Отруйні матеріали, вибухонебезпечні мотори та ламкі каркаси: на які небезпеки наражали інженери автомобілістів (ФОТО)

Автоспорт завжди таїв у собі небезпеку — і не тільки через великі швидкості. За історію свого існування автогонки запам’яталися, зокрема, і технічними рішеннями, небезпечними для гонщиків на будь-якій швидкості. Про це повідомляє видання Motor.

Токсичні та вогненебезпечні матеріали

Спроби застосовувати в автомобілях рішення, які добре зарекомендували себе у високотехнологічних сферах, таких як освоєння космосу, не завжди є вдалою ідеєю. З часом нерідко відкриваються небезпечні властивості застосовуваних матеріалів, або ж інженери одразу не враховують, що ракето- і автомобілебудування — це все-таки не зовсім сумісні сфери.

Так, у шістдесяті роки в моду почали входити гальмівні диски із запозиченого з аерокосмічної галузі берилію. Легкий, міцний, зносостійкий метал, який пізніше почали використовувати при виготовленні «Спейс шатлів», мав тільки один недолік — це найбільш токсичний матеріал промислового застосування, його пил або пари руйнують легені.

У вісімдесяті роки популярності у сфері автогонок, зокрема у «Формулі-1», отримало застосування розчинника толуолу як палива. Тоулол значно підвищує потужність двигуна. Але в той же час він пожежонебезпечний і отруйний — викликає ураження нервової системи. Через небезпеку експериментів, його точний вплив на людей мало вивчено.

Вважається, що саме отруєння парами туололу стало причиною смерті Хенрі Тойвонена на ралі Корсики в 1986 році.

Зараз застосування туололу як палива заборонене в більшості гоночних дисциплін.

Щоб захистити гонщиків від високих температур, що виникають під час гонок або можливих пожеж, були створені костюми з азбестової тканини.

Такі костюми всім хороші, за винятком однієї деталі — як виявилося згодом, азбестовий пил отруйний, він викликає хронічне ураження легенів.

Зокрема, виникнення раку легенів у американського актора й автогонщика Стіва Маккуїна міг спровокувати саме його азбестовий комбінезон.

З іншого боку, інженери не гребували застосовувати в конструкціях й матеріали, про велику вогненебезпечнісь яких було добре відомо, зокрема магній. Цей легкий і міцний метал також прийшов з авіації й широко застосовувався, зокрема, при виготовленні просторових рам або зовнішніх панелей кузова гоночних автомобілів. Але в магнію є серйозний недолік — він легко займається, горить дуже високотемпературним полум’ям і його майже неможливо загасити.

На щастя, тепер гоночні автомобілі з нього не роблять, з’явилися інші, більш легкі та менш вогненебезпечні матеріали.

Втім, в останні роки металургам вдалося розробити нові сплави магнію з меншою горючістю.

Ненадійні конструкторські рішення

Інколи фатальні недоліки виявляють і в, здавалося б, спочатку правильних конструкторських рішеннях.

Так, у 1968 році команда «Формули-1» Lotus почала встановлювати на своїх болідах антикрила на високих пілонах, закріплених прямо на маточинах коліс. У такому випадку притискна сила діє безпосередньо на колеса, це дозволяє не робити підвіску автомобіля занадто жорсткою, що поліпшує керованість. Але незабаром виявився і недолік -кріплення антикрила розбивалися від вібрацій.

Сталося кілька серйозних аварій, а після того, як на Гран-прі Іспанії 1968 року мало не загинув автогонщик Йохен Ріндт, нововведення заборонили.

Свого часу популярним технічним рішенням було винесення гальм із коліс, щоб зменшити безпружинні маси. Задні барабанні механізми виносилися до головної передачі, і навіть передні прибирали всередину кузова — до передніх коліс йшли коротенькі карданні вали. У сімдесятих роках компанія «Лотус» пішла ще далі й розмістила на своєму боліді Lotus 72 у такий спосіб навіть передні гальма. Фатальним недоліком такого рішення стало те, що у випадку поломки напіввісі автомобіль залишався без гальм.

Вважається, що саме ця несправність стала причиною смерті автогонщика «Лотуса» вже згаданого Йохена Ріндта в 1970 році.

У перегонах на прискорення в 50-х роках велику популярність набула конструкція «slingshot» («рогатка»). Її винахідник, гонщик Мікі Томпсоном, запропонував змістити назад двигун у корпусі, щоб максимально завантажити провідні колеса. При цьому водій теж зміщувався назад і розміщувався в задній частині корпусу. Попри ефективність, таке рішення було досить небезпечним — у разі вибуху мотора або зчеплення водій майже неминуче отримував важкі травми. До того ж через дим йому доводилося надягати протигаз.

У 1970 році інший автогонщик — Дон Гарліц втратив частину ноги в подібній аварії. Перебуваючи на лікарняному ліжку, він винайшов радикально нову конструкцію — водій розміщувався попереду двигуна і в разі вибуху зчеплення вже не міг отримати травм.

Незабаром передньомоторні «рогатки» зникли зі спорту.

З 50-х років у болідах «Формул» і спорткарах через зміни компонування почали розміщувати паливні баки в центральній частині машини. У зв’язку з цим особливо незатишно повинні були відчувати себе пілоти «Формули-1», які через невеликі розміри своїх болідів по суті їздили всередині ванни з бензином.

Така конструкція була дуже вибохунебезпечною, особливо з огляду на, що гумові баки прийшли в автоспорт з авіаційної промисловості тільки в 1970 році.

Сьогодні в «Формулі» паливний бак зазвичай розміщують у порожнині монокока між спиною гонщика та двигуном — це місце вважається найбільш захищеним.

Ненадійні каркаси безпеки

Намагаючись відповідати вимогам до гоночних автомобілів для ралі й «кільця», які вимагали, щоб каркаси безпеки, що встановлюються для захисту гонщиків, були знімними — це фактично гарантувало, що в гонках беруть участь дійсно серійні авто, команди почали кріпити їх болтами, а пізніше для економії ваги ще й робити з алюмінію. Відповідно, така конструкція зі своєю прямою функцією справлялася погано і часто ламалася при ударі. Тому наприкінці 80-х років минулого століття їх заборонили.

Зараз такі каркаси роблять із міцної суцільнотягненої сталевої труби, яку вварюють всередину кузова. На автомобілях з алюмінієвим кузовом їх, як і раніше, кріплять болтами, але вже більш надійним способом.

Нагадаємо, торік перші у світі перегони безпілотних автомобілів закінчилися аварією через помилку штучного інтелекту одного з транспортних засобів.