Сучасна гібридна війна та її відображення у віртуальній реальності

Пропонуємо читачам уривки з дослідження Олександра Курбана «Інформаційні війни у соціальних онлайн-мережах», виконаного на основі аналізу матеріалів російсько-української інформаційно-психологічної онлайн-війни. 

На відміну від двох попередніх, третя світова має специфічний характер — вона є гібридною. Така війна не потребує широкого застосування реальної зброї — стрілецької, артилерії, ядерної, хімічної чи бактеріологічної. Вона використовує принципово нову зброю, яку за масштабністю та наслідками можна прирівняти до зброї масового знищення.

Характерними ознаками третьої світової війни стали: психологічний геноцид, тероризм, економічна агресія, кіберзлочинність, психотропна агресія. Прояви цих явищ ми бачимо впродовж останніх двох років не тільки в Україні. Полем бою стали країни Сходу (Ізраїль, Сирія, Ірак, Саудівська Аравія, Туреччина), ЄС (Франція, Німеччина, Фінляндія, Нідерланди, Словаччина, Румунія та ін.), ну і, ясна річ, Росія (власне населення).

Головний удар було завдано по Україні. Фактично на початку конфлікту нашу країну, в тому вигляді, в якому вона існувала понад 20 років, було знищено.

Утім, Путін та його оточення припустилися системної помилки, яка призвела до їхньої стратегічної поразки, що сьогодні, через два роки війни, стає дедалі очевиднішою. Вони не врахували той факт, що зовнішня агресія не тільки знищує держави, вона ще й створює їх. В 2014 році в Україні відбулося не знищення державності, а її системне перезавантаження. З часом історики ретельно досліджуватимуть ці роки і події, й, можливо, серед феноменів апгрейду української державності визначать, перш за все, волонтерський рух, який став порятунком для країни.

Час системного аналізу подій третьої світової війни не настав, бо вона ще не закінчилася. Втім, певні її аспекти ми можемо вже аналізувати. Зокрема, інформаційно-психологічну війну у соціальних мережах, яка стала характерною ознакою військових, політичних та економічних конфліктів постіндустріальної епохи.

Медіавіруси та їх використання як інформаційної зброї

Ефективна інформаційна атака починається з латентної фази — прихованого проникнення в інформаційне поле противника з метою дослідження середовища, апробації певних ідей та потенційного ефекту їх застосування, а також для створення і закріплення власних інформаційних майданчиків для подальшої агресії.

Найкращим інструментом для проникнення на вороже інформаційне поле є так звані медіавіруси — інформаційні носії (події, скандали, чутки, діяльність організацій та окремих осіб), що мають у прихованому вигляді завуальовані ідеї та меседжі.

Зазвичай медіавіруси можуть поширюватися у вигляді мемів та лолів — окремих семіотичних фрагментів. Д. Рашкофф визначає декілька типів медіавірусів, серед яких: цілеспрямовані віруси — реклама, передвиборчі гасла, штучно детоновані «інформаційні бомби»; віруси-тягачі — спонтанно виникають та миттєво підхоплюються, а також наповнюються певним змістом, що спрямований на вирішення певних завдань; спонтанні віруси — народжуються та поширюються без конкретної мети, у разі успішності можуть бути використані для вирішення певних завдань.

Найбільш вдалою формою камуфляжу для медіавірусів є події, винаходи, інноваційні технології, наукові теорії, філософські системи та культурологічні концепції. Саме за допомогою таких форматів найпростіше здійснювати проникнення у певне інформаційне середовище, не викликаючи особливих підозр.

У рамках еволюції медіавірусів з’явилося таке явище, як медіаактивізм — тактика партизанської інформаційної війни, що реалізується окремими медіаактивістами або групами.

Тактика медіаактивізму передбачає створення певних розкручених персон або організацій (рухів, громадських ініціатив та ін.), які є авторами і трансляторами тематичних медіавірусів.

В соціальних мережах до медіаактивістів можна віднести тематичні групи або окремих блогерів, які виконують функції своєрідних кібердиверсантів.

Особливо активно ця технологія застосовувалася в піковий період російської агресії в Криму та східних регіонах України. До кола таких товариств можна віднести, зокрема, низки груп під загальним брендом «Антимайдан», «Кибер Беркут», «Интернет-ополчение», а також інтернет-проект «Русская весна», який є уособленням та головною ідеологічною платформою російської агресії в Україні.

Серед останніх найбільш гучних скандалів — звинувачення російськими медіа прем’єр-міністра України в його участі у чеченській війні. Абсурдність звинувачення була очевидною з самого початку, і цей медіавірус мав характер фарсу.

Разом із наочними перевагами медіавірусів слід зазначити й певні технологічні недоліки, які виходять передусім із суб’єктивного характеру цього явища. Сприйняття, підтримка або ігнорування такого інформаційного повідомлення цілком залежить від персональної реакції кожного конкретного отримувача.

Крім того, вірусний характер контенту в соціальних онлайн-мережах може бути неконтрольованим. Вдалий медіавірус, який отримує масову підтримку користувачів, починає існувати за законами та принципами, притаманними внутрішньо груповій комунікації. В певних ситуаціях його рух здійснюється за принципами та механізмами ройового інтелекту, який спрацьовує як засіб саморегулювання інформаційних потоків у певних соціальних суспільствах, до яких також відносяться і соціальні онлайн-мережі.

Інтернет-реклама та її застосування в інформаційній війні

Реклама як засіб поширення інформації може використовуватися не лише в комерційних цілях, але й як інформаційна зброя, при відповідному її застосуванні.

