Спочатку виснаження, потім прорив — британський військовий історик про український наступ

Британський військовий історик сер Лоуренс Фрідман, який регулярно аналізує хід війни в Україні (і навіть вшанувався внесення до списку санкцій російського МЗС), розбирає у своєму Substack, наскільки виправдане розчарування повільними темпами українського наступу.

«Ракурс» зібрав найцікавіші тези його аналізу.

Коментатори, які називають себе «реалістами» («реалізм» ґрунтується на тривіальному спостереженні, що в росії більше матеріальних ресурсів, ніж в України, з чого робиться висновок, що її перемога неминуча), пишуть, що сторона, яка наступає, повинна мати чисельну перевагу у співвідношенні три до одного, якого Україна не має. Деякі, як професор університету Чикаго Джон Міршаймер, відомий своїм скептичним ставленням до підтримки України Заходом, також вказують на перевагу росії в артилерії, що зберігається.

Насправді, пише Фрідман, теза про необхідність такої переваги настає сягає прусської військової думки XIX століття. Тодішні теоретики вивчали війну за інших умов; на успіх наступу впливають і багато інших чинників: моральний дух і вишкіл військ, кількість і якість техніки, якість рішень командування.

В реальності — і тут Фрідман посилається на недавній виступ начальника Штабу оборони Великої Британії адмірала сера Тоні Радакіна на слуханнях у парламенті — українська стратегія описується словами «вморити голодом — розтягнути — вдарити».

Перше стосується вже знайомих ударів по тилах, щоб порушити постачання — не лише продовольством, а й усім необхідним.

Інший процес полягає в тому, щоб змусити росію підтягувати резерви, і є ознаки того, що саме це і відбувається (у нас вчора вийшла стаття з аналогічними спостереженнями). До третьої стадії настання поки не дійшло, а Україна свої резерви зберігає.

Російське командування воліло не вести пасивну оборону, інакше кажучи, сидіти в окопах і чекати, коли українська армія прокладе шлях через мінні поля і підійде впритул до укріплень.

Натомість воно намагається не дати українцям закріпитися на зайнятій території: коли Україна звільняє, наприклад, село, незабаром слідує російська контратака. Більшість із цих контратак неуспішні. А Україні вони навіть вигідні, оскільки коли російські війська виходять із прихованих і захищених позицій, вони стають вразливими.

Касетні боєприпаси, які США вчора вирішили все ж таки поставити Україні, за всієї їхньої небезпеки для мирного населення, дійсно корисні на полі бою, пише Фрідман.

По-перше, вони допоможуть Україні, як на те вказувала американська адміністрація, кілька місяців не відставати у перегонах виробництва снарядів.

По-друге, у позиційній війні вони мають ще одну корисну властивість: вони засипають окопи розривними суббоєприпасами й тим самим роблять їх непридатними до використання до розмінування.