Сільська медицина в Україні: що робити, щоб у села повернулися лікарі

Замість принципу економії в українській медицині необхідно взяти за основу принцип доступності і якості. Адже чим більше у нас здорових (а значить — тих, хто вчасно отримав медпослугу) людей, тим більше у нас економічний потенціал. Одне з нагальних питань — сільська медицина.

Про проблеми сільської медицини у своєму блозі на «Ракурсі» пише Валерій Дубіль, народний депутат України, заступник голови ВО «Батьківщина».

Він наводить досвід Франції, у якої теж були проблеми з сільською медициною. Багато чого, на переконання експерта, могла б запозичити Україна. Зокрема, французи знизили кваліфікаційні вимоги для студентів у процесі навчання, відмовившись від обмеження кількості студентів, допущених на другу сходинку навчання. Так, можливо, з’явиться група лікарів нижчої кваліфікації. Але вільний ринок праці сам врегулює їх працевлаштування, і вони поїдуть працювати не в Париж або Ліон (де в результаті конкуренції залишаться найкваліфікованіші), а у провінцію, де немає конкуренції і є вакантні робочі місця.

По-друге, для швидкого насичення лікарями саме у провінціях студенти-резиденти зобов’язані проходити стажування на умовах контрольованої автономії щонайменше шість місяців у первинній ланці, переважно в районах з низькою щільністю населення. Таким чином, держава не усувається від вирішення проблеми, не перекладає її на місця, а вирішує її для всієї країни на загальнонаціональному рівні.

На думку експерта, для налагодження сільської медицини в Україні єдиний вихід — збільшити кількість держзамовлення у вишах на медичних працівників і стимулювати їх працевлаштування у провінційних медзакладах. «На жаль, влада України робила зовсім навпаки, тому й кількість медпрацівників у селах скоротилася», — констатує Дубіль.