Заважав дитячий сміх: поліція розігнала приватний садочок у Києві за дзвінком аноніма (ФОТО)

Історія із розгоном у Києві дитячого садочку, у якому буцімто незаконно утримували 11 дітей, набула поширення в соцмережах.

Того ж дня під постом Нацполіції Києва, у якому повідомлялося, що діти «перебували у так званому „дитячому садочку“, який не має дозвільних документів та не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам», з’явилися коментарі людей, які сумнівалися у тому, що поліція вчинила відповідно до закону.

Як повідомлялося, до дитячого простору на вулиці Достоєвського виїжджала оперативна група, яка перевіряла анонімне повідомлення про те, що в приватному будинку «незаконно функціонує дитячий садочок, де утримують більше 10 дітей». Нацполіція заявляла про антисанітарію в помешканні, підтверджуючи ці слова фотографіями засобів побутової хімії.

Поліція навіть відкрила провадження за статтею про незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

Як виявилося, історія має й іншу сторону. Про неї розповіла мама вихованки дитячого простору на Подолі Світлана Богдан. Цей простір організувала Марина Осипова у приватному будинку.

Він був облаштований за найвищими стандартами чистоти й гігієни, головний із яких — любов до дитини. Зачарувало нас і внутрішнє облаштування будинку: тут іграшки тільки з натуральних матеріалів, немає пластикових, багато з них — ручної роботи, взагалі максимум природного для гри (наприклад, жолуді чи каштани в кошиках). Всюди — чистота, порядок, — написала Богдан у Фейсбук.

Справжньою причиною «спецоперації» поліції, на її думку є ставлення до дитячого простору сусіда, який мешкає через паркан від будинку на Достоєвського, 3.

Чоловік, який мешкає в розкішному оранжевому будинку на Достоєвського, 5, недоброзичливо ставився до перебування дітей на суміжній із його домом території. Він скаржився на шум і на те, що батьки паркували авто біля його дому. Згодом машини почали залишати в іншому місці, але сусід не вгомонився.

Богдан розповіла, що сусід скаржився в поліцію, а одного разу Марина Осипова під час прогулянки з малюками чула, як він кричав із балкона про те, що «не для того збудував собі дім за мільйон, щоб його турбували діти». Він пообіцяв «не пошкодувати грошей, щоб припинити цей дитячий шабаш».

Мама вихованки дитячого простору констатує, що сусід, ймовірно, своєї мети досягнув. Але припускає, що приїзд поліції та представників соціальних служб був акцією залякування, щоб батьки припинили водити дітей у «той простір, де їм добре і де їх люблять». Коли викликані на місце батьки почали з’їжджатися і забирати дітей, їм нагадували, що наступного разу дитину «будете забирати із відділку».

Наш дитячий простір закриє свої двері. Коли я востаннє заберу звідти дитину, я буду плакати. Живіть щасливо у своєму оранжевому домі, сусіди з Достоєвського, 5. Ви навряд чули про таку санітарно-гігієнічну норму, як любов до дитини. А я знаю ціну цієї любові, яку жодними грошима не виміряєш. Тут, на Достоєвського, 3, мою дитину справді любили.