Касаційна скарга: що ж перевіряє касаційний суд?

При написанні касаційних скарг виникають проблеми. Нічого дивного. Навіть у Верховному суді присутній обвинувальний ухил, і це характерно не тільки для українських судів. Суддям Верховного суду доводиться вирішувати значно більше складних завдань, ніж в будь-якому суді, наприклад, у Франції чи США. Там вже давно стабілізувалася судова практика, влада не ризикує втручатись у роботу суддів, давно вирішені процесуальні проблеми. Ніхто не обіцяє «посадки» і не займається огульною критикою судів.

Складність полягає в небажанні окремих суддів касаційної інстанції вирішувати проблемні питання права у ситуації, коли вони можуть відмовити у задоволенні касаційної скарги (така можливість завжди є), або через направлення справи на новий розгляд для нібито перевірки фактичних обставин. Хоча в багатьох випадках суд сам міг би прийняти остаточне рішення шляхом перекваліфікації обвинувачення або закриття кримінальної справи, на чому наголошує один із суддів Верховного суду, переможець конкурсу Костянтин Пільков.

Проблеми виникають через тиск суспільства і влади на судову систему. Всі ці виступи «активістів», вимоги «посадок» створюють у суддів когнітивний дисонанс і змушують рахуватись не тільки з юридичною кваліфікацією діяння, а і з тим, що скажуть у ЗМІ або у владних структурах.

Порушення у резонансних справах

У резонансній справі Л. підсудних обвинуватили (крім інших статей) у дачі завідомо неправдивих показань. Але ж навіть студент другого курсу знає, що підсудний не може бути фігурантом ст. 384 КК. І тільки у вищому суді цю статтю було виключено з обвинувачення. А що ж думали судді в першій і другій інстанціях, ухвалюючи такий вирок? У гучній справі С. суддя вищого суду продовжив строк тримання під вартою до 12 місяців, хоч за пред’явленим обвинуваченням максимальний строк тримання під вартою на досудовому слідстві був дев’ять місяців. У справі К. йому інкримінували ст. 364-1 КК з порушенням вимог про зворотну дію закону. Крім цього, примудрились пред’явити підозру і обвинувачення за ст. 364-1 КК без скарги потерпілої особи, що на той час було обов’язковим. Тільки у Верховному суді вдалося цю справу закрити провадженням. І всі ці справи були у провадженні тільки одного адвоката. Перелік їх можна продовжити.

А Генеральна прокуратура у цих справах боролась до останнього, попри очевидність порушення. Тут теж все зрозуміло. Одним з головних обвинувачень, пред’явлених генеральному прокурору при вирішенні питання про відставку, була відмова підписати якусь там недолугу підозру.

Юридична кваліфікація та фактичні обставини

Проблема виникає там, де ВС плутає встановлення фактичних обставин з їх юридичною кваліфікацією, ототожнює фактичні обставини з юридичними фактами. Складність розмежування цих понять полягає у їх взаємозв’язку. Фактичні обставини встановлюються через доказування.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів за умови дотримання встановленої законом процедури. Отже, якщо була порушена процедура — наприклад, захист позбавили права на перехресний допит, то маємо істотне порушення процесуального закону, що є підставою для зміни або скасування судового рішення.

Суддя ВС Пільков стверджує, що «правова оцінка обставин — це синонім юридичної (правової) кваліфікації обставин». Отже, ВС повинен перевірити правильність юридичної кваліфікації встановлених судами обставин, але не досліджувати при цьому докази. Формулювання невдале, але це вимога закону. Дотичні до цієї проблеми і адвокати, які не враховують принципової різниці між написанням апеляційної і касаційної скарги.

У суді апеляційної інстанції можна повторно досліджувати докази, а також подавати нові, про які стало відомо вже після ухвалення рішення суду першої інстанції. Проблема в тому, що апеляційні суди не бажають цим займатись і всіляко відхрещуються від такого свого обов’язку, в чому їм іноді допомагає і Верховний суд.

