Якщо ми повернемося, нас розстріляють — полонені на півдні росіяни почали «прозрівати»

На початку червня українські війська перейшли в контрнаступ — і вже досягли невеликих успіхів у Донецькій області, де вдалося звільнити кілька селищ.

Поруч із ними знаходиться підконтрольне Україні село Велика Новосілка — там у перші дні контрнаступу в полон ЗСУ здалися кілька російських солдатів.

Наразі вони перебувають у Краматорську, де з ними поговорили журналісти The Wall Street Journal, перш ніж українські військові відправили їх до в’язниці. Росіяни розповіли їм про те, як українська армія перейшла в наступ, а також про жорстокість своїх командирів, рішення здатися в полон і страх перед поверненням до рф під час можливого обміну військовополоненими.

Журналісти The Wall Street Journal наголошують, що підтвердили особи російських військових, але не називають їх прізвища, оскільки за законами рф за здачу в полон противнику передбачено кримінальне покарання (позбавлення волі на строк від трьох до десяти років). За яких обставин журналісти спілкувалися із росіянами, не уточнюється.

Анатолій — контрактник з Алтайського краю

На батьківщині він працював будівельником. За його словами, він вирішив вирушити на війну, тому що так вчинили багато його друзів та знайомих.

Пропаганда твердила, що Україна погана, що там мешкають нацисти тощо. Ми це чули звідусіль, — згадує солдат.

На фронті він був водієм, лагодив автомобілі та перевозив операторів безпілотників, проте в середині травня його відправили на передову, розташовану в лісосмузі на захід від села Велика Новосілка.

Минулого тижня, розповідає Анатолій, кілька днів «було абсолютно тихо». Але потім почався потужний штурм. Навколо панував хаос, літали снаряди, люди бігали хто куди.

Між артилерійським та мінометним вогнем я вдивлявся у поля, намагаючись знайти ворога. Але нікого не бачив, — розповідає росіянин.

Через кілька хвилин українці увірвалися в лісосмугу і закидали траншею, де сиділи Анатолій та його товариші по службі, ручними гранатами. За словами солдата, п’ятеро військових поряд з ним, зокрема його друга Георгія, було вбито.

Я виліз із окопа і закричав: «Я здаюся, здаюся!» — каже Анатолій.

Антон, боєць спецпідрозділу «Шторм Z»

Ця група діє поза армійським корпусом Міноборони рф і прийшла у Донецьку область на зміну загонам ПВК «Вагнера», які покинули передову на початку червня. У березні Антон отримав осколкові поранення голови та кінцівок. Перше було особливо важким, через нього солдат почав заїкатися.

Попри висновки лікаря про непридатність Антона, його командир наказав йому та іншим пораненим повернутися на фронт. Мало того, за словами співрозмовника The Wall Street Journal, бійцям «Шторму Z», багато з яких у росії відбували тюремні терміни (сам Антон сидів за поширення наркотиків і підписав контракт, щоб отримати помилування), заборонили залишати свої позиції, погрозивши, що в іншому випадку в них стрілятимуть їхні ж товариші по службі із загороджувальних загонів.

Командири, за словами солдата, ставилися до життя підлеглих як до чогось одноразового.

Я починаю розуміти, що в цій війні ми не на правильній стороні, — підкреслює він.

Коли ЗСУ атакували російські позиції під Великою Новосілкою, Антона поранило в ногу, а потім, доки він перев’язував її, — у руку. Росіянин згадує, як він і кілька його товаришів по службі (більшість — поранені) кричали «невидимим українським військовим», що здаються в полон:

Якщо ми повернемося, вони нас розстріляють!

Після цього вони сиділи та чекали, коли українці підійдуть та заберуть їх.

Дмитро

Його відправили на фронт до Донецької області практично без військового вишколу — дали трохи попрактикуватися у стрільбі та навчили надавати першу допомогу. Солдат стверджує, що в його підрозділі, який обороняв село Старомайорське на південь від Великої Новосілки, не вистачало бронетехніки та екіпажів для танків.

За словами Дмитра, у підрозділах «моральний дух є досить низьким».

Ми постійно перебували на позиції без ротації. [Пізніше] з’ясувалося, що за документами нас звільнили місяць тому, але цього не сталося, — сказав він.

День атаки ЗСУ на позиції росіян біля Великої Новосілки він згадує так:

Вони накрили нас танками, мінометами, артилерією. Я не знав, що мені робити. Мені було так страшно, я запанікував.

Разом із товаришем Дмитро вийшов із траншеї з піднятими руками та здався українським військовим. Поки ті в’язали їх, з окопу вистрибнув ще один російський солдат із гранатою в руках і поранив кількох бійців ЗСУ, перш ніж був убитий.

Дмитро зізнається журналістам, що боїться можливого обміну військовополоненими.

З огляду на те, як працюють структури в росії, я б відмовився бути серед тих, кого відправлять на обмін, якби була така можливість, — пояснює росіянин.