Євросуд двічі ухвалив рішення у справі українця, засудженого довічно без належних доказів

Ще у червні 2008 року було ухвалено рішення Європейського суду з прав людини щодо порушень, що мали місце в судах України стосовно довічно засудженого громадянина Олександра Яременка.

«Суд зазначає, що в цій справі засудження заявника за злочин 1998 року було засноване, головним чином, на його показах, що були отримані за відсутності адвоката, і від яких заявник відмовився наступного дня і продовжував заперечувати свою провину».

У скарзі до Європейського суду йшлося про те, що «добровільне зізнання у вбивстві» досудове слідство вибило з нього, застосовуючи катування, за відсутності захисту та з іншими порушеннями.

З рішення Євросуду:

Незважаючи на аргументи Уряду (України — Ред.) про те, що право заявника на мовчання захищалося національним законодавством, Суд зазначає, що адвокат заявника був відсторонений від справи слідчим після того, як порадив своєму клієнтові зберігати мовчання і не свідчити проти себе. Цю причину було явно вказано в постанові слідчого. Вона також двічі повторювалася у відповідях прокуратури на скарги адвоката. В одній із цих відповідей було також зазначено, що адвокат порушив професійну етику, порадивши своєму клієнтові наполягати на своїй невинуватості і відмовитися від частини раніше зроблених зізнань.

Справу переглядав Верховний суд України. Він вирішив не відправляти справу на новий розгляд, а вирок — довічне ув’язнення — залишив у силі.

Відбуваючи довічне ув’язнення, О. Яременко повторно звернувся до Європейського суду з прав людини та, нарешті, 30 квітня 2015 року Європейський суд вдруге ухвалює рішення у цій справі не на користь держави Україна, в якому відверто обурюється системним невиконанням вимог Європейської конвенції з прав людини та протоколів до неї. Європейська конвенція є обов’язковою для виконання, оскільки ратифікована нашою державою та, відповідно до Конституції України, є частиною національного законодавства.

З другого рішення Європейського суду в цій самій справі:

Суд знову повторює свої основні висновки по справі, що попередні рішення про визнання заявника винним у двох убивствах були засновані на сукупності доказів, отриманих із порушенням права заявника зберігати мовчання і права на його захист, а також за відсутності адекватного розслідування його тверджень про те, що його пізнавальні покази були отримані незаконним шляхом. Ці висновки стосуються не лише першого допиту заявника за відсутності його адвоката, коли він зізнався у злочині 1998 року, але і подальших його подібних зізнань у ході слідчого експерименту і наступних допитів. Суд встановив, що після відсторонення адвоката Х., заявника представляли два інших адвокати, але їхні послуги мали «умовний характер». Суд також встановив, що ступінь погодженості між показами заявника та інших звинувачених викликає підозри, що їх покази були ретельно скоординовані. Проте національні суди використали їх як підставу для засудження заявника за злочин 1998 року, незважаючи на те, що заявник відмовився від своїх показів, і вони не були підтверджені іншими доказами.

Не просто подив, а шок викликає той факт, що після рішення Європейського суду з прав людини, де вказано, які саме статті Конвенції порушила Україна, 31 липня 2009 року Верховний суд України під головуванням М. Короткевича постановляє:

При перегляді даної справи судді на спільному засіданні дійшли висновку, що явка з повинною і показання Яременка О. В. під час допиту як підозрюваного по епізоду вбивства Халімана В. В. не можуть вважатися допустимими доказами, що підтверджують винуватість Яременка О. В. по цьому епізоду, оскільки вони були одержані з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

За таких обставин вони підлягають виключенню з переліку доказів обвинувачення Яременка О. В. по цьому епізоду злочинних дій.

Разом з тим, виключення цих доказів із судових рішень істотно не впливає на правильність висновку суду про доведеність винуватості Яременка О. В. за епізодом вбивства Халімана В. В., оскільки в матеріалах справи є інші докази, які підтверджують його винуватість у цьому злочині.

Хтозна, чим можна пояснити цей нескінченний абсурд. Можливо, тим, що тепер слід притягувати до відповідальності всю компанію, що фальшувала цю справу. Але наші правоохоронці й судді роблять усе для того, щоб не створювати подібних прецедентів — така собі «корпоративна етика».

Ніхто не поверне людині майже 15 років, проведених у буцегарнях. Знову ніхто не понесе відповідальності за те, що майже 15 років людина провела за ґратами. Моральні та матеріальні відшкодування за рішенням Європейського суду будуть сплачувати громадяни України.

Верховний суд України призначив розгляд справи О. Яременка на 9 листопада 2015 року о 10.00.

За посиланнями можна ознайомитись з рішеннями ВСУта ЄСПЛ.