Межі перегляду справ касаційним судом

У Верховному суді все інакше, адже там не досліджують докази. Каменем спотикання залишається питання про те, що ж перевіряє Верховний суд, тобто межі перегляду справ судом касаційної інстанції. Не викликає сумніву, що згідно зі ст. 2, 7, 370, 404, 419 КПК суд апеляційної інстанції повинен з’ясувати, чи повно, всебічно та об’єктивно проведено судове провадження, чи було у передбаченому законом порядку одержано докази і чи була належною оцінка доказів (ст. 94 КПК). Перевіряє апеляційний суд і правильність застосування норм кримінального права (постанова ККС ВС від 17 липня 2018 року, справа №125/2485/15-к).

Є випадки, коли Верховний суд виходить за межі своїх повноважень і здійснює оцінку доказів. Це є прямим порушенням вимог ст. 433 КПК. І це в обов’язковому порядку впливає на всю сукупність доказів. І правильно наголошує суддя Верховного суду Аркадій Бущенко у справі №360/1378/16-к: «Коли з сукупності доказів виключаються деякі докази, вся сукупність доказів, у тому числі їхня достовірність та значення кожного окремого доказу, змінюється і потребує нової оцінки...»

Правильним є і висновок пана Бущенка про те, що у випадку, коли апеляційний суд додав до сукупності доказів новий доказ або виключив його, то цим створив нову сукупність доказів і нові взаємозв’язки. Вважаємо, що за таких обставин апеляційний суд зобов’язаний провести повторну перевірку всіх доказів у справі з дотриманням гарантій, передбачених КПК.

Це перекликається з правовою позицією ВС, а саме: «При апеляційному перегляді, якщо апеляційний суд переоцінює хоча б один доказ, здобутий у суді першої інстанції, він повинен безпосередньо дослідити всі інші докази з дотриманням вимог ст. 23 КПК» (постанова ККС ВС від 17 квітня 2018 року, справа №554/13101/15-к).

Несправедливо і незаконно засуджені

Наведу приклад однієї зі справ по ДТП. Не секрет, що справи з ДТП є одними з найбільш корупційних. Людина, яка попала в аварію, перебуває в шоковому стані, поряд немає адвоката, експертиза призначається без врахування думки цього учасника ДТП, йому не надають можливість поставити експерту запитання (адже він перебуває у статусі свідка). Слідчий, наприклад, пропонує: «Визнавайте свою вину, платіть мені 6 тис. дол. і 1 млн грн для потерпілих, і справу буде закрито».

У конкретній справі захист подав клопотання про призначення експертизи, щоб усунути прогалини висновку експерта, призначеного обвинуваченням. Суд відмовив у призначенні експертизи. Скориставшись правом захисту самому залучити експерта (ст. 243 КПК), адвокат уклав договір на проведення експертизи. Цей доказ, який спростовував вину учасника ДТП, з’явився у захисту вже після вироку суду. І хоч ст. 404 КПК дозволяє суду апеляційної інстанції дослідити докази, які стали відомі після ухвалення рішення суду, суд апеляційної інстанції відмовився цей доказ досліджувати. Неоднозначною з цього питання є і практика Верховного суду.

А це означає, що багато наших громадян засуджені за ст. 286 КК несправедливо і незаконно.

Касаційні скарги та касаційний суд: висновки

1. Якщо у касаційних скаргах поставлені питання, що належать до предмета перевірки касаційного суду, то вони повинні вирішуватись по суті, незалежно від того, чи ставились ці питання захистом перед судами попередніх інстанцій.

2. Касаційний суд не має повноважень на оцінювання доказів, але він має право зробити висновок про неправильність застосування норм КК України, зазначивши в мотивувальній частині ухвали не докази, а обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій (п. 4 ч. 1 ст. 442 КПК України). До питань права відноситься і визнання доказу недопустимим. Отже, ВС, здійснивши перевірку справи, може визнати певний доказ недопустимим.

3. Якщо суди першої та другої інстанцій припустилися істотного порушення норм кримінального процесуального права, то згідно зі ст. 438 КПК це є підставою для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції.

4. Якщо апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції, то він повинен дослідити всі інші докази повторно.