Команда Зеленського згадала про референдум 2000 року, щоб запровадити двопалатний парламент

Команда президента Володимира Зеленського продукує нові конституційні реформи. Цього разу представник глави держави у Раді Руслан Стефанчук заявив, що Зеленський не виключає запровадження в країні двопалатного парламенту.

Стефанчук зачепив тему двопалатного парламенту, критикуючи існуючу змішану (пропорційно-мажоритарну) систему виборів у Раду.

В інтерв’ю «РБК-Україна» представник президента назвав великою бідою парламенту «половинчастий підхід до його формування». Він вважає, що в Україні змішана система виборів себе не виправдала і проблему можна вирішити шляхом введення двопалатного парламенту.

При цьому Стефанчук апелює до рішення, яке громадяни підтримали на референдумі 2000 року. Його ініціювала адміністрація президента Леоніда Кучми.

Ми не готові сьогодні ігнорувати думку громадян, висловлену в 2000 році, — повідомив представник Зеленського у Раді.

Стефанчук нагадав, що команда Зеленського декларувала необхідність врахування думки народу, тому не може нехтувати нею і щодо двопалатного парламенту.

Ми не можемо ігнорувати те, який відсоток громадян тоді за це проголосував, тому в якості політико-правової підстави будемо враховувати і той референдум, — заявив Стефанчук.

У 2000 році введення двопалатного парламенту підтримали 82,9% учасників рефрендуму.

Нагадаємо, учора Констиутційний суд розпочав розгляд подання групи нардепів щодо неконституційності указу президента про розпуск парламенту та призначення дострокових виборів. У команді Зеленського не виключають, що КСУ може визнати указ про розпуск парламенту таким, що не відповідає Основному закону.

Наразі в Україні діє змішана виборча система. Вона передбачає, що половину Ради обирають за мажоритарними списками, іншу — за закритими партійними. В округах виборці голосують за кандидата з наданого переліку і до парламенту проходить той, хто отримав більшість голосів в окрузі.

У пропорційній системі із закритими списками виборці голосують за конкретну партію, але не знають, кому саме віддають перевагу. Партійні лідери формують списки на власний розсуд. Натомість при голосуванні за відкритими списками виборці обирають конкретних політиків, а не просто політичну силу. До Ради проходять люди зі списку партії, за яких проголосувала найбільша кількість виборців. Результат партії та квота на депутатські мандати вираховуються від голосів, які в сукупності набрали кандидати.