Реформа донорства: що робитимуть банки крові
https://racurs.ua/ua/n85314-reforma-donorstva-scho-robytymut-banky-krovi.htmlРакурсЯк такої служби крові в нашій країні немає. В Україні налічується 47 центрів крові, додатково до цих великих центрів є 327 відділень переливання крові (або трансфузіології) та 83 так звані кабінети заготівлі крові в лікувальних закладах. Всі ці 410 структур розпорошені по Україні, перебувають у складі різних лікарень, що мають різні джерела та рівні фінансування. Їхня діяльність не координується на загальнодержавному рівні, вони не можуть забезпечити належні умови й стандартне ведення технологічних процесів заготівлі та перероблювання крові.
Про це в інтерв’ю «Ракурсу» розповів Олександр Сергієнко, технічний експерт із безпеки крові Проекту безпеки крові в Україні Американського міжнародного альянсу охорони здоров’я, експерт координаційної робочої групи з питань розвитку служби крові МОЗ України.
За його словами, основними цілями Стратегії розвитку національної системи крові, яка наразі перебуває на кінцевому етапі затвердження, є створення координованої системи крові в Україні, що забезпечуватиме стандартизацію технології, безпеку, якість і доступність донорської крові та її компонентів.
Відповідно до Стратегії, Національна система крові складатиметься зі Служби крові (основне завдання якої — заготівля, тестування, перероблювання, зберігання, розподіл донорської крові та її компонентів) та Незалежного компетентного органу, який її контролюватиме. Такий розподіл вимагається директивами ЄС у цій галузі. Служба крові матиме три рівні: на національному рівні це Національний трансфузіологічний центр, на обласному — регіональний центр крові, на госпітальному (де безпосередньо працюють із пацієнтом) — лікарняний банк крові. Тобто відділення трансфузіології замінять банки крові.
Водночас експерт підкреслив, що ці відділення не закриють, а переформатують, заберуть деякі функції та нададуть нові. Так, лікарняні банки крові не опікуватимуться заготівлею і перероблюванням донорської крові на компоненти. По-перше, вони аналізуватимуть щорічну трансфузіологічну активність закладу охорони здоров’я й обсяги компонентів крові, які застосовуються, щоби надалі правильно планувати створення запасів. По-друге, подаватимуть обґрунтовані заявки для отримання компонентів крові з регіональних центрів крові. По-третє, формуватимуть достатні запаси компонентів крові в лікарнях та управлятимуть ними.
На банки крові також буде покладено таку важливу функцію, як обґрунтоване застосування компонентів та препаратів крові. Поки що ми не маємо однозначних національних протоколів, які відповідають світовим вимогам. Часті випадки, коли компоненти крові використовуються необґрунтовано, не за показаннями, або невідповідно до наявної номенклатури.
Лікарняний банк крові також має виконувати супровід надання трансфузійної допомоги: відслідковувати побічні негативні явища, що виникли, фіксувати їх та аналізувати. Сьогодні для нас це дивно (адже наразі ніхто цього не робить), але так відбувається у всьому цивілізованому світі.
Одне з головних завдань — стандартизація технологічного процесу на всіх етапах.