Притча про анонімку: як завдати невиправної шкоди суспільству

У правосудді існує таємнича складова, яка іноді змушує суддів підійматись над самими собою і приймати рішення «по справедливості і совісті», хоча вони добре знають, що система влади їм цього не вибачить. Таке стається за будь-якого, навіть тоталітарного режиму. До чого тут новації нинішньої влади щодо анонімок?

У радянські часи жив собі у маленькому Хусті єврей Н. Жив одиноко, дружина давно померла. З людьми практично не спілкувався, володів великим будинком. Люди пошепки казали, що цьому єврею вдалося приховати золото, за яким полював КДБ. Тільки одна жінка — Гізелла мала доступ до нього: купувала їжу і опікувалася ним.

Коли єврей помер, виявилося, що на руках Гізелли є заповіт на її користь, а також що вони з Н. таємно для людей одружилися. Це не сподобалося владі (яка мала успадкувати будинок) і деяким людям, яких у побуті називали сексотами. Пішли листи і анонімки у ЦК Компартії України. Прокуратурі області доручили розібратися. Справою займався один із прокурорів обласної прокуратури Лавкай — цинічний, в’їдливий і тямущий юрист.

До суду було подано позов про визнання шлюбу і заповіту недійсними. Справу розглядав голова суду Данюк, нині суддя у відставці, заслужений юрист України. Лавкай його попереджав: дивись, Василю, справою опікується обком партії, вказівка надійшла з ЦК Компартії України. Залишишся без партбілета. Захист здійснював відомий у Закарпатті адвокат Вассер. Якихось доказів, які б підтверджували позов прокурора, не було. Але була анонімка, підтримана в ЦК Компартії України. Попри попередження суддя відмовив у задоволенні позову.

Обласний суд одразу ж за командою обкому партії скасував рішення. Данюка врятувало те, що один із трьох суддів обласного суду (Рафаловський) написав окрему думку. Справа з окремою думкою тоді обов’язково розглядалася вищим судом — у цьому випадку Верховним судом Української РСР. Верховний суд залишив рішення обласного суду в силі.

Справа була передана до Іршавського районного суду. Головою суду була Гелена М., відома тим, що її рішення і вироки практично ніколи не скасовувались. Гелена М. розглядала справи специфічно. Першою брала на себе ініціативу допиту свідків і за допомогою навідних запитань одержувала для себе потрібні їй дані, а потім вже передавала свідків прокурору і адвокату. Цей інквізиційний прийом спрацьовував стовідсотково. Позов прокурора був задоволений. Будинок від Гізелли відібрали.

Як представник Гізелли за довіреністю я поїхав до Іршави знайомитись зі справою. Одразу ж з’явилась Гелена М. і строго запитала: що я тут, у її суді, роблю? Ось, знайомлюсь зі справою. Вона розсміялась. Цю справу ніхто і ніколи не скасує… Тим не менш, була подана заява в порядку нагляду до Прокуратури СРСР. Заступник генерального прокурора Найдьонов вніс протест до Верховного суду СРСР. Рішення у справі були скасовані. Залишили в силі тільки рішення судді Хустського районного суду Данюка.

Така історія. А все почалося з анонімки. Нинішня влада приймає спеціальні закони на користь конфідентів, передбачається їх підтримувати навіть матеріально. Роблячи ставку на сексотів, інформаторів і новоявлених павликів морозових, ми можемо нанести непоправну шкоду нашому суспільству, розпалюючи страх і ворожнечу між людьми. Пам’ятаймо про це.

* * *

Найдьонов відомий тим, що керував розслідуванням Сочінсько-Краснодарської справи і, по суті, виступив проти 1-го секретаря Краснодарського крайкому Медунова. Було арештовано і знято з роботи понад 5000 чиновників. Кінець кінцем Найдьонова звільнили і призначили головним арбітром СРСР. Через кілька днів його знайшли мертвим. Основа версія — самогубство.