Ракурсhttps://racurs.ua/
Втручання правоохоронців «розвалює» справи в судах
https://racurs.ua/ua/492-artur-yemelyanov-khozsud.htmlРакурсУ листопаді минулого року до Ради суддів господарських судів України надійшов лист голови Господарського суду м. Києва Валерія Князькова з проханням дати роз'яснення з питань правильного застосування окремих положень Кримінального процесуального кодексу України. У листі йшлося про те, що до господарського суду м. Києва і до інших господарських судів України доволі часто звертаються правоохоронні органи з вимогою забезпечити їм «тимчасовий доступ до матеріалів господарських судових справ» для ознайомлення. Словосполучення «тимчасовий доступ», яке трактується правоохоронцями дуже вільно, часто для них цілком тотожне слову «вилучення».
.
На підтвердження законності своїх вимог правоохоронці посилаються на ч. 2 ст. 93 чинного КПК України, яка говорить: «Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом». Користуючись цією нормою, слідчі органи вимагають у господарських судів надати матеріали господарських справ, які, на думку правоохоронців, необхідні їм для розслідування злочинів.
Разом з тим, існує й інша норма, закладена у ч. 1 ст. 159 КПК: «Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду». З чого випливає, що все ж таки одного «витребування» як факту недостатньо, щоб отримати, а, більш того, вилучити, матеріали справи. Тим не менш, чітко знаючи одну норму, правоохоронці не помічають іншої.
Взагалі-то подібні зазіхання правоохоронців на матеріали господарських справ не вчора почалися, документи витребували і раніше, ще спираючись на старий КПК. Тож певна практика щодо доступу слідчих до матеріалів господарських справ склалася давно, і вона не є позитивною. Принаймні для суду, не кажучи вже про сторони по справі.
Питання про те, як реагувати на подібні запити правоохоронців, Рада суддів господарських судів України порушувала ще у грудні минулого року. Тоді члени Ради на своєму засіданні ділилися власним баченням проблеми.
«По-перше, вилучення матеріалів господарських справ зупиняє розгляд справи. По-друге, після вилучення документів, які є доказами у господарській справі, як правило, продовжити її розгляд вже неможливо. Згідно з нормою нового КПК України, вилучення таких важливих документів як судові справи та докази, що в них містяться, можливе лише за вмотивованим рішенням слідчого судді. Те саме і з тимчасовим доступом до документів. Але в деяких випадках працівники досудових органів України вважають інакше», — висловив тоді свою думку член Ради суддів господарських судів України Володимир Погребняк.
«Пам'ятаю, як в одного судді в області вилучили матеріали по справі слідчі СБУ. Ті документи так і не повернули. Тож розглядати справу по суті було неможливо,— згадувала секретар Ради суддів господарських судів України Світлана Шевчук. — Я взагалі не розумію, навіщо слідчим органам ці матеріали. Адже з оригіналів у нас — тільки позовна заява. Усе інше — копії, завірені належним чином. Мені здається, що ні слідчі органи, ні слідчі судді цього не розуміють, думають, що в нас саме оригінали документів».
Ще тоді, на грудневому засіданні, голова Ради суддів господарських судів України Артур Ємельянов висловив свою точку зору: «Ми повинні, орієнтуючись на чинне законодавство, виробити чітку схему роботи з такими запитами і розробити відповідний документ. Це у нашій компетенції. І тоді вже впровадити у господарських судах усіх рівнів єдину лінію поведінки при надходженні подібних запитів від правоохоронних органів. А для цього потрібно досить ретельно проаналізувати кримінально-процесуальне законодавство, звісно, залучивши фахівців у галузі кримінально-процесуального права, бо самі ми не є фахівцями з цих питань».
В зв’язку з цим рішенням Ради суддів господарських судів України була створена робоча група, яка протягом кількох місяців, провівши спільні консультації зі своїми колегами з Ради суддів України, з Вищого спеціалізованого суду та з Верховного суду України, дійшла висновків, що намагання органів досудового розслідування витребувати матеріали справи та/або оригінали документів, які містяться у них, без відповідного рішення слідчого судді чи суду не відповідають вимогам КПК України, а також принципам незалежності та недоторканності суддів, які знайшли своє відображення в нормах статті 126 Конституції України та статей 47–48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
«Спеціальний порядок отримання документів від органів суду передбачений як для забезпечення прав осіб, відносно яких витребовуються такі документи, так і через особливий конституційний статус суддів та їх професійний обов'язок. Тож ні справа у цілому, ні її окремі матеріали, які знаходяться у провадженні господарського суду, не можуть бути затребувані або вилучені поза межами відкритого кримінального провадження і без відповідного рішення слідчого судді чи суду.
Оскільки більшість матеріалів справи є одночасно і доказами по цій справі, які мають велике значення для її вирішення по суті, вважаємо, що вилучатися можуть лише оригінали документів, які містяться у матеріалах справи та існують лише в одному екземплярі або якщо отримати інший екземпляр неможливо. Таке вилучення має здійснюватися лише для проведення судових експертиз з одночасною заміною вилученого документу його копією. А повернення вилученого документу до матеріалів господарських справ має здійснюватися наступного дня після отримання висновку експертизи особою, за запитом якої ця експертиза була призначена», — йдеться у висновку робочої групи Ради суддів господарських судів України.
Відповідно до ст. 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п. 3 Положення про Раду суддів господарських судів України, Рада суддів господарських судів України не наділена повноваженнями про роз'яснення норм кримінально-процесуального законодавства. Разом з цим, усвідомлюючи важливість цього проаналізованого питання для суддів усіх юрисдикцій, Рада суддів господарських судів України вважає за доцільне направити зазначені висновки до Ради суддів України для їх подальшого вивчення та вирішення у межах компетенцій.
Свій висновок Рада суддів господарських судів України направила і безпосередньо до Господарського суду м. Києва як відповідь на лист голови суду Валерія Князькова.