Княжичі: таємниці слідства

Як повідомлялося, Шевченківський районний суд Києва 6 грудня 2016 року обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою для одного з членів «банди» з Княжичів. Після ухвалення судом цього рішення захисники підозрюваного подали апеляційні скарги. І лише через місяць, 12 січня 2017 року, їх було розглянуто трійкою суддів Апеляційного суду Києва під головуванням судді Присяжнюка.

А 25 січня слідчий поспішив вручити клопотання про продовження строків тримання під вартою. Обґрунтованість вибору найсуворішого запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні вже аналізувалася «Ракурсом».

За словами адвокатів підозрюваного Ігоря Касяна Марії Островської та Ігоря Ляшенка, спочатку судове рішення про вибір запобіжного заходу було ухвалено за повної відсутності у слідства й суду будь-яких приводів припускати, що підозрюваний може перешкоджати слідству, впливати на свідків або втекти. Таке рішення не просто було необґрунтованим з погляду КПК, а й суперечило практиці Європейського суду з прав людини, зокрема правовій позиції, викладеній у рішеннях «Смирнова проти Російської Федерації», «W проти Швейцарії», «Харченко проти України».

Раніше ми вже писали про те, як служителі Феміди всіляко намагалися відтермінувати розгляд апеляційних скарг. Показовим є те, що після висвітлення цієї ситуації у ЗМІ судове засідання Апеляційного суду все-таки відбулося. Причому і сам судовий процес, і його результат були доволі цікавими для всіх сторін справи.

Попри явну немилість до адвокатів на попередніх засіданнях, цього разу судді були відносно прихильними до сторони захисту. Навіть до підозрюваного виявляли повагу і ставили предметні запитання. Більш того, своїми коментарями щодо позиції сторони обвинувачення судді відкрито демонстрували відсутність у прокурора підстав для утримання підозрюваного під вартою.

Після виступу адвокатів прокурор Андрій Колков, який досі почувався переможцем, явно знітився. Тому його заперечення були схожі більше на виправдання винного школяра.

Водночас у відповідь на запитання суду про наявність конкретних підстав для обмеження свободи підозрюваного прокурор зізнався, що головною причиною все ж таки є «резонансність» справи. Цей факт і так був усім зрозумілий, з огляду на те, що і генеральний прокурор, і президент України пообіцяли тримати справу на особистому контролі. На думку Марії Островської, посилатися на резонансність справи як на головну підставу для утримання людини під вартою означає визнати вимоги апеляційних скарг і правоту сторони захисту.

Додатковим фактором для обмеження свободи, на думку прокурора, стала наявність у підозрюваного значного стажу роботи в органах внутрішніх справ. Так, численні нагороди за зразкову службу в МВС зрештою зіграли з колишнім співробітником УБОЗ злий жарт.

Судді вислухали з неприхованою іронією промову прокурора, а один з трійки явив присутнім справжню театральну виставу, зображуючи праведний гнів. Повторивши прокурору кілька разів одне й те саме запитання про наявність підстав для тимчасового обмеження свободи підозрюваного, пішли в дорадчу кімнату. Буквально за кілька хвилин рішення було ухвалено і — з огляду на реакцію прокурора, виходячи з усіх обставин процесу та рівня підготовки сторони обвинувачення — стало сюрпризом. Судді безпідставно відмовили в задоволенні апеляційних скарг, залишивши підозрюваного під вартою. Служителі Феміди завзято виконали виставу, гідну Мельпомени. 

Виходячи з цього, не буде дивним і задоволення судом клопотання про продовження строку тримання під вартою, розгляд якого відбудеться вже днями. Особливо враховуючи, що якісь суттєві зрушення в досудовому розслідуванні прокуратура замовчує. Тому чи з'явилися нові аргументи у сторони звинувачення для продовження обмеження волі колишнього колеги — загадка. Але попри попередні судові рішення в цій справі, адвокати Ігоря Касяна налаштовані рішуче та збираються боротися за дотримання прав підозрюваного.

Однак схоже, що результат усіх процесуальних дій визначений заздалегідь кимось із вищих державних діячів. Адже відволікаючи увагу гучним розслідуванням злочинів банди розбійників, можливо, ніхто так і не поставить головне запитання: а чи притягнуто до відповідальності винних за смерть п'яти правоохоронців? Так і виходить, що судді, які бачили всі похибки й упередженість слідства, залишаються глухими і до розумних доводів захисту, і до вимог закону...