11 жінок Макрона, або Чим здивує новий уряд Франції (ФОТО)

Нещодавно було оголошено склад нового уряду Франції, сформованого під керівництвом прем’єр-міністра Едуара Філіпа. До складу нового Кабміну увійшли 22 людини: 18 міністрів і чотири державні секретарі. Серед них — політики правого і лівого спрямування, центристи, а також представники громадянського суспільства.

Проте, яким би не був політичний склад уряду Макрона, унікальність його в іншому. Вперше в історії в ньому 11 чоловіків і 11 жінок, що є відображенням передвиборчої обіцянки новообраного президента щодо гендерного паритету.

Противники, насміхаючись, називають уряд «збірною солянкою» та закидають Макрону непрофесійність обраних ним чиновників. Ще б пак, адже не кожного дня міністрами призначають фехтувальниць, блогерів та мам дітей-інвалідів.

Проте є у жінок уряду Макрона одна спільна риса — всі вони доклали чималих зусиль для досягнення своєї мети. Важко звинуватити у профнепридатності міністра у європейських справах із політичним досвідом у понад 40 років, чи міністра охорони здоров’я — професора медицини. Міністерство транспорту очолила управлінець, яка почала свою успішну кар’єру ще в кінці 80-х років.

«Ракурс» розповість, яким був шлях до влади для кожної з цих жінок.

Отже, Міністерство оборони Франції очолить євродепутат, представник центристів Сільві Гулар. Вона — друга жінка, після Мішель Алліо-Марі, яка очолила оборонне відомство. Гулар була одним із найближчих радників Макрона під час його передвиборної кампанії, а також займалася підготовкою його зустрічі з Ангелою Меркель 15 травня в Берліні.

Вона працювала в юридичному відділі французького МЗС з 1989 по 1999 рік, в 2001 році стала політичним радником глави Єврокомісії Романа Проді. Новий міністр оборони Франції — поліглот, вільно володіє чотирма мовами: французькою, англійською, німецькою та італійською.

Міністерство культури — Франсуаз Ніссен, співдиректор і президент ради видавництва Actes Sud, заснованого її батьком в 1978 році. Вона народилася у Брюсселі (Бельгія) в 1951 році. Сім’я Франсуаз має шведське коріння, проте батьки віддали її до франкомовної школи, щоб долучити до французької культури. Вона має вчений ступінь в області міського планування з Вищого інституту міського планування і реконструкції міст (Бельгія).

У 1978 році переїхала в Париж, де працювала в департаменті архітектури при Міністерстві культури. Але незабаром приєднується до батька, щоб допомагати в його видавництві, яке з часом перетворюється на осередок культурного та мистецького життя. У 2011 році Найссен увійшла до складу ради компанії EuropaCorp кінорежисера Люка Бессона.

Після самогубства 18-річного сина, який страждав на дислексію, Франсуаз у 2015 році відкриває школу для дітей із вадами розвитку.

Міністерством вищої освіти, досліджень та інновацій керуватиме Фредеріка Відаль. Вона народилася в Монако у 1964 році. Заміжня, має двох дітей. Відаль є президентом Університету Ніцци-Софія Антиполіс з травня 2012 року. Дослідниця в області цитології, біохімії, молекулярної біології. Раніше в політиці участі не брала. У новому уряді є представником громадянського суспільства.

Міністерство транспорту — Елізабет Борн. Їй 56 років, з другої половини 80-х років вона працювала в сфері державного управління. У 1991-1993 роках Борн стала радником міністра освіти. Протягом наступних трьох років вона працює в департаменті сухопутних транспортних управлінь при Міністерстві постачання.

З 1997 по 2002 рік була радником з питань транспорту і міського планування при прем’єр — міністрі Ліонелі Джоспіні. З 2002 по 2007 рік входила до складу управління залізничним транспортом SNCF, де вона відповідала за стратегію і розвиток. У 2013 році стає префектом регіону Пуату-Шарант, а з 2014 року — голова Кабінету міністрів Сеголен Руаяль. Вона перша жінка в регіоні, яка змогла отримати цю посаду.

