Меморабілі незалежної України

Останнім часом до нашого вжитку увійшло слово меморабіль (від англ. memorabilia), яке походить від латинського слова «memorable», що перекладається як «пам’ятний». У сучасному розумінні цей термін позначає раритетний предмет, пов’язаний із певною історичною чи культурною подією.

На мій погляд, головним меморабілем кожної держави є документ, що засвідчує її народження. Декларація незалежності США є одним із найголовніших державних документів. 4 липня 1776 року — день підписання Декларації незалежності Континентальним конгресом став днем проголошення незалежності 13 південноамериканських колоній та їхнього відділення від Великої Британії.

Таким чином утворилася нова держава — Сполучені Штати Америки. 19 липня 1776 року Конгрес розпорядився, щоб Декларація була «належним чином переписана великими літерами на пергаменті під заголовком «Одноголосна декларація тринадцяти Сполучених Штатів Америки» і підписана всіма членами Конгресу». З початкового друкованого варіанта, затвердженого 4 липня, було створено каліграфічну копію документа. Відтиск цієї рукописної копії Декларації з усіма підписами, виконаний Вільямом Стоуном 1820 року, зберігається в Національних архівах США.

Народження нашої держави починає відлік з 24 серпня 1991 року, відтоді, як на позачерговій сесії Верховної Ради України було прийнято Постанову та Акт проголошення незалежності України. Цій події передувало те, що 19–21 серпня 1991 року було здійснено останню спробу врятувати СРСР від розпаду.

18 серпня у Москві було створено Державний комітет із надзвичайного стану (ДКНС) під головуванням віцепрезидента СРСР Геннадія Янаєва, який і підписав указ про тимчасове покладення на себе президентських повноважень. 19 серпня ДКНС припинив діяльність політичних партій і масових рухів, заборонив проведення мітингів, вуличної ходи, демонстрацій і страйків. У Москву було введено війська, на урядовій дачі у Форосі було взято під домашній арешт президента СРСР Михайла Горбачова.

Того ж дня до Києва прибув генерал армії Валентин Варенников і разом із командувачем військ Київського військового округу генерал-полковником Віктором Чечеватовим віддав наказ усім військовим виконувати розпорядження ДКНС. В.Варенников у присутності першого секретаря ЦК КПУ Станіслава Гуренка та віцепрем’єр-міністра Костянтина Масика вимагав від голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука, щоби Верховна Рада та уряд УРСР підтримали ДКНС. При цьому він погрожував військовими репресіями.

Леонід Кравчук як голова Верховної Ради у заяві по українському телебаченню закликав до стриманості, дисципліни та громадського порядку і не дав однозначної оцінки подіям у Москві. Аналогічного змісту була і заява Верховної Ради України, прийнята після дводенної дискусії 20 серпня, яку опублікували лише 22 серпня. А вже у ніч на 22 серпня та наступного дня всіх членів ДКНС та осіб, які їм активно сприяли, було заарештовано.

24 серпня у Москві Михайло Горбачов зробив заяву, в якій засудив участь керівних органів КПРС у державному перевороті і склав із себе повноваження генерального секретаря партії.

Згадані події сприяли проголошенню Акта Незалежності України 24 серпня 1991 року. Саме цього дня голосами 346 депутатів Верховна Рада УРСР на  позачерговій сесії прийняла постанови «Про проголошення незалежності України» та «Про військові формування на Україні». А з метою всенародного підтвердження першої з них сесія вирішила провести 1 грудня республіканський референдум. З урахуванням цих обставин стає зрозумілим, чому Акт проголошення незалежності України починається словами: «Виходячи із смертельної небезпеки, що нависла було над Україною в зв’язку здержавним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року…».

На мій погляд, одним із головних меморабілів нашої держави є примірник Акта проголошення незалежності України. Він надрукований на звичайному аркуші паперу з допомогою друкарської машинки і містить підпис голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука. Цей документ разом із Постановою Верховної Ради Української РСР на сьогодні зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України.

Мені поталанило бути знайомим із заслуженим діячем мистецтв України Романом Лунем. Він разом із своєю дружиною Даною Лунь є громадськими та культурними діячами України у США та співзасновниками товариства «Сила Духу», яке з 2002 року зареєстроване у Філадельфії та пропагує культуру України за кордоном.

У 1989–2014 роках Роман Лунь був членом правління та представником Українського фонду культури у США та Канаді. За цей проміжок часу ним було створено понад 300 авторських репортажів про життя української діаспори в США. Саме ця людина організувала передачу в Україну архіву Уласа Самчука з Торонто у 1993 році та бібліотеки державного центру УНР в екзилі з Філадельфії у 1997 році.

Саме у подружжя Лунь виникла ідея щодо виготовлення тисячі примірників сувенірного Акта проголошення незалежності України за підписом Леоніда Кравчука. 12 жовтня 1995 року Роман Лунь як президент фірми «РОМАН-СЕРВІС» і перший президент України Леонід Кравчук уклали угоду, відповідно до якої Роман Лунь узяв на себе зобов’язання з художнього оформлення і виготовлення сувеніра з текстом Акта проголошення незалежності України, а експрезидент України Леонід Кравчук зобов’язався особисто підписати кожен примірник згаданого сувеніра та скріпити його особистою печаткою.

Угодою було передбачено, що Роман Лунь отримає ексклюзивні права нарозповсюдження та реалізацію згаданих сувенірів. Планувалося, що після покриття витрат, пов’язаних із їхнім виготовленням і реалізацією, частину прибутків буде спрямовано на доброчинні програми Фонду культури, Фонду сприяння розвитку мистецтв України та відбудову Михайлівської церкви в Києві (нині Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир).

Усього було надруковано тисячу примірників, і практично всі вони були розповсюджені в 1995–1996 роках у Канаді та США. Частину з них подарували видатним діячам української діаспори за кордоном, а частину реалізували через благодійні аукціони. Кожен із примірників має порядковий номер з обох боків. Текст сувенірного акта відповідає оригіналу, але завдяки відповідному художньому оформленню містить зображення тризуба як згори (у «золотому» оформленні), так і посередині документа. Зі зворотного боку кожного примірника зазначено назву української друкарні «ТРИЗУБ» Торонто - Ст. Кетеринс - Боффало, де наклад було виготовлено.

Також зі зворотного боку примірники мають позначки синього кольору RL і червоного кольору REGISTERED із зазначенням номера примірника та числа 1000 (загальна кількість примірників). Крім того, зі зворотного боку практично на всіх примірниках міститься напис «Автори проекту Дана і Роман Лунь».

Певно мірою дещо суперечливими вбачаються поєднання особистого підпису Леоніда Кравчука як голови Верховної Ради України та відбитка червоного кольору його особистої печатки президента України, по центру якої розміщується зображення тризуба та ініціалів «ЛМК», а також вибір досить своєрідного шрифту та варіанта написання літер «е» та «є».

Проте саме таким був задум розробника мистецького оформлення сувенірного акта, який і було втілено у життя. Завдяки цьому у світі збільшилася кількість меморабілів сучасної історії України. І ті, кому поталанило їх мати, можуть передавати їх у спадок своїм дітям і онукам, а з плином часукожен із таких актів стане безцінним скарбом національної історії.