Історія кота з Бучі — пережив окупацію, був викрадений московитами, втік і повернувся до господарки (ФОТО)

Кіт Макс із Бучі пережив окупацію, був викрадений російськими військовими, втік від них у білорусі — і повернувся до господарки.

Про кота породи мейн-кун, який народився в Одесі у 2016 році і жив останні два роки у передмісті Києва, розповіло видання «Настоящее время». Історію Макса подали зі слів його господиня Олени Гончарової.

Життя в окупації

Вранці 24 лютого 2022 року, коли російська авіація вже бомбардувала українські міста, Макс вийшов погуляти надвір. Сім’я жила неподалік гостомельського аеропорту, який російські воєнні злочинці атакували в перші години повномасштабного вторгнення. Звуки вибухів ставали дедалі голоснішими. Альона обійняла сина, сиділа на ліжку, але їхати не поспішала.

Чоловік Олени вже тоді про війну знав не з чуток. Микола — з Донецька. Він пам’ятав 2014 рік, коли розпочалася російська агресія проти України та бойові дії на Донбасі.

Раніше [до повномасштабного вторгнення] ми не спілкувалися на тему війни, оскільки неможливо пояснити це людині, яка не бачила, що таке війна. Ми читали новини та розуміли, що щось відбувається, але навіть уявити не могли те, що почалося 24 лютого. Так у перші години ми й не поспішали з виїздом із Бучі, — розповідає Олена.

Виїхати з Бучі Олену вмовив чоловік. Вирішили, що вона з дитиною поїде до Житомира. Збиралися в метушні та не змогли знайти Макса, який гуляв у дворі. Микола планував провести дружину, а потім повернутися за речами та Максом. Проте не встиг. Російський десант уже висадився у Гостомелі.

Бучу окупували, а в нашому будинку оселилися російські солдати, — згадує Олена. — Вони поставили у дворі БТР. Сусіди не могли знайти та забрати до себе Макса, бо десять днів самі просиділи у підвалі. Був безперервний обстріл. Пізніше їх вивезли коридором. Нам розповідали, що Макса бачили у селищі.

Викрадення та втеча

31 березня російська армія поспіхом залишила Бучу, залишивши по собі братські могили та розграбовані будинки. Кіт Макс зник.

Я не можу коментувати дії людей, які, в принципі, не підлягають категорії людини, — каже Олена. — Не знаю, чи є у них щось у голові і чи супроводжує їхні дії якась логіка. Буча була в окупації до кінця березня. Після звільнення до нашого будинку зайшли сапери. У дитячій кімнаті вони виявили розтяжку із гранатою. Приїхали мої батьки. За їхніми розповідями, весь будинок був розбитий та понівечений.

Альона почала шукати Макса, розміщуючи оголошення у соцмережах. А через місяць їй зателефонували на Viber із незнайомого білоруського номера. Жінка представилася Оленою та повідомила, що кіт у неї. Спочатку Альона не повірила почутому, проте їй надіслали фото мейн-куна.

Як виявилось, російські військові викрали кота і на БТР відвезли до білорусі. У районі Гомеля Максу вдалося втекти, після чого він прибився до місцевої мешканки. Кіт мав нашийник з кулоном. На звороті медальйона — QR-код із контактами Олени. Завдяки цьому й удалося знайти господиню кота.

Возз'єднання із сім'єю

Білоруські волонтери допомогли зробити Максу новий ветпаспорт та чіп. Кота на кордоні передали польським волонтерам, а вони далі повернули його Альоні. На той момент жінка перебувала у Чехії.

За словами Олени, стан кота після окупації та викрадення разюче відрізнявся від звичного. Він сильно схуд і погано їв. Макса облили чимось клейким, і його довелося постригти. Але зараз він повністю відновився.

Я вдячна всім, хто допоміг повернути Макса до родини, — каже Олена. — Ми досі спілкуємося з Оленою. Якби не вона, то не знаю, чи вдалося мені його побачити. Щоправда, політику ми не обговорюємо під час розмов. Це важливе питання.

Нині родина мешкає в іспанській Валенсії. Максу знадобилося два тижні, щоб адаптуватися до життя за кордоном. У нього чудовий апетит.

Він грає, гуляє, шкодить. У нас все добре, — каже Олена, яка мріє про якнайшвидше повернення в Україну.

Вона розповіла, що про повернення до Бучі не може бути й мови:

Плануємо їхати до Одеси чи Києва, але не до того будинку. Ми його орендували під викуп, але вже анулювали угоду.