Українці дивні люди: якщо їх б’ють, а вони біжать, то біжать захищати — соціологи

«Ракурс» поцікавився думкою українських соціологів про результати і наслідки Євромайдану для українського суспільства. Питання про те, чи викликав Майдан істотні зміни в соціальному контексті, а чи так і залишився для багатьох просто картинкою в телевізорі, ми адресували соціологам із Києва, Харкова, Донецька, Криму та Львова.

Ірина Бекешкіна, соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, фахівець у галузі політичної та електоральної соціології (Київ):

Я думаю, Майдан уже викликав зміни в українському суспільстві. Насамперед, завжди перед будь-якою владою, хоча б у підсвідомості, буде майоріти перспектива Майдану, це буде таким собі стримуючим чинником.

По-друге, з'ясувалося, що українці — дивні люди: якщо їх б'ють, а вони біжать, то біжать захищати — не «від» біжать, а «до».

Змінилося також те, що українці повірили в себе, в те, що вони можуть, в те, що вони здатні, в те, що є певна солідарність, значна активізація громадянського суспільства. Майдан уже змінив певні фрагменти масової свідомості, а взагалі будь-які зміни починаються з цього, без цього вони неможливі, тому він уже змінив суспільство.

Що буде далі — це, звичайно, питання відкрите. Якщо Майдан буде просто безперспективним стоянням, то це дещо розчарує людей. Але не зовсім. Бо все-таки Майдан як специфічний механізм впливу на владу завжди буде певною перспективою, навіть якщо все це закінчиться безрезультатно.

Людмила Сокурянська, доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри соціології Харківського національного університету імені В. Каразіна:

Сам Майдан є показником змін у суспільстві. Звісно, сам Майдан відіграє роль каталізатора у формуванні громадянського суспільства, формуванні громадської думки взагалі. Але те, що він з'явився і відбувся, — це і є показник змін у суспільній свідомості, формування громадянського суспільства в Україні.

Ракурс: Чи має Євромайдан вплив на тих людей, які не беруть безпосередню участь у ньому?

Л. Сокурянська: Я думаю, що має. Практично в кожному місті є свій Майдан, в тому числі і у нас в Харкові. Він не такий численний, та це не означає, що Майдан у нас підтримують тільки ті, хто сюди приходять. Я вас запевняю, виходячи з досвіду спілкування з харків'янами, таких людей набагато більше, ніж тих, хто приходить відкрито висловлювати свою позицію. Аналогічна ситуація, я думаю, по всій країні. Значною мірою у появі ось такого ставлення, в тому числі і на сході України, зіграла роль і позиція Росії, а також ситуація з угодою про асоціацію з Євросоюзом.

Ракурс: Чи згодні ви, що Майдан свідчить про зміни у ставленні українського суспільства до застосування насильства?

Л. Сокурянська: Так, звичайно. Ми знаємо, хто першим прийшов на Майдан, — студенти. Дослідження соціально-протестної активності, які ми проводили в попередні роки, показали, що значна частина студентів (до чверті опитаних) вийшли б з протестними акціями, навіть якби їм за це загрожувало покарання. Це було всеукраїнське дослідження студентської молоді.

Майдан суттєво вплинув на свідомість громадян, але що мене хвилює — не тільки як дослідника, але насамперед як людину, громадянина — що ці події продовжують розколювати Україну. Відбувається дуже сильна поляризація в суспільстві, що вкрай негативно може позначитися на стані суспільної свідомості і взагалі на стані суспільства. Я не можу сказати, що ті, кого приводять на «антимайдани», на «майдани», організовані владою, не поділяють її позиції. Дехто з них цілком усвідомлено підтримує владу. Тут багато факторів, справді різні історичні шляхи розвитку на сході і заході України, це так швидко не минає. Те, що робилося досі для об'єднання України, поки що не мало ніяких результатів. Можливо, якби було підписано Угоду про асоціацію з Європейським Союзом... Але цього не сталося. І тому справді є такі побоювання, що країна може розколотися на дві частини. Але я думаю, що наше суспільство досить розумне, і ми повинні робити все, щоб цього не сталося.

Володимир Кіпень, кандидат філософських наук, доцент кафедри політології Донецького національного університету, голова ГО «Інститут соціальних досліджень і політичного аналізу»:

Оцінка соціального виміру Євромайдану багатопланова, як і саме явище. Майдан вплинув суттєво (хоча й різною мірою в різних регіонах) на громадську думку, суспільні настрої, центральну і місцеву владу, активність і самовизначення громадянського суспільства. Важливо, що протест, як засвідчили соціологічні опитування, має головним чином ціннісні мотивації: маси людей вийшли не за шмат хліба, а зневажені владою, вийшли за свої права і людську гідність,  за краще майбутнє.

