Сили спеціальних операцій ЗСУ — питання статусу

В’ячеслав КРИЖАНОВСЬКИЙ, полковник запасу, ветеран військ спеціального призначення ЗСУ

У Верховній Раді України 11 червня 2024 року зареєстровано проект Закону України №11333, де порушується питання щодо надання статусу окремого розвідувального органу Силам спеціальних операцій Збройних сил України. Суб’єктом цієї законодавчої ініціативи виступила група народних депутатів України від фракції «Батьківщина».

Очевидно, що така подія не могла залишитись поза увагою зацікавлених осіб і уже з’явилась перша публічна реакція на цей законопроект. Нещодавно з’явилася стаття «Дублювання функцій: чому законопроект щодо збільшення суб’єктів розвідувальних органів викликає сумніви?», автором якої є військовослужбовець і правник Андрій Шошура. Зараз немає сенсу вступати в полеміку з її автором, оскільки незважаючи на те, що він є військовослужбовцем і правником, з аналізу цієї публікації видно, що автор не до кінця розібрався в суті порушеної проблеми.

Законопроект № 11333 внесено з метою наведення елементарного порядку в системі воєнної розвідки, де саме зараз спостерігається хаос і дублювання функцій, що в принципі недопустимо в системі управління збройними силами. Щоб не вдаватися в розлогі коментарі і не допустити витоку секретної інформації, спробуємо коротко пояснити суть проблеми і запропонувати шляхи її вирішення.

Передусім слід звернути увагу, що відповідно до ст. 3 ЗУ «Про Збройні сили України» Сили спеціальних операцій – це окремий рід сил у складі ЗСУ. Разом з тим, варто зазначити, що відповідно до ст. 10 ЗУ «Про ЗСУ» «функції, завдання та особливості діяльності Сил спеціальних операцій ЗСУ визначаються законами та положенням, що затверджуються президентом України», а не головнокомандувачем ЗСУ, як це передбачено для інших видів, родів військ і сил ЗСУ.

Річ у тому, що Сили спеціальних операцій ЗСУ відповідно до ст. 9 ЗУ «Про розвідку» є суб’єктом системи воєнної розвідки, де головним органом управління є розвідувальний орган Міністерства оборони України, а президент України, згідно із ст. 11 ЗУ «Про розвідку», здійснює загальне керівництво розвідувальними органами. 

Також у ст. 9 ЗУ «Про розвідку» йдеться про те, що Сили спеціальних операцій ЗСУ здійснюють спеціальну розвідку і проводять спеціальні операції, а розвідувальний орган Міністерства оборони України має право залучати їх до виконання розвідувальних завдань. В ч. 3 цієї статті встановлено, що на залучених суб’єктів системи воєнної розвідки на період виконання ними розвідувальних завдань у повному об’ємі поширюється дія ЗУ «Про розвідку», а також дія відповідних Указів президента України та відомчих нормативно-правових актів розвідувального органу Міністерства оборони України. Отже, де-юре Сили спеціальних операцій ЗСУ залишаються силами і засобами розвідки, але де-факто їх використовує головком ЗСУ для виконання завдань у сфері оборони.

Ця проблема виникла у зв’язку з прийняттям ЗУ «Про основи національного спротиву», де одну із функцій розвідки, зокрема питання руху опору (організація підпілля та підтримка партизанських рухів) було віднесено до компетенції головкома і ГШ ЗСУ, а командувача ССО ЗСУ відповідно підпорядковано головкому ЗСУ.

Річ у тому, що організація, підтримка і ведення руху опору передбачає залучення до співробітництва осіб на конфедіційній основі, а оскільки ССО ЗСУ, згідно з чинним законодавством не є самостійним розвідувальним органом, то зробити це можна лише шляхом прийняття відповідного рішення на рівні президента України і керівника розвідувального органу Міністерства оборони України.

Була спроба вирішення цієї проблеми шляхом ухвалення проекту Закону № 6486, внесеного народним депутатом Веніславським, але президент України його не підписав і тому він не набув законної сили. Внаслідок юридичної колізії Сили спеціальних операцій припинили  виконувати покладені на них завдання та функції і перетворились на підрозділи легкої піхоти, що є вкрай нераціонально, дорого і неефективно.

Внесений народними депутатами України від фракції «Батьківщина» проект закону № 11333 робить чергову спробу вирішити проблему раціонального і ефективного застосування сил і засобів ССО ЗСУ. Він принципово відрізняється від проекту Закону № 6486, оскільки передбачає надання ССО ЗСУ статусу окремого розвідувального органу. У результаті на ССО ЗСУ буде поширюватись у повному об’ємі дія ЗУ «Про розвідку», що дасть можливість командувачу ССО на належному рівні організувати виконання покладених на нього завдань та підвищити ефективність проведення спеціальних операцій.

Мету законопроекту № 11333  досить чітко і обґрунтовано викладено у пояснювальної записці до нього. Тому звинувачення Андрія Шошура на адресу групи депутатів, які є його авторами, у політичних спекуляціях і намаганні внести хаос у сферу розвідки, є абсолютно безпідставними і недоречними. По суті цей законопроект є продовженням розвитку ідеї про створення Сил спеціальних операцій як окремого роду військ, так як це прийнято у ряді держав, які входять до блоку НАТО.

Варто ще раз нагадати, що основним завданням головкома ЗСУ і Генштабу є оборона держави від зовнішньої агресії, а завданням ССО ЗСУ є проведення спеціальних розвідувально-диверсійних операцій на окупованій території та у глибокому тилу ворога. Оскільки завдання, функції і методи роботи ССО ЗСУ суттєво відрізняються від завдань і функцій, які виконують інші види, роди військ і сил ЗСУ, то очевидно, що ССО ЗСУ мають залишатись в системі воєнної розвідки і виконувати визначені президента України завдання.

Також важливо, що операції ССО ЗСУ дуже часто мають політично чутливий характер. Тому це інструмент, яким потрібно користуватись виважено і обережно. Саме тому у ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про ЗСУ» встановлено, що затвердження положення про ССО ЗСУ та визначення їх основних завдань і функцій відноситься до компетенції президента України, а не головкома ЗСУ. І це абсолютно логічно і обґрунтовано, оскільки не головком ЗСУ, а президент України відповідає за зовнішню політику держави і здійснює керівництво розвідувальними органами.

На завершення варто зазначити, що проблема ефективного і раціонального застосування сил і засобів ССО ЗСУ перебуває винятково в політичній площині. Вирішити її можна на законодавчому рівні шляхом тісного співробітництва президента України з парламентом, у результаті чого має з’явитись виважене і обґрунтоване рішення щодо місця та ролі Сил спеціальних операцій ЗСУ в процесі забезпечення національної безпеки і оборони України.