Оборонці «Азовсталі», які повернулися внаслідок обміну, розповіли про умови перебування в полоні (ВІДЕО)

Оборонці «Азовсталі», які повернулися на підконтрольну Україні територію внаслідок обміну військовополоненими, 22 серпня на пресконференції розповіли про умови перебування в полоні.

На брифінг прийшли «азовці», що повернулися на підконтрольну Україні територію внаслідок обміну військовополоненими. Це бійці з позивними Вікіпедія, Манго та Вишня.

Їхні розповіді є важливими свідченнями для майбутнього судочинства проти російських катів, які просто зараз продовжують безперешкодно чинити беззаконня на окупованих українських просторах.

Після повернення з полону, страждання цих хлопців скінчилися. Але їхні побратими досі перебувають там, де щодня переживають знову й знову: допити, побиття, тортури, голод та підступні теракти з публічною стратою. Усе це — страшні реалії, в яких не живуть, а існують захисники Маріуполя, відколи вони потрапили до рук російських вбивць.

Бійці розповіли для ЗМІ, що на окупованих територіях та території самої росії не діють жодні норми й конвенції, згідно з якими мали б безпечно утримувати українських воїнів. Представники правозахисних організацій не мають ані безперешкодного, ані жодного іншого доступу до полонених. Це й розв’язує руки росії, яка катує полонених «Азовсталі» для вибивання свідчень у так званому трибуналі.

Про умови перебування в полоні

Був постійний психологічний тиск. Нам повторювали, що ми нікому не потрібні, про нас забули і не збираються обмінювати. Допити були з катуваннями, погрожували розстрілом та фізичною розправою. Всі питання були дуже провокативними: не «Чи бачили ви, хто стріляв у цивільних?», а «Навіщо ви стріляли у цивільних?». росіяни хотіли, аби ми зізналися у вбивствах мирного населення, хоч ми навпаки намагалися його вберегти.

В полоні ми перебували в інформаційному вакуумі. росіяни розповідали нам лише свою брехню про те, як вони щодня захоплюють українські міста, про те, що ми не потрібні нашій країні.

Про вбивства в Оленівці вони розповідали нам ще до того, як це сталося. Казали, що наші вдарили по колонії «артою», а через певний час влаштували там теракт, в якому звинуватили Україну.

Про міжнародні організації

Жодні міжнародні організації не документували наших свідчень. Чомусь ми не цікаві нікому, окрім СБУ. В полоні ми не бачили жодного представника Червоного Хреста, хоч вони свого часу і казали, ніби контролюють умови перебування в там. Насправді ж їх не допускають до військовополонених, тому росіяни і можуть застосовувати до них будь-які тортури.

Про лікування

росії був необхідний факт, що нас лікують. Але фактично це було просто збереження життя на випадок обміну. Лікування було недостатнім часто через банальну нестачу медикаментів. Інколи лікарі не знали, що робити з пораненнями певного бійця, але вони ніколи у цьому не зізналися б.