Однією з найважливіших можливостей є застосування цільової реклами — таргетинг. Останній розуміють як механізм, що дає можливість виокремити з наявної аудиторії лише певну її частину, яка відповідає потрібним критеріям, й показати рекламне повідомлення саме їй.

Виходячи з потенційних можливостей сучасних соціальних онлайн-мереж, маємо визначити таки види таргетингу:

1) підбірка інформаційно-рекламних майданчиків — пошук та використання віртуальних майданчиків (сайти, портали, блоги, групи), на яких рекламодавець може знайти необхідну цільову аудиторію;

2) тематичний таргетинг — показ реклами на віртуальних майданчиках (сайти, портали, блоги, групи), що відповідають певній тематиці;

3) таргетинг за інтересами — показ реклами відповідно до інтересів відвідувачів віртуального майданчика (сайти, портали, блоги, групи);

4) геотаргетинг — показ реклами за географічним принципом (країна, регіон, місто та ін.) відповідно до замовлення рекламодавця;

5) гіперлокальний таргетинг — показ реклами на всіх пристроях у радіусі від 1 до 15 км від точки трансляції;

6) таргетинг за часом показу — демонстрація реклами у певний час дня або день тижня місяця, року;

7) соціально-демографічний маркетинг — показ реклами відповідно до вікових, статевих, соціальних та інших персональних характеристик користувачів;

8) обмеження кількості показів — регулювання кількості демонстрації реклами одному користувачу через банерну рекламу;

9) поведінковий маркетинг — збирання інформації про діяльність конкретного користувача за допомогою cookie-файлів — через акаунт користувача (переглянуті сайти, пошукові запити, закупки у інтернет-магазинах та ін.) з метою отримання портрету конкретного представника цільової групи;

10) геоповедінковий маркетинг — вивчення поведінки та уподобань користувача за допомогою геосервісів, у процесі його переміщення.

Серед окреслених вище видів таргетингу для здійснення безпосереднього інформаційного контакту з представниками цільових груп у плані поширення інформації можна застосовувати всі. А деякі із зазначених інструментів можуть бути зброєю в рамках не тільки інформаційної, але й реальної війни.

Зокрема, як свідчить практика АТО на сході України 2014–2015 років, російські підрозділи спеціальних операцій застосовували гіперлокальний таргетинг, що дало змогу певним чином впливати на психологічний стан українських військовослужбовців, особливо в критичних моментах, коли доступ до об’єктивної інформації був обмежений. Зокрема, подавалася інформація, покликана спричиняти панічні настрої та спонукати до капітуляції. Особливо активно такі методи застосовувалися під час боїв за Дебальцево.

За допомогою поведінкового та геоповедінкового маркетинга можна здійснювати стеження за певними персоналіями, які є ключовими особами у процесах прийняття та реалізації управлінських рішень. А це вже є фактично виконанням шпигунських функцій стеження.

Інші види таргетингу є менш небезпечними, хоча не менш дієвими для роботи з конкретними цільовими аудиторіями, відстежування їхніх реакцій, поведінки в певних ситуаціях. Зокрема, тематичний таргетинг, таргетинг за інтересами, а також геотаргетинг дають можливість працювати з окремими цільовими групами на безпечній відстані, здійснюючи цільову агітацію та пропаганду. За допомогою цих інструментів досвідчені фахівці спецслужб мають можливість дистанційно організовувати та координувати не тільки онлайн, але й офлайн-події.

Окремий маркетинговий інструмент, що може бути задіяний в сучасній інформаційній війні, — це контекстна реклама. Контекстну рекламу визначають як принцип розміщення інформації, коли вона орієнтована на зміст інтернет-ресурсу, представлена у вигляді банеру чи текстового повідомлення.

Наприклад, на веб-сайті, присвяченому тематиці продуктів харчування, контекстна реклама пов’язуватиметься з поварами, споживачами або працівниками супермаркетів. Однією із переваг контекстної реклами є геотаргетинг, що дає можливість обирати географію показу сторінок. Також застосовується рамкове обмеження за часом показу.

Специфічним видом контекстної реклами є пошукова реклама, яка розміщується у пошукових системах. Закладаючи ключове слово або словосполучення, користувач разом із необхідними матеріалами отримує посилання на рекламні оголошення або сайти, де певний товар або послуга рекламуються опосередковано.

Головною специфікою та особливістю контекстної реклами є принцип прив’язування інформаційного повідомлення до тематичних запитів користувача. При правильному складанні рекламного повідомлення меседжі, закладені у такому посланні, легко досягатимуть свідомості користувачів. При цьому деструктивна або маніпулятивна складова вуалюється під виглядом реклами.

Використання будь-якого варіанта інтернет-реклами як інформаційної зброї в інформаційно-психологічних війнах є специфічним, але доволі ефективним інструментом. Головний принцип — здійснення інформаційної атаки там, де її користувач очікує менш за все (контекстна реклама), та вихід на персональний рівень стосунків (таргетована реклама).

При вдалому застосуванні таких інструментів навіть досвідчені фахівці не одразу можуть вирахувати наявність та спрямування атакуючих дій і своєчасно відреагувати. Крім того, така атака може сягати підсвідомого рівня, що робить її ще більш небезпечною, ніж традиційні агітація та пропаганда.

Зважаючи на те, що серед провідних тем, навколо яких точаться інформаційні протистояння, є побутові питання, питання харчового забезпечення, послуг та товарів широкого вжитку, саме інтернет-реклама може дати можливість належним чином замаскувати та максимально наблизити до актуальних потреб цільових груп дії атакуючої сторони.

(Далі буде)