Німецькі військові несвідомо допомогли вовкам повернутися на «батьківщину»

У 1960-х роках кількість вовків (Canis lupus) у Західній Європі стала найменшою за весь час, небезпечно наближаючись до межі вимирання.

Але в останні роки вони поступово повертаються до Німеччини. Нові дослідження виявили, що тваринам допомагає несподіваний союзник — німецькі військові, повідомляє видання Science Alert.

Було декілька факторів, що сприяли зростанню популяції вовків на 36% щорічно, включаючи впровадження законів у 1980-х і 1990-х роках для захисту дикої природи, а також повільне зростання кількості диких копитних в Європі, що призвело до збільшення кількості їжі для вовків.

Проте існує цікава кореляція. Ілька Рейнхардт, біолог і експерт із LUPUS, Німецького інституту з моніторингу та досліджень вовків, помітила несподівану закономірність, у тому, як ці хижаки повертаються назад у ліси Німеччини.

Вовки, що прибувають у нові регіони, в усіх без винятку ситуаціях оселялися спочатку у військових районах.

Лише після цього вони перебиралися у прилеглі території, що розташовані неподалік від військової зони. Але якщо вовки просувалися на великі відстані, вони знову вибирали військову зону для початкового оселення.

Це виглядало як неймовірний збіг, особливо тому, що спеціально призначені «захищені» зони повинні були бути більш привабливими для тварин. Рейнхардт та її команда почали досліджувати це питання і виявили, що військові райони мають меншу кількість вовків, вбитих людьми — навіть меншу, ніж на охоронюваних територіях.

Зокрема — на військовій землі спостерігається менше браконьєрства, а отже — менше вовків гине від рук браконьєрів.

«Однією з ключових відмінностей між військовими областями та іншими районами, включаючи охоронювані території, є режим полювання», — зазначають дослідники.

У Німеччині полювання на військових територіях здійснюється під контролем федеральних органів влади і управляється на великих територіях, тоді як інші райони зазвичай поділяються на приватні мисливські угіддя з мінімальним розміром 75−150 га. Це може призвести до ситуацій, коли вовча зграя розділяє свою територію з понад сотнею мисливців, які, в свою чергу, роблять ці території більш вразливими до браконьєрства, навіть якщо більшість мисливців не браконьєри.

Військові території добре відомі як місця, де дика природа має тенденцію до процвітання, слугуючи своєрідним притулком у ландшафті, на котрому домінують люди. Проте їх роль в реколонізації територій вовками досі не була досліджена.

Нагадаємо, нещодавно скажений вовк покусав кількох людей у Запорізькій області. Небезпечну тварину знайшли та забили палицями.