Вчені пропонують переосмислити визначення «зникаючих видів», щоб врятувати мегафауну

Рішення щодо загрози зникнення видів тварин, базовані на їхній популяції, можуть не забезпечити захист від безповоротного зникнення великих тварин, котрі повільно розмножуються.

Про це йдеться в досліджені, опублікованому напередодні Дня вимираючих видів (17 травня) в Frontiers in Ecology and Evolution, повідомляє видання EurekaAlert.

Критичні пороги в так званих показниках життєдіяльності — такі як смертність і коефіцієнти народжуваності серед самців та самок різного віку — можуть сигналізувати про наближення колапсу популяції задовго до того, як кількість особин опуститься нижче точки неповернення, — зазначає головний автор дослідження доктор Шермін де Сільва, президент і засновник благодійної організації Trunks&Leaves, котра займається захистом азійських слонів.

Ми пропонуємо, щоб зусилля з збереження азіатських слонів та інших представників мегафауни, що повільно розмножуються, були спрямовані на збереження їхнього «демографічно безпечного положення», тобто на поєднання ключових показників життєдіяльності, які підтримують невід'ємні темпи зростання, — наголошує дослідник.

Учена зазначає, що в історії мегафауни Землі були підтвердження цієї теорії.

Геномні дослідження останніх мамонтів, знайдених на острові Врангеля — між Росією і Аляскою — показали, що хоча вони в популяції приблизно 300 особин могли зберігатися протягом тисяч років після вимирання континентальної популяції, вони накопичили численні генетичні мутації, які могли зрештою сприяти їхньому вимиранню, — наголошує де Сільва.

Іншими словами, популяції мегафауни можуть стати приреченими задовго до того, як вони зникнуть, якщо вони вийдуть за межі свого «демографічно безпечного положення».

Дослідники застосували концепцію «демографічно безпечного положення» до випадку азійських слонів.

Азійські слони занесені до Червоної книги як «вид під загрозою зникнення», оскільки, як вважають, їхня популяція скоротилася щонайменше на 50% за менше ніж століття, — пояснює де Сільва. — Сьогодні живе менше 50 тис. диких азійських слонів.

Дослідження показують, що дикі азійські слони розмножуються надзвичайно повільно, одне дитинча з’являється раз у шість років або й рідше. Використовуючи математичне моделювання, де Сільва та її колеги виявили, що майже оптимальне відтворення та висока виживаність дитинчат слонів є необхідними для підтримки невід'ємного зростання популяції в умовах навіть незначно збільшеної смертності серед дорослих самиць.

Заходи щодо підвищення виживання дитинчат, і особливо самиць, є ключовими для збереження азійського слона, — зазначає де Сільва.

Учена наголошує, що в той час як увага світу була зосереджена на торгівлі слоновою кісткою, для критично вразливих популяцій азійських слонів, більшість з котрих не має бивнів, найбільшою загрозою є втрата середовища проживання, а також нелегальна торгівля живими тваринами.

Втрата довкілля може створити щось відоме як «відкладене вимирання», уповільнюючи народжуваність і збільшуючи рівень смертності, — зазначає де Сільва.

«Відкладене вимирання» — це затримка часу між здійсненням впливу на вид, наприклад, знищенням середовища існування, і кінцевим зникненням виду.

Учена наголошує, що довгий термін життя представників видів мегафауни робить суттєві негативні зміни менш помітними й може приховувати ризик зникнення.

Популяції таксонів, що повільно розмножуються, потребують проактивного управління задовго до того, як їхня чисельність стане критично низькою, ще коли віддача від докладених зусиль потенційно більша, а популяція менш схильна до зникнення, — резюмує де Сільва.

Нагадаємо, торік учені встановили причини найбільш масового вимирання тварин в історії Землі.