Аліменти на… чужих дітей: чи можна відмовитися?

Сімейні справи, що стосуються одружень, розлучень, встановлення батьківства, виплат аліментів, не перестають вражати уяву фантастичними поворотами, деякі з них навіть сценаристам латиноамериканських серіалів видалися б дещо надмірними і навіть надуманими. Проте дивовижні речі можна знайти в абсолютно реальних судових справах. Одна така справа є і в свіжому огляді судової практики Верховного суду. Щоб відмовитися від аліментів на чужих дітей, чоловікові довелося дійти до вищої судової інстанції.

Як спочатку стати батьком, а потім одружитися

Уявіть собі невеличкий населений пункт на півдні України, і в ньому живе жінка, на яку, чесне слово, варто було б подивитися. Півтора десятка років тому у неї стався роман із молодою людиною. Вони так і не одружилися, але від зв’язку народилося двоє хлопчиків.

...У цьому місці так і просяться розмірковування про те, що так звані вільні стосунки — гра в одні ворота: жінка перебуває в явно невигідному становищі, тому що всі тяготи народження та утримання дітей (і доведення того, що чоловік теж причетний до їхньої появи на світ) лягають на неї. Тому не будемо заглиблюватися в тему, а подивимося краще, що ж сталося далі...

Отже, коли стосунки закінчилися, молода жінка з двома зовсім маленькими дітьми озирнулася навсібіч і накинула оком на іншого хлопця. І він закохався в неї так сильно, що захотів одружитися. Такий розклад — узяти за дружину жінку з дітьми, та не з підлітками, а з малюками, з якими очікується чимало турбот, багатьох лякає. Тому рішення укласти шлюб робить йому честь, погодьтеся.

Однак майбутня дружина поставила умову: шлюб буде укладений тільки в тому разі, якщо майбутній чоловік запише себе батьком двох маленьких хлопчиків.

Дванадцять років тому влітку щасливі майбутні чоловік і дружина приходили до органу реєстрації актів цивільного стану двічі: спочатку зареєстрували чоловіка батьком малюків, а через місяць уклали шлюб.

Ну ось начебто і хепі-енд, ніхто не стримує сліз радості, звучить марш Мендельсона. Але недовго музика грала.

А тепер платіть!

Невдовзі після отримання нових документів дітей і штампа в своєму паспорті молода дружина... виставила чоловіка геть. Так-так, буквально через кілька місяців щасливого сімейного життя. А ще через кілька місяців подружжя розлучилося через суд.

Втім, уже колишній чоловік навіть не припускав, наскільки серйозно влип. Він, можливо, вважав, що невдалий роман і одруження поспіхом залишаться в його житті просто неприємними епізодами. Однак колишня дружина... подала на аліменти. І через два з лишком роки після розірвання шлюбу той же районний суд, в якому подружжя розлучалися, виніс рішення: стягувати з колишнього чоловіка третину доходів щомісяця, не менш як 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину.

І все правильно. Він за документами хто? Батько. Розлучений батько має платити аліменти. Крапка.

Але закони латиноамериканського серіалу — це вам не Сімейний кодекс, тож історія мала несподіване і драматичне продовження.

То чиї ж діти?

Пам’ятайте, до шлюбу з майбутнім платником аліментів жінка-вамп чотири роки зустрічалася з чоловіком, який із нею так і не одружився? Так от, ці подробиці взято з іншої справи, чотирирічної давності. Коли відносини пари добігали кінця, жорстока подруга сказала цьому чоловікові, що не він батько дітей. Жінки від злості і бажання найболячіше образити колишнього іноді і не такі дурниці коять.

Ну от, подруга його покинула, знайшла, вибачте, дурника, який записав дітей на себе, вийшла заміж, розлучилася, подала на аліменти. А через кілька років після розлучення вона... знову зійшлася із колишнім коханим і тепер уже зізналася йому, що саме він батько хлопчиків.