Євромайдан показав також наявність чотирьох суспільних типів людей з різним співвідношенням на заході та сході України. Соціологи говорять про «європейців», «совків», «нігілістів» та «байдужих», причому на Заході переважають «європейці» та «нігілісти», а на Сході — «совки» та «байдужі». Це обумовило і специфіку соціальної бази Євромайданів, і різне ставлення до Євромайдану в регіонах, різні наслідки. Ключовий результат Євромайдану полягає в змінах у свідомості дуже великих мас людей з патерналістсько-підданських установок на громадянсько-активістські. Принципово виріс вплив інститутів громадянського суспільства і їхня зрілість. Крім того, наслідки цього мирного соціального повстання значно вплинули на настрої і поведінку людей від влади, ці наслідки є значущими вже зараз і, на мою думку, залишаться такими і в майбутньому.

Ольга Духніч, соціальний психолог, кандидат психологічних наук, доцент кафедри політичних наук і міжнародних відносин Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (Крим):

По-перше, треба домовитися, що ми розуміємо під терміном «соціальний вплив». Якщо певну тривалу зміну поведінки пересічної людини, то ми маємо розуміти, що Майдан — це не культура буденності. Те, що відбувається на майданах, на площах міст, — це та подія, яка актуалізує небайдужих людей, активний прошарок населення України. І люди, які виходять на Майдан, звісно, мотивовані. Вони зазнають впливу Майдану, вони надихаються, вони здатні робити багато і вже сьогодні роблять багато.

Але якщо ми говоримо про пересічного громадянина, особливо про громадянина, який живе на Півдні, в Криму... По-перше, слід говорити про інформаційну політику. Що саме люди в Криму знають про Майдан і що вони з цим знанням роблять? Якщо казати про Крим, то Майдани в Криму не такі впливові, як у Києві чи Львові, щоб люди до них долучалися. Це певним чином залежить і від конформізму, і від електоральних симпатій, і від розуміння того, що саме відбувається, і я знов не про активних людей, а про тих, на кого Майдан має впливати.

По-друге, в чому полягає проблема на Півдні, так це в тому, що в людей досі немає чіткого розуміння того, за що стоїть Майдан. Якщо воно зараз потроху з'являється, то ще наприкінці 2013 року такого розуміння не було. Тому потрібні чіткі меседжі, надійні канали їхньої трансляції, щоб люди розуміли їх. Це велика робота, але це і є алгоритм впливу.

Майдан матиме вплив тоді, коли він піде з площ в інші частини міста (у символічному розумінні). Бо те, що відбувається на площі, — це завжди якийсь прорив буденності, те, на що людина може подивитися як глядач, але не завжди візьме з собою. А вплив — це коли змінюється поведінка людини, а не тільки її поінформованість Тому дуже важливим є те, що зараз напрацьовує Форум Майданів, чи буде цей порядок денний вбудований в процес буденності звичайної людини, щоб вона розуміла, що Майдан — це не тільки протест, який відбувається в певному місці в певний час, а це певна стратегія взаємодії на кожен день для тих, хто долучається. Якщо це відбудеться, тоді вплив Майдану буде значним.

Разом з тим, якщо не буде сформульовано політичного порядку денного сил, що підтримують Майдан, то низові соціальні ініціативи не матимуть тривалого ефекту. Це два процеси, які повинні розгортатися одночасно та підживлювати одне одного.

У Криму ситуація специфічна ще й тому , що ставлення до Майдану дуже залежить від етнічної ідентифікації, бо якщо кримські татари переважно активно підтримують Майдан, то людям з ідентичністю «росіянин», наприклад, складніше сприймати меседжі Майдану. Вони дивляться, яким чином їхня група залучена до цього процесу. Тому важливо, щоб меседжі Майдану були максимально зрозумілими, максимально адресованими громадянину, підкреслювали громадянську цінність залучення до дій.

Володимир Піча, соціолог і політолог, доктор соціологічних наук, професор Львівського національного університету «Львівська політехніка», започаткував аспірантуру з соціології у Львові (1993):

Майдан відкриває можливість майбутніх змін. Щоби не перебільшувати і не применшувати, Майдан є початком системних змін в Україні. Він уже має наслідок в тому плані, що збудив свідомість багатьох українців, залучених до сьогодення нашого ганебного, старого комуно-олігархічного режиму.

