Леся Українка: 149 років від дня народження поетеси, названої Франком «єдиним мужчиною в нашому письменстві» (ФОТО, ВІДЕО)

Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському в родині письменниці Олени Пчілки (Ольги Драгоманової-Косач) та високоосвіченого поміщика Петра Косача, котрий захоплювався літературою і живописом. Творча атмосфера, в якій зростала Лариса Косач, вплинула на її смаки та захоплення. Дядько Лесі — Михайло Драгоманов, відомий вчений та громадський діяч, як вона сама писала у листах, коригував її освітній розвиток. З п’яти років майбутня поетеса, котру Іван Франко потім називав «єдиним мужчиною в нашому письменстві», почала писати перші п'єси, а згодом — вірші.

Не робіть собі такої великої ілюзії з моєї «широкої освіти». Запевне менше знаю, ніж Ви, бо навіть жадних шкіл не покінчила і взагалі систематично вчилась тілько до 14 років, а потім пішла «на власний хліб», себто вчилась тілько того, що мені подобалось, а читала все, запорву, без жадної заборони. Правда, коректив був в особі мої матері та в листах дядька Драгоманова, якого вважаю своїм учителем, бо дуже багато завдячую йому в моїх поглядах на науку, релігію, громадське життя і т. і. Коли б він був жив довше, то може б з мене вийшло що ліпше, ніж є тепер, а так — буде що буде! — писала Леся Українка у листі до Ольги Кобилянської у 1899 році з Берліну.

Дівчинка виховувалася в культурному українському середовищі, де завжди панував дух національних традицій, піднесеного волелюбства, прагнення знань, шанування передового суспільного досвіду. Водночас змалечку, вражена тяжкою недугою, туберкульозом кісток, Леся Українка була змушена подовгу лежати прикутою до ліжка. Її дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському, Луцьку та у селі Колодяжне, що під Ковелем. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти.

Важко дихалося в Києві. Багато визначних українських діячів показали своє справжнє обличчя боягузливих українофілів. На цьому фоні зовсім по-іншому виділялися три сім’ї (я маю на увазі тільки інтелігенцію). Це — Лисенки, Старицькі і Косачі. В цих сім’ях українською мовою користувалися не тільки в літературному вжитку, а вона проймала все життя. Ці сім’ї вважали неприпустимим, щоб інтелігенція розмовляла іншою мовою, ніж народ, — писав Агатангел Кримський.

Лариса Косач володіла кількома іноземними мовами і робила переклади. У 1911 році Леся Українка написала один з кращих своїх творів — «Лісову пісню». Леся Українка також захоплювалася музикою й вважала, що з неї «вийшов би далеко кращий музика, аніж поет».

До будинку, в якому жили Косачі примикав костел, «кафедра». «До кафедри», — згадує Ольга, біограф своєї сестри, — Леся і любила ходити, бо дуже кохалася вже й тоді, як і потім усе життя, в органній музиці.

Усе життя геніальної українки минуло в боротьбі з туберкульозом кісток, вона перенесла кілька операцій. У 1907 році їй діагностували ще й туберкульоз нирок. Від цього захворювання вона померла у серпні 1913 року під час перебування на лікуванні в Грузії. Похована на Байковому кладовищі у Києві.