Україна передала до Гаазького суду матеріали про використання Росією «живих щитів» під час окупації Криму
https://racurs.ua/ua/n118662-ukrayina-peredala-do-gaazkogo-sudu-povidomlennya-pro-vykorystannya-rosiieu-jyvyh-schytiv-pid.htmlРакурсДо Міжнародного кримінального суду у Гаазі передали нове повідомлення щодо використання російськими військовими цивільного населення під час анексії Криму.
Йдеться про захоплення об'єктів на території півострову Крим у 2014 році, повідомили 26 лютого під час брифінгу в Регіональному центрі прав людини.
Ця організація, а також Українська Гельсінська спілка з прав людини спільно з прокуратурою АР Крим були ініціаторами передачі повідомлення до Міжнародного кримінального суду.
Дослідження цих організацій встановило, що російські військові не тільки привозили цивільних до об'єктів ЗСУ, але й перебували за спинами людей під час блокування і захоплення. Українські військові вогонь у відповідь відкривати не могли.
Громадські організації виділили такі групи цивільних громадян, які свідомо чи несвідомо допомагали росіянам роззброювати українські військові частини: мешканці Криму з проросійськими поглядами; цивільні особи, яких привезли з Росії для участі в окупації; представники так званого «казачества»; учасники так званої «Кримської самооборони». Були серед учасників таких акцій й ті, хто приходив до об'єктів внаслідок погроз чи шантажу.
«Стверджуємо і про участь в таких акціях сербських четників», — розповів юрист Гельсінської спілки Максим Тимочко.
Громадські правозахисні організації встановили, що під прикриттям «живих щитів» росіяни захопили не менше 10 військових об'єктів ЗСУ. До акцій залучили не менше 1 тис. цивільних.
Наприклад, під час захоплення бази ВМС у Новоозерному задіяли щонайменше 300 осіб — дорослих та підлітків, а також літніх людей.
Заступник прокурора АР Крим Ігор Поночовний вважає, що відповідно до ст. 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду прикриття «живим щитом» слід кваліфікувати як окремий різновид воєнних злочинів.
«Заборону використання „живих щитів“ передбачає і ст. 28 Женевської конвенції, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій і норми звичаєвого міжнародного гуманітарного права», — повідомив Поночовний.