Чому «Доступні ліки» не цікаві ані пацієнтам, ані лікарям, ані фармацевтам

Перша проблема полягає в малому обсязі й низькому рівні наданих соціальних пільг. Так, в середньому один пацієнт отримує компенсацію в розмірі 50 грн. При цьому навіть величина середнього чека за підсумками чотирьох місяців дії програми «Доступні ліки» у 50 грн — це вже явно штучно збільшена цифра, адже за підсумками двох місяців середній чек за рецептом становив лише 32 грн, що вже зовсім мало. Про це у своїй статті для «Ракурсу» пише експерт Дмитро Подтуркін.

Водночас за такої низької середньої вартості компенсації на один рецепт у програмі є і дорогі ліки. Так, наприклад, астматики можуть отримати дорогий препарат «Будесонід» з компенсацією у 852,95 грн, а «Клопідогрель» — з компенсацією 180–190 грн, і водночас середня місячна компенсація для гіпертоніків становить 10–20 грн на рецепт. Такі суми компенсацій виглядають як принизлива подачка, а не як успішна соціальна програма. Навіть для малозабезпечених пацієнтів це не є стимулом брати участь у програмі.

Пацієнти, які все ж наважуються отримати належні їм за законом медикаменти, теж натрапляють на серйозні труднощі. По-перше, їм потрібно витратити багато часу в нескінченних чергах до сімейних лікарів, штат яких не укомплектований не те що на 100%, а в більшості регіонів реально ледве дотягує до 40% від необхідної кількості. По-друге, навіть отримавши заповітний рецепт, погасити його непросто: не завжди в аптеках, які беруть участь у програмі, є необхідні препарати. До того ж купити ліки пацієнт може тільки в «прикріплених аптеках», де найчастіше необхідного препарату немає, а та аптека, де препарат є, «прикріплена» до іншого медзакладу, тобто отримати ліки пацієнт не може.

Програма «Доступні ліки» нецікава і для лікарів теж, адже в ній не передбачено жодних (економічних або неекономічних) стимулів для лікарів. Водночас обсяг роботи для них істотно зріс.

Програма виявилася нецікавою багатьом виробникам — навіть тим, які вже беруть у ній участь. Причина в тому, що для препаратів, що надаються зі 100% компенсацією (безкоштовно для пацієнта), встановлено низькі ціни — для багатьох позицій на рівні рентабельності або навіть нижче за неї, а для препаратів, які передбачають доплату з боку пацієнта, рівень державної компенсації також мінімальний, значить, рівень цієї доплати практично наближається до звичайної роздрібної ціни на препарат.

Через це аптеки мають далеко не повний асортимент лікарських засобів, що підлягають відшкодуванню, та істотну нестачу в ліках по окремих позиціях. Не відпрацьовано механізм постачань в аптеки медикаментів у потрібних кількостях. Затребувані ліки часто розподілені таким чином, що створюється їх локальний дефіцит в окремих аптеках.

Тож для аптек участь у програмі «Доступні ліки» є не лише непривабливою, а й збитковою. По-перше, в цій програмі вони, по суті, виступають кредиторами держави, оскільки змушені чекати на компенсацію вартості ліків, які вже відпустили пацієнтам, і це очікування часом істотно затягується, а умови оплати за договором з державою не виконуються. Так, на початок місяця аптечним установам в рамках програми було компенсовано тільки 120 млн грн, а погашено рецептів ними було вже на 176 млн грн, отже, 56 млн грн (тобто третина суми) — заборгованість з боку держави.

По-друге, на аптеки лягає відповідальність у тих випадках, якщо ліки були видані за неправильно оформленим або фальсифікованим рецептом, і надалі вартість цих ліків аптекам не відшкодовується, а це прямі збитки.

По-третє, для аптекарів істотно зріс обсяг документальної роботи (всі документи за програмою заповнюються в паперовому вигляді), яку необхідно проводити для отримання компенсації. А це і необхідність утримання додаткового штату співробітників, і додаткові накладні витрати.