Бойові машини шахраїв

20 травня Сихівський районний суд Львова ухвалив обвинувальний вирок у справі про розкрадання грошей у системі державного концерну «Укроборонпром». У першій половині минулого року, коли наші бійці героїчно тримали оборону в Донецькому аеропорту, а народ за посередництва волонтерів одягав, обував, годував та озброював армію (принаймні, її воюючу частину), чиновники оборонної промисловості, успішно експлуатуючи корупційні схеми, викрали 2 млн грн, виділених Міністерством оборони України держпідприємству «Львівський бронетанковий завод». Та оскільки всі привласнені зловмисниками кошти повернуті державі, ця історія має швидше комедійне, аніж трагедійне забарвлення.

«Рога й копита» з дипломом на ремонт бронетанкової техніки

Після ознайомлення з текстом вироку вимальовується приблизно така картина. Споконвіку на підприємствах військово-промислового комплексу, зокрема й на Львівському бронетанковому, практикувалася схема завищення витрат на ремонт армійської техніки. Наприклад, косметичний ремонт двигуна, який реально полягав у тому, що його знімали з машини, мили, чистили, фарбували й ставили на місце, на папері перетворювався на капітальний ремонт з відповідним тактико-технічним обґрунтуванням, калькуляцією придбаних запчастин, витратних матеріалів, проведених робіт і такого іншого.

Достеменно відомо, що з 2013 року в оборудках даної категорії викрадені гроші відмивалися через таке собі приватне підприємство «Пацифік-2», формальним власником і керівником якого була нічим не примітна жіночка середнього віку. Очолювана нею фірма не мала ані виробничих потужностей, ані відповідних фахівців для проведення капітального ремонту військових машин, та й сама панночка навряд чи відрізнила б танк від бронетранспортера, але це ніяк не завадило ПП «Пацифік-2» отримати у червні 2013-го від чиновників оборонного відомства кваліфікаційну атестацію надійного постачальника запасних частин, вузлів та агрегатів для Львівського БТЗ. Отже вийшла така собі контора на кшталт «Рогів і копит», але з дипломом на ремонт бронетанкової техніки.

Але й це ще не все. Аби не платити зайвих податків, приватне підприємство укладало фіктивні договори з фіктивними фірмами про поставку запчастин. Цим фірмам потім перераховувалися кошти, що згодом конвертувалися й таким чином виводилися з-під оподаткування. Питати за це було ні з кого, бо на відміну від «Пацифіка-2», яким формально керувала нехай і далека від бронетанкових питань, але все ж таки жива жіночка, ці фірми-одноденки були записані на «мертвих душ», чиї прізвища, судячи з усього, плутяги брали на Личаківському цвинтарі. Скільки мільйонів було викрадено таким чином у держави до 2014 року, нині розслідують працівники військової прокуратури, але через великий обсяг роботи відповідь на це питання вони, скоріше за все, дадуть нескоро. А от матеріали про те, що там коїлося вже після повалення режиму Януковича, передано до суду.

Викрадення двох мільйонів гривень і арешт

Отже 8 грудня 2014 року між названим вище заводом і Міністерством оборони України, а точніше його Управлінням організації та супроводження ремонту озброєння та військової техніки, було укладено договір про надання послуг щодо ремонту 31 бойової машини піхоти (БМП), які після проведення робіт мали бути повернуті в розпорядження оперативного командування «Захід». А вже потім, якщо вірити офіційному повідомленню прес-служби Генеральної прокуратури України, використані для потреб антитерористичної операції. На це з Міноборони на рахунок Львівського БТЗ в акціонерному банку «Укргазбанк» було перераховано 41 млн грн, частина яких за сталою традицією мала бути розкрадена.

Через півтора місяці, 23 лютого 2015 року, директор заводу уклав з ПП «Пацифік-2» договір про виконання останнім робіт по капітальному ремонту двигунів до БМП марки УДТ-20, нібито не знаючи, що це приватне підприємство не буде й, навіть якби захотіло, не змогло би цим займатися. Далі, як сказано в тексті вироку, панночка, сидячи в кафе «Кантрі» на вулиці Запорізькій в Ужгороді, малювала рахунок-фактуру вартості робіт, які слід виконати, а заразом і акт прийому-передачі виконаних робіт. Але на відміну від замовника, який, за версією слідства, не здогадувався про обман, вона достеменно знала, що роботи виконуватися не будуть.

Далі ці документи потрапляли на підпис директору заводу; він накладав на них резолюцію, відповідно до якої головний бухгалтер перераховувала кошти приватному підприємству. Загалом у квітні-травні 2015 року ПП «Пацифік-2» одержало 2 млн грн за проведення капітального ремонту дев'яти двигунів. Це при тому, що вони не залишали заводу, бо відповідно до технологічних паспортів ремонту бойових машин піхоти й записів стаціонарних випробувань двигуни перебували на території ДП «Львівський БТЗ», де після проведення стаціонарних випробувань вказані двигуни були встановлені на БМП та проходили випробування заводським пробігом.

