Ніхто не може підмінити президента на якийсь час — Правники про «кризу легітимності»

Після 20 травня 2024 року за нинішньої ситуації (якщо вона не зміниться) повноваження президента України має здійснювати чинний глава держави — Володимир Зеленський.

Це визначено Конституцією України та Законом України «Про правовий режим воєнного стану», розповів «Ракурсу» Микола Мельник, суддя Конституційного суду України (2014 -2019), доктор юридичних наук, професор.

Конституція зобов’язує діючого главу держави виконувати повноваження, поки його на цьому посту не змінить новообраний президент, — розповів Мельник у матеріалі «Легітимність президента: як не допустити кризи 20 травня — думки суддів КСУ».

Він вважає, що питання легітимності президента Зеленського після спливу п’ятирічного строку перебування його на цьому посту постало через:

• різночитання Конституції;
• використання як аргументу лише одного із низки існуючих конституційних положень (несистемний підхід);
• неврахування норм «звичайних» законів, у яких розвинуто відповідні конституційні положення.

Для правильної відповіді на вказане питання слід враховувати кілька важливих моментів, вважає Микол Мельник, але слід зауважити, що у жодному разі Конституція не може бути інструментом руйнування та знищення держави.

Інститут президента конституційно сконструйований і вмонтований у систему державної влади так, що не може «випасти» з неї бодай на якийсь період. Функції та повноваження президента мають здійснюватися постійно та безперервно.

Особливістю інституту президента в Україні є те, що ніхто не може підмінити президента на якийсь час, щоб виконувати його обв’язки під час відпустки, хвороби тощо, — розповів правник.

Він нагадав, що Конституція передбачає єдиний випадок виконання повноважень президента іншою посадовою особою — головою Верховної Ради у разі дострокового припинення повноважень президента відповідно до статей 108, 109, 110, 111 Конституції. І то — в обмеженому обсязі та лише на певний час.

Інший аспект: Конституцію не можна «читати», вихоплюючи з неї якийсь один фрагмент та не зважаючи на інші.

Для прикладу Мельник наводить категоричне твердження на кшталт того, що ч. 1 ст. 103 Конституції чітко та однозначно встановлено, що президент обирається строком на п’ять років. «І — крапка».

Справді, вказана норма Конституції передбачає, що «президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років». Але це — зовсім не «крапка» у питанні здійснення повноважень президента. Бо існують інші конституційні приписи, які у системному зв’язку із тією ж ч. 1 ст. 103 Конституції визначають важливі аспекти здійснення президентом своїх повноважень. А саме передбачають можливість як зменшення, так і збільшення п’ятирічного строку здійснення повноважень президента, — пояснює Мельник.

Так, ч. 2 ст. 108 Конституції встановлює випадки дострокового (тобто до спливу п’ятирічного строку) припинення повноважень президента (відставка, неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров’я, усунення з поста в порядку імпічменту, смерть).

Водночас ч. 1 ст. 108 Конституції передбачає можливість здійснення президентом своїх повноважень й понад п’ятирічного строку, встановлюючи, що «президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного президента України».

При цьому Конституція імперативно зобов’язує чинного главу держави виконувати свої повноваження до того моменту, поки його на цьому посту не змінить новообраний президент.

Посада президента (у сенсі здійснення його повноважень) не може бути порожньою, оскільки у такий спосіб забезпечується постійність та безперервність функціонування інституту президента та нормальне функціонування всієї системи влади в Україні.