Якщо говорити про наслідки Майдану для суспільства, то, по-перше, воно піднялося на крок вище. Суспільство, якщо не зараз, то в майбутньому, зможе контролювати владу, режим і т. д. Держава була зверху, суспільство знизу, тепер навпаки — суспільство може бути наддержавною системою. Чи здатне воно на це —  покаже час...

Ракурс: На вашу думку, який ефект Майдану сильніший — об'єднавчий чи роз'єднувальний? Адже Майдан не лише згуртовує, але й поляризує українське суспільство.

В. Піча: Зараз такий час, коли частина суспільства в роздумах, ці люди на перехресті, тому я вважаю, що ця тенденція не в протиставленні сходу, заходу чи півдня України. Мені здається, що українське суспільство вже більше здатне до інтеграції, ніж до Майдану.

Наталя Черниш, доктор соціологічних наук (перший в Україні), завідувач кафедри історії та теорії соціології, професор Львівського національного університету імені Івана Франка:

Як соціолог, який має першу освіту історичну, можу сказати, що означає Майдан для сучасного українського суспільства в перспективі. Дотепер, до Майдану, про українське суспільство можна було сказати, що це є спільнота. Після Майдану українське суспільство із спільноти перетворюється на громаду. Відмінність у соціологічному плані полягає в тому, що громада — це організована спільнота. Ступінь соціального зчеплення зростає і утворюється нова якість, тому що тільки з громад можливе творення громадянського суспільства. Майдан показав добрий приклад реального громадянського суспільства, яке я визначаю дуже коротко. Громадянське суспільство  — це все те, що не є державою. Громадянське суспільство твориться із розвитком самоврядування по всіх горизонталях і вертикалях. І власне сам Майдан показав приклад такої зорганізованості, коли є дуже чіткий розподіл праці. Подивіться, там є люди, які відповідають за юридичний захист, інші — за куліш, інші — за дрова тощо.

Друге. Основою для об'єднання людей у спільноту є емоційна близькість. Українці здавна є дуже емоційні, але від того менш раціоналістичні. Тому можна погодитися з Дмитром Донцовим, який казав, що українцям бракує ідеї і чину, тобто вчинку. Українці є пасивними споглядальниками по своїй натурі, і були такими багато років. Ідея — це, власне, оформлена раціонально думка. А ми живемо емоціями: молитвами, прокльонами, сльозами, радістю, розчаруваннями і т. д. В той час, як країни, які добре живуть, досягли цього передусім тому, що люди там були раціоналістичні, мали ідею побудови суспільства, в якому вони хотіли жити, і йшли до цього. А в нас часто можна почути від громади: «А що робити далі? Ми не знаємо, що робити далі». Кореневе слово тут — «не знаємо». А слід знати! Треба вчитися, вивчати досвід інших суспільств, щоб зрозуміти, чого ми хочемо і т. д. Бо ми ніколи нічого не досягнемо, якщо не будемо знати, чого ми хочемо досягти.

Третє. Так чи так, а ми прийдемо до виборів, чи вони будуть передчасними, чи вони будуть в 2015 році.  Нам доведеться зіткнутися з опором системи, з адміністративним ресурсом, і результати можуть бути сфальшовані. Слід організувати тих, хто раніше взагалі не ходив на вибори. На вибори ходили переважно пенсіонери, які відстоювали і людей, і позиції вчорашнього дня. Слід зробити так, щоб на вибори масово пішла молодь. Саме молодь здатна переломити ситуацію в якісному плані.

В інформаційному плані на південь і схід поставили хрест, в той час як провладні інформаційні ресурси надають там величезну дезінформацію. Ну так комусь на Майдані, або в громадському об'єднанні «Майдан» слід взяти на себе цю тяжку місію просвітницької роботи на півдні та на сході України. Люди там повинні зрозуміти, що Майдан носить аполітичний характер, люди вийшли не за політичні партії, а за свої повсякденні інтереси. Багато йде від незнання, ми знову виходимо на цей корінь у слові.

Якщо нарікають на Майдан, що це просто стояння, тупцювання, танцювання і співання, то слід з Майдану етнічного робити Майдан інтелектуальний  — поширювати ці знання далі. Так, це вимагає певних зусиль. Але інакше нічого ж не зміниться, інакше стереотипи залишатимуться стереотипами. А в нас, якщо показують представників «антимайдану», то це якісь вурдалаки, «тітушки» і т. ін... А там так само живуть люди, до них так само треба говорити, і говорити не про політику, а про те, чому вони так погано живуть.

Підготувала Марина БЛУДША