З травня 2015 року — очільниця RATP Group (паризького оператора громадського транспорту).

Міністерство спорту — Лора Флессель, дворазова олімпійська чемпіонка, володарка п’яти олімпійських медалей. Багаторазова чемпіонка світу і Європи. Лора народилася у Гваделупі в 1971 році. У 1990 році переїхала до Франції. Французи дуже пишаються її успіхами та називають найкращою фехтувальницею в історії країни.

Маріель де Сарнез — міністр у європейських справах. Народилася в Парижі, їй 66 років, і політичну діяльність вона розпочала в 1974 році, взявши участь у президентській виборчій кампанії Валері Жискар д’Естена. Через чотири роки вона стає членом партії «Союз за французьку демократію».

Пізніше вона працювала в якості Генерального секретаря Генеральної Асамблеї опозиційних партій, а в 1993-1997 роки — радником міністра юстиції Франсуа Байру, з яким вони товаришують вже 35 років. Вона була також Генеральним секретарем створеної за її участі Європейської демократичної партії.

У 1999 році де Сарнез стає євродепутатом. У 2009 році і в 2014 році її переобирали до Європейського парламенту на наступний термін повноважень.

Міністерство солідарності і охорони здоров’я — 54-річна лікар, професор медицини та викладач університету Агнес Бюзен. Як фахівець з ракових захворювань крові у дітей, у 2011 році вона очолювала Державний інститут раку, в 2008-2013 роках — раду директорів Інституту радіаційного захисту та ядерної безпеки.

Міністром праці стала 62-річна Мюріель Пенік, яка раніше очолювала агентство Business Francе, що займається просуванням французьких підприємств на міжнародних ринках. Вона має вчені ступені з історії, педагогічних наук та ступінь магістра в галузі клінічної психології.

Працювала в компаніях Danone та Dassault Systèmes. Була членом правління SNCF і директором Orange Group. У Міністерстві праці, зайнятості та професійної підготовки в 1985-1993 роках вона займала посади регіонального і національного керівника, а також членом кабінету міністра.

У 2006 році її призначили президентом Національного інституту праці, зайнятості та професійної підготовки. З травня 2014 року вона була послом міжнародних інвестицій. В січні 2015 року стає генеральним директором Business Francе.

Мюріель Пенік — кавалер ордену Почесного легіону.

Міністерство заморських територій: відомством керуватиме досвідчений політик з колишнього уряду соціалістів Аннік Жирарден. У свої 52 роки вона є членом уряду втретє поспіль.

У 2001-2002 роках вона була радником в місті Сен-П’єр, з 2000 року обрана до складу територіальної ради Сен-П’єр і Мікелон. У 2014 році увійшла в уряд Франції, отримавши посаду державного секретаря з питань розвитку франкофонії.

11 лютого 2016 року Жирарден отримала портфель міністра державної служби в другому уряді Мануеля Вальса. У 2016 році зберегла свою посаду в уряді Бернара Казньова.

Держсекретар з питань гендерної рівності — італійка за походженням Марлен Шьяппа, яку за її блог охрестили «прес-секретарем працюючих мам». Наймолодша в уряді Макрона — їй всього 34 роки.

Мама-блогер однією з перших заговорила про необхідність дати жінкам можливість суміщати роботу та материнство. Їй вдалося створити Асоціацію для підтримки працюючих матерів. У 2014 році вона стає радником з економічної привабливості у мера міста Ле-Мана.

Із Макроном, який виступив із підтримкою її Асоціації, Марлен познайомилася ще у 2016 році.

Держсекретарем у справах інвалідів стала Софі Клюзель — мати чотирьох дітей, одна з її дочок народилася з синдромом Дауна. Софі є засновником кількох асоціацій, які займаються освітою дітей — інвалідів.

У 2005 році брала участь у розробці та моніторингу закону про рівні права і можливості для людей з інвалідністю. Кавалер ордену Почесного легіону.