Обвинувальний ухил, або Установка на «посадки»

Законодавство України відноситься до системи континентального права, яке відзначається інквізиційним підходом до дослідження справи. Суть інквізиційного підходу полягає в активній участі судді у дослідженні матеріалів справи та допиті свідків. На цей час, принаймні, у кримінальному процесі, відбувається конвергенція (зближення) континентального права з англосаксонською системою права. Кримінальний процесуальний кодекс України від 2012 року обмежив інквізиційний підхід до дослідження доказів, що послабило обвинувальний ухил суддів та відкрило нові можливості для адвокатів, яких раніше вони не мали.

Насамперед це впровадження принципу «отруєного дерева, яке дає отруєні плоди», тобто можливість ставити питання про визнання доказів недопустимими, обмеження щодо показань з чужих слів, категорична заборона визнавати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони надаються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу (ч. 7 ст. 97 КПК) тощо.

Серйозною небезпекою для об’єктивного розгляду справ є норма, передбачена законом про внесення змін до КПК (№1009) про виключення ч. 4 зі ст. 97 КПК. Четверта частина цієї статті передбачала, що суд може визнати доказами показання з чужих слів тільки за умови, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами. Скасування цієї норми відкриває дорогу до використання показань викривачів корупції, конфідентів та всякого роду новоявлених павликів морозових. І хоч певні обмеження для показань з чужих слів залишаються (ч. 6, 7 ст. 97 КПК), це відкриває дорогу для фабрикації кримінальних справ, що є характерним для України. Тим більше що влада устами президента проголосила курс на «посадки».

Курс на «посадки» кореспондує з новим Кримінальним кодексом України, автори проекту якого передбачають можливість збільшення строків позбавлення волі до 20‒30 років. Справедливості заради скажу, що таке збільшення строків може бути і доцільним щодо злочинів, які посягають на життя і здоров’я людини, але не щодо інших категорій правопорушень.

Обвинувальний ухил: приклад із життя

Ст. 351 КПК чинного кодексу відкриває широкі можливості для суддів у реалізації інквізиційного допиту, щоб нівелювати в очах присяжних та інших осіб переконливість показань обвинуваченого. Ось як це нещодавно відбувалося в одному з процесів.

Обвинувачений дав ґрунтовні пояснення, які підривали обвинувачення і узгоджувались з іншими доказами. Прокурор поставив кілька запитань, на які була надана чітка відповідь. Більше запитань у прокурора не було. Слабкість позиції прокурора роздратувала суддю, і коли черга для допиту дійшла до нього, він заявив обвинуваченому: «Не розраховуйте, що у вас вийде так, як було з прокурором. Мені треба писати вирок. На час подій ви були молодим чоловіком (20‒21 рік), і невже ви сподіваєтесь, що хтось вам повірить, що вже тоді ви володіли прийомами розслідування справ?» (Обвинувачений у позаробочий час займався пошуком осіб, які зникли, тобто виконував послуги приватного детектива.) І замість запитань суддя розпочав ставити під сумнів його пояснення, впливаючи на присяжних своєю зневірою. Ось так суддя проявив на очах учасників процесу свій обвинувальний ухил.

В таких випадках адвокати змушені користуватись можливостями, які їм надає процесуальне законодавство. Адже обвинувачений не зобов’язаний давати показання. На його користь працює презумпція невинуватості, закріплена в Конституції України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Адвокат та обвинувачений мають право в порядку п. 10 ч. 3 ст. 42 КПК заявляти свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення процесуальної дії.

Отже, у випадках, коли суддя проявляє свій обвинувальний ухил, обвинувачений може взагалі відмовитись від дачі усних показань і всі свої пояснення, а також відповіді на запитання подавати у письмовому вигляді. Такі дії адвокати можуть рекомендувати і підозрюваним на досудовому слідстві. Саме такий підхід демонструє і адвокат Ігор Головань у своїй черговій резонансній справі. Подача письмових пояснень може бути публічною, для того щоб слідство не використовувало матеріали кримінальних справ для власного піару.