Після цих фінансово-паперових махінацій панцерники потрапляли назад у військові частини, де нормально працювали, не викликаючи ніяких претензій у замовника. Воно й не дивно, оскільки двигуни надходили на завод, за великим рахунком, в доволі справному стані, а після миття, чищення й фарбування привозилися у ще більш придатному для експлуатації вигляді. Тож які можуть бути скарги. А те, що махінатори підмінили в технічних документах поняття косметичний ремонт на капітальний, витрати на який у рази більші, то за це в польових командирів голова боліти не повинна. Для цього є Міністерство оборони з його потужним контрольно-ревізійним апаратом — нехай він, мовляв, і відробляє свою зарплатню.

Яким чином правда вилізла на світ божий — в тексті вироку не сказано. Можливо, надійшло таємне повідомлення від агентури глибокого залягання, а можливо, незаконні перевитрати були встановлені в ході відкритої аудиторської перевірки. А могло бути й так, що правда ні від кого не ховалася й розкрадання з відкатами ні для кого не були секретом. Просто в конкурентній боротьбі за контроль над фінансовими потоками комусь із великих начальників треба було усунути з хлібної посади чужу людину й поставити стовідсотково свою. Як би там не було, але в жовтні 2015 року органами військової прокуратури Західного регіону України директора заводу було затримано, а після пред’явлення слідчими обвинувачення в розкраданні державного майна — заарештовано.

Оскільки за чинним Кримінальним процесуальним кодексом у випадку підозри у скоєнні злочинів ненасильницького характеру такому запобіжному заходу як тримання під вартою має обов’язково визначатися альтернатива у виді певної суми застави, Шевченківський суд назвав цифру у 30 млн грн. Апеляційний суд Львова залишив його ухвалу без змін. Ним же було накладено арешт на три квартири зловмисника, автомобіль Mercedes-Benz 2013 року випуску й 11 банківських рахунків, відкритих на нього та членів його сім'ї у трьох різних банках. Разом із директором була затримана й заарештована бізнес-леді, яка в цій історії грала роль такого собі зіцдиректора «Рогів і копит».

Повернення викраденого й звільнення

Попервах їм обом було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченою ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — привласнення, розтрата чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, причому в особливо великих розмірах й за попередньою змовою групою осіб. А це від 7 до 12 років позбавлення волі без будь-якої можливості умовного строку. Але, видно, військові прокурори провели дуже ефективну роз'яснювально-виховну роботу з колишнім директором і особливо з його діловою партнеркою, яка дуже швидко щиро розкаялася в скоєному, активно сприяла розкриттю злочину, а головне — видала правоохоронним органам 2 млн грн, викрадених внаслідок злочинної оборудки. Ця обставина значно розширила слідчим прокуратури коридор для творчого тлумачення букви закону.

Невідомо з чиєї підказки жіночка дала показання, що директор був не в темі і не в долі, в усьому винна, мовляв, вона одна, підступно обдуривши чоловіка, уся вина якого полягала в тому, що він був надто наївним і довірливим. Після цього пред’явлене їй обвинувачення було перекваліфіковано зі ст. 191 на дещо м’якшу ст. 190 під назвою шахрайство, а саме її ч. 4, де термін ув’язнення — від 5 до 12 років, а значить, за сприятливих обставин можна зістрибнути на умовний строк. Так воно й вийшло. Її справа була невдовзі виділена в окреме провадження, й 17 березня вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області бізнес-леді отримала покарання у виді п’яти років позбавлення волі із звільненням від його відбування з трирічним випробуванням. З-під варти жінку було звільнено в залі суду. Комічно виглядає той момент, що певну роль у постановленні такого відносно м'якого вердикту відіграла позитивна характеристика з місця роботи, підписана керівником підприємства, на якому вона працювала, тобто нею ж самою, але це вже смішні другорядні дрібниці. Якби вона не повернула 2 млн грн, ніякої ролі ця характеристика, звісно, не зіграла б.

А через два місяці прийшла черга звільнятися й директору. Після набрання чинності ужгородським вироком, оскаржувати який бажаючих не знайшлося, слідство перекваліфікувало обвинувачення колишньому директору з розкрадання державного майна на службову недбалість — ст. 367 КК України. Чоловік, не будь дурнем, повністю визнав свою вину в тому, що був наївним і довірливим, повіривши підступній аферистці, але ніякого умислу на розтрату майна в нього, мовляв, і близько не було. Колишні колеги підсудного — головна бухгалтерка, бухгалтерка-касирка й секретарка — дали на нього позитивні свідчення, наголосивши на тому, що в директора на той час було дуже велике навантаження й надзвичайно стислі строки виконання договорів. А резолюції на рахунках-фактурах він міг підписати й без ознайомлення з ними, оскільки хтось їх міг дати йому на підпис на ходу.

Врахувавши, що підсудний є ветераном військової служби, Сихівський районний суд вироком від 20 травня призначив йому покарання у виді п’яти років умовного позбавлення волі з трирічним іспитовим строком, звільнив з-під варти в залі суду й скасував арешт, накладений на квартири, машину й банківські вклади.