Фантазії на тему диверсій

Нещодавно в архіві Вищої ради юстиції, де за визначенням зберігаються старі справи, стався потоп. Він геть не вартував тієї уваги, яку приділили йому перші особи держави, і вже точно не гідний був того контексту, в який вони зволили його помістити. Але пересічний, хоча й сумний факт неконтрольованого витоку рідини набув несподівано загрозливого звучання після першої офіційної заяви, а після другої за ним уже виразно замаячив привид диверсії...

Не гаючи ні хвилини і, схоже, навіть не спромігшись спочатку допитати хоча б місцевого сантехніка, голова СБУ Валентин Наливайченко з належним виразом обличчя зробив жорстку заяву про те, що «аварія на водопроводі в будівлі Вищої ради юстиції, в результаті якої було пошкоджено особисті справи суддів, не допоможе суддям-корупціонерам уникнути відповідальності». Сказав як відрізав: «Очищення суддівського корпусу відбудеться. У нас не буває потопів, і архіви, що стосуються корупції суддів, не горять. Усі, хто повинен відповісти, будуть відповідати». І додав, що до знищення документів нібито через аварію чиновники вдаються не вперше: «Це старі прийомчики корупціонерів. Це вже не вперше». Таке натхнення зійшло на Наливайченка під час перебування в навчальному центрі Національної гвардії.

Так, прецеденти, про які згадав Наливайченко, були. Але якщо на тлі нинішніх новин обивателю цілком можуть ввижатися диверсанти в контексті будь-якої події, то коли «розпорядником паніки» стає голова СБУ, це вже справді страшно.

Насправді, на зберіганні в архіві перебувають лише справи, розгляд яких завершено понад два роки тому — не завершені справи не потрапляють в архів!

Але боязке заперечення секретаріату ВРЮ про те, що такі справи не передавалися і в принципі не могли ще перебувати в архіві, нікого не цікавили. Як і офіційна заява ВРЮ про те, що немає ніяких підстав стверджувати, ніби вчинено зловмисні дії, і, відповідно, звинувачувати суддів або когось іще в причетності до цієї сумної події.

На світанку 27 березня стався прорив водопроводу на вводі в адмінбудівлю Вищої ради юстиції (діаметр труби 100 мм). Внаслідок прориву труби постраждала невелика частина архівних матеріалів (листування, копії законодавчих актів, заяви громадян, матеріали про призначення суддів), що підлягають відновленню.

Користуючись нагодою, Наливайченко самовпевнено заявив, що в СБУ не буває потопів і там «не горять архіви, що стосуються корупції суддів»... Цікаво, звісно, що ж там таке, що не горить і не тоне, та на якій підставі вони зібрали його на суддів і як довго збираються застосовувати для внутрішнього користування. А глобально щодо потопу з пожежею краще б не зарікатися, не приведи Господи...

Але це не все. Глава держави Петро Порошенко, як і личить його становищу, побачив проблему набагато глобальніше, так би мовити, з висоти пташиного польоту. В результаті масштаби лиха мали такий вигляд: «У Вищій раді юстиції залило особисті справи всіх суддів-порушників» — ось так, без натяків, заявив наш президент в інтерв’ю так досі чомусь і не проданому ним «5 каналу»... Це диверсія — безсумнівно, відразу ж подумав слухач, нещадно натренований новинною стрічкою останніх півтора року.

Президент негайно доручив забезпечити зберігання «цих документів» Службі безпеки України. А на завершення репліки президента на животрепетну тему булгаковські мотиви органічно були посилені асоціацією з непотоплюваною субстанцією: «Хочу запевнити, що судові справи суддів, як і рукописи, не горять і не тонуть».

Перейнявшись грізним тоном, ми навіть уточнили, як охороняють архів ВРЮ тепер. Але джерела стверджують, що режим охорони архіву та прилеглих до нього «водних артерій» відчутно не змінився. У всякому разі, неозброєним оком посилення не помітити. Очевидно, СБУ охороняє на відстані, готова, в разі чого, негайно заткнути пролом і вичерпувати воду...

Ось куди, питається, дивиться великий полководець «хороших» кіберботів пан Стець, головний у державі з «правильної» інформаційної політики? Йому давно час делікатно натякнути старшим товаришам на те, що в тривожні часи слід ретельніше стежити за мовою. Адже коли наступного разу будуть підстави говорити про чиїсь зловмисні дії, мало хто повірить. Хоча, звісно, на тлі вражаючої офіційної брехні, зокрема, про кількість загиблих в Іловайському котлі, заяви про трубу — така дрібниця.

Після вищевказаних заяв високих чиновників, ЗМІ, яким здалося недостатнім «знищення справ суддів-корупціонерів», почали бити на сполох — мовляв, у ВРЮ знищено справи суддів, які виносили рішення щодо учасників Майдану...

Розчарування від невдалої спроби очищення судової системи мертвонародженим законом та сумнівною в сенсі її ефективності, законності, справедливості та доцільності люстрацією не буде меншим, якщо подібними способом демонструвати «опір системи». Смішно, коли випадковий епізод, який не має ніяких наслідків для великої у своїй безнадійності справи очищення судової системи, стараннями владної еліти для відводу очей намагаються виставити як рух опору могутньої суддівської касти. Не тому, що його немає, а саме тому, що насправді судова система пручається потужно: у хід йдуть і домовленості, і підкуп. Але про це не говорять вголос ні творці законів, що приторговували окремими їх рядками з-під поли, ні найвищі посадові особи, які відпускають нині суддям індульгенції. Натомість влада вдосконалюється в мистецтві нагнітання обстановки на обраних нею напрямках. Суспільство чекало від влади на дієвий механізм по очищенню судів і політичну волю для його застосування, а не на прицільні роздачі невгодних, вибіркові показові «порки» ще одну імітацію судової реформи, яка обходиться надто дорого.