Від цього великого кохання, пронесеного крізь роки і шлюби, народилася третя дитина, а двох перших справжній тато захотів усе-таки переписати на себе, давши їм правильні по батькові та прізвище. Для цього він звернувся до суду. І чотири роки тому було прийнято рішення: позов справжнього батька задовольнити, визнати, що він є біологічним батьком, внести зміни до актових записів про народження дітей. Отже, хлопчики вдруге отримали нові документи.

А що ж з аліментами?

Як позбутися боргу?

Обведений навколо пальця і покинутий підступною спокусницею колишній чоловік і формальний батько дітей аліментів не платив. Його по-людськи можна зрозуміти: в цій історії його виставили натуральним дурнем, змусивши спочатку визнати чужих дітей, потім одружитися і, врешті-решт, щомісяця викладати кругленьку суму, даючи гроші сторонній жінці та її дітям. А тут іще з’явився колишній коханець колишньої дружини і через суд домігся визнання дітей своїми.

Хай там як, але борг за аліментами накопичувався і на початок минулого року становив... більш як 175 тисяч гривень. Із цим потрібно було щось робити, і фальшивий батько подав позов до суду з вимогою зняти з нього тягар утримання чужих дітей і головне — списати борг за аліментами.

Районний та апеляційний суди задовольнили позов частково. Від подальшої сплати аліментів його звільнили, а от борг вирішили списати з липня 2017 року, тобто від моменту прийняття судового рішення про батьківство, коли біологічного тата було визнано і юридичним батьком.

Однак на ошуканому чоловікові все ж таки залишився висіти аліментний борг за шість років, а з урахуванням нинішніх санкцій, що застосовуються до боржників за аліментами, це серйозно. Отоді невдаха-чоловік та фіктивний батько і звернувся до Верховного суду. І той задовольнив його позов.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов’язків щодо дитини, сказано в рішенні ВС. І, відповідно, в особи, якої не визнано батьком, таких обов’язків немає. Справжній батько хлопчиків не став ним 2017 року, а, вибачте, брав участь в їхній появі на світ набагато раніше. У 2017 році це просто було встановлено в судовому порядку.

Тож позов обманутого чоловіка Верховний суд задовольнив, борг за аліментними виконавчими листами з нього списали. І, до речі, судові витрати — майже 5 тисяч гривень — має сплатити мати дітей.

«Обставини, що мають важливе значення», визначаються судом

У судовому рішенні є кілька загальних рекомендацій, які можуть бути корисні тим платникам аліментів, які вважають, що можуть бути звільнені від цього обов’язку.

Отже, стаття 197 Сімейного кодексу говорить, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості можливе лише за його позовом і тільки тоді, коли заборгованість виникла через його тяжку хворобу або у зв’язку з обставиною, що має важливе значення (як приклад наводиться служба в ЗСУ).

Однак ця норма не містить конкретного переліку тих «обставин, що мають важливе значення», — у кожному конкретному випадку це повинен вирішувати суд. У цій справі такою обставиною стало встановлення судовим шляхом батьківства іншої людини і виключення позивача з актових записів про народження дітей. Судовим рішенням було визнано, що він ніколи не був батьком двох хлопчиків. А згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу обов’язок утримувати дитину лежить виключно на батьках.

Звільнення від аліментів у цьому разі не приведе до порушення інтересів дітей, оскільки рішенням в іншій справі встановлено біологічне батьківство іншого чоловіка, на якого тепер і покладено обов’язки з утримання дітей до досягнення ними повноліття.

Оспорювання батьківства — теж матерія тонка. Наприклад, людина, яка в момент реєстрації себе батьком знала, що насправді дитина не її, не має права оспорювати батьківство. Якби не було судового рішення, яке поклало тягар батьківства на реального батька, ще невідомо, як закінчилася б ця історія для благородного простачка, що записався батьком. Є й інші обставини, які не дають права оскаржувати батьківство, наприклад, використання допоміжних репродуктивних технологій. Але це окрема об’ємна тема.

А щодо суто людських висновків, то батьківство — це вам не іграшка, а пристрасть — не привід приймати поспішні рішення, які можуть спричинити юридичні проблеми.