Хабар за шар землі

(Початок)

Державна інспекція сільського господарства України — заступник голови Ігор Немировський

Засуджений вироком Кіровського районного суду Кіровограда від 9 лютого 2016 року Ігор Немировський на момент вчинення злочину був заступником голови Держсільгоспінспекції. Це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів через міністра аграрної політики та продовольства України — таку важковимовну формулу вигадала колись одна з найближчих соратниць Януковича Ірина Акімова, яка свого часу за його дорученням розгорнула бурхливу діяльність з імітації адміністративної реформи. Після революції аграрним міністром, як відомо, став представник найрадикальнішої (як тоді здавалося) парламентської партії «Свобода» Ігор Швайка, але керувати Держсільгоспінспекцією, яку він охрестив «аграрним ФБР», чомусь поставив «кадра» старої закваски Миколу Поєдинка, який уже очолював її у 2010–2011 роках. А вже той у квітні 2014 року привів на посаду заступника свого колишнього співробітника по спільній роботі в Державній акціонерній компанії «Хліб України» Ігоря Немировського.

«Судова практика 2016 р. Посадові злочини, перший ешелон» — проект Юрія Котнюка

Юрій Котнюк,1971 року народження.

У 1993 році закінчив Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.

З 1993 року до листопада 2004 року працював в органах внутрішніх справ.

З того часу й понині — в юридичній журналістиці.

Заробити копійку останній вирішив на своїй малій батьківщині — Кіровоградщині, в околицях міста Новомиргорода, багаторічним мером якого був його батько. Там діяв гірничо-збагачувальний комбінат із видобутку ільменітових руд, що використовуються як сировина для виробництва титану — того самого титану, з якого потім виготовляють американські «боїнги». Ним володіло таке собі ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта», керівником якої був колишній начальник управління промисловості Кіровоградської облдержадміністрації Юрій Вольський, тобто людина з хорошим знанням підводних течій влади. Отже, ця фірма свого часу взяла в оренду три ділянки рудних земель, на розробку яких отримала ліцензію в Державній службі геології та надр України. За чималу суму, згідно з офіційним тарифом. Окрім цього вона ще отримала в Держсільгоспінспекції дозвіл на зняття шару родючого ґрунту, але це вже безкоштовно. Так вийшло, що на двох ділянках екскаватори вже працювали на повну потужність, а ось третя, площею 51 га, лежала незайманою, але, згідно із законом, дозвіл на зняття родючого шару ґрунту необхідно було щороку поновлювати.

Далі думки істориків щодо причин конфлікту розходяться. Одні кажуть, що Вольський щороку без жодних проблем поновлював цей дозвіл в обласному управлінні Держсільгоспінспекції, як раптом після призначення Немировського за це стало треба давати на лапу. Інші стверджують, що насправді Вольський щороку платив, але вирішив, що після перемоги революції цього робити не варто. Суд узяв за основу першу версію, згідно з якою Немировський запропонував підприємцю дати йому хабар у сумі 357 тис. дол., тобто по 7 тис. за кожний гектар. Він виходив із таких розрахунків: згідно із законом за зняття без дозволу родючого шару ґрунту штраф становить 14 тис. грн за гектар, а я, мовляв, беру тільки половину, тож обирайте самі, що дешевше — з дозволом чи без. Вольський порахував, що йому дешевше звернутися з відповідною заявою до Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС, під контролем якого пройшла операція з викриття хабарника.

Передача відбулася 2 серпня 2014 року у Новомиргороді, на автостоянці районної ради. Вольський сів на заднє сидіння «лексуса», віддав пакунок із грошима і вийшов з машини, яку одразу ж оточили співробітники УБОЗ. Потім сталася сцена, гідна сюжету пригодницького фільму: розпізнавши пастку, Немировський на шаленій швидкості погнав автомобіль у напрямку Києва, а дорогою почав викидати через вікно пачки з грошима. Переслідувачі, звісно, зупинилися рятувати казенні кошти, і втікач зник з їхнього поля зору. У Шполі, що на території Черкаської області, він заїхав до кума й попросив його дати свій «форд», на якому погнав у тому ж напрямку, але на в’їзді до Кагарлика, що вже на Київщині, був затриманий співробітниками ДАІ.

Ухвалою Печерського районного суду Києва запобіжним заходом йому було визначено тримання під вартою або заставу в сумі 80 тис. грн, яку згодом було підвищено до 268 тис. Такі гроші у друзів Немировського знайшлися, і вже за чотири дні після затримання він розгулював на свободі. Щодо відомчих розкладів, то голова Держсільгоспінспекції Микола Поєдинок був звільнений з посади 16 жовтня 2014 року й нині очолює виконавчу дирекцію Всеукраїнської асоціації голів сільських та селищних рад. Міністр аграрної політики та продовольства України Ігор Швайка пішов у відставку 2 грудня 2014 року, після позачергових виборів до парламенту. Зате Немировський протримався на посаді довше за них обох і розпорядженням уряду за підписом Яценюка був звільнений лише 4 червня 2015 року. Названим вище вироком його було засуджено до десяти років позбавлення волі з конфіскацією половини майна, але до набрання цим вердиктом законної сили вирішено залишити його під заставою. Якщо вірити Єдиному державному реєстру судових рішень, законної сили він ще не набув.