Чимало схвильованих відгуків отримала стаття
«Ракурсу», присвячена рішенню апеляційного суду, в якому сказано, що починаючи з 2014-го року кредитор мав усвідомлювати можливість широкомасштабної агресії і, таким чином, планувати, чи тим
паче передбачати свої ризики можливого неповернення кредитів через напад росіян. З’ясовуючи, чи не є це для всіх, що через окупацію втратили майно і кошти позичальників банків, позицією
держави, а чи просто – «ексцесом виконавця» в особі абсолютно незалежної та необізнаної про війну судової влади, редакція надіслала детальні запити всім причетним – зацікавленим і не дуже. Вкрай
дивним виявилося те, що серед останньої категорії – «не дуже» – опинилася відома адвокатська фірма «Ілляшев і Партнери», яка, як видається, безуспішно захищала в суді позичальника, що не зміг
передбачити напад росіян і його наслідки. Ці знані юристи взагалі вирішили проігнорувати журналістський запит, відповіді на який очевидно становили би чималий інтерес для громадськості.
.
Ну а що тут, справді, скажеш по суті, коли суд намолотив три мішки гречаної вовни, а рішення залишилося без оскарження з боку супроводжуваної ілляшівцями сторони, яка програла. Мабуть, то воля
«щасливого» через такий фінал клієнта, якого чи то судовий збір придавив своїм відчутним тягарем, або ж беззаперечні та обґрунтовані іменем держави навіювання суду змусили увірувати, що він
сам, починаючи з 2014 року, зобов’язаний був розуміти, куди воно все іде, до якої війни та яких наслідків.
Торгово-промислова палата повідомила «Ракурс», що нею українському бізнесу видано понад 7500 сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); і що відповідна міжнародна
практика прозастосування норм форс-мажору державах, де була війна та конфлікти, їй невідома. Принагідно для чогось нагадала нашому виданню, що ніщо у світі не має для суду наперед визначеної сили
як доказ. Очевидно, навіть окупація української території. Але...
Не те, щоби прямо так аж нічого, зауважимо в дужках, бо докази бувають настільки переконливими, що де там з ними боротися фактом наявності якихось там форс-мажорів. Але це вже підшити до справи
вдається далеко не завжди., бо це ж не тільки про гроші, а часто-густо – про всесвітньо відомий, всесильний і нездоланний український адмінресурс.
Найдивніше, що такі незалежні і войовничі в боротьбі за свої інтереси бізнес-асоціації (зокрема, американська та європейська) на запит – ані пари з вуст.
Конституційний суд відповів чітко і майже по суті – я не я, справа не моя. Верховний зазначив, що геть скутий процесуальними нормами, а так, мабуть, обговорили б залюбки.
Український державний банк чемненько попросив відстрочки для підготовки відповіді на запит (текст запиту подано наприкінці статті). Дати відстрочку банку було дещо незвично і навіть приємно,
зокрема, зважаючи на умови фактичної війни і очевидний форс-мажор. Чекали відповіді з нетерпінням, але на половину запитань у банку відповісти так і не змогли. Виявилося, що справа тут не в часі.
Приміром, на запитання про те, що якщо, на думку суду, простому смертному клієнтові мало бути інтуїтивно зрозуміло, що станеться широкомасштабна агресія (щонайменше за 2 роки до неї), то чи немає
запитань до ризик-менеджменту державного банку, який тим більше мусив би мати таку розвинену інтуїцію, але прогавив і дав добро на кредит у такі непевні часи?
Втім, найбільш вражаючими є відгуки інших наших читачів – тих, яким уже, як виявилося, теж починають надходити відповідні позови про повернення кредитів. Їхнє майно залишилося на тимчасово
окупованих територіях. Те, що не знищене в ході бойових дій, розграбовано і розтягнуто росіянами і колаборантами. Але скидається на те, що державі Україна це байдуже: брав кредит – поверни. А
непереборні, важко прогнозовані обставини можуть бути лише у неї, решта має крутитися, як хоче.
Найближчим часом позицію держави з цих питань ще не раз формулюватиме господарський суд. І ми ретельно відслідковуватимемо ці справи та інформуватимемо наших читачів.
Текст запиту, спрямованого редакцією до державного банку.
З огляду надзвичайної важливості та зацікавленості значної кількості українського суспільства щодо причин і наслідків виникнення форс -мажорних обставин, повʼязаних із нападом РФ, редакція
соціально-правового інтернет-видання «Ракурс» racurs.ua вивчає актуальну судову практику, яка формується в Україні в результаті розгляду позовів щодо неможливості виконання своїх
зов’язань суб'єктами господарської діяльності та фізичними особами через настання обставин непереборної сили.
У звʼязку з вищевикладеним, звертаємося з Вас із проханням про надання публічної інформації та відповідний коментар із вказаного питання.
Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14¹ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997
№ 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію РФ проти України, що стало підставою
введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в
Україні».
Врахувавши це, ТПП України, як видається, логічно і обгрунтовано підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є
надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим
зобов’язанням/обов’язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших
нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних
обставин (обставин непереборної сили).
Однак, всупереч цій офіційній та визнаній державою позиції ТППУ, встановлений факт винесення судових рішень, що містять, зокрема, доволі неочікувані констатації, що є по суті запереченням
вищевказаної позиції. Зокрема, ідеться про рішення Північного апеляційного господарського суду у справі 911/2797/22. ( наявна у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових
рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/114787592 ).
Зокрема, в рішенні вказано: «Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання обґрунтованими доводів позивача
стосовно того, що у період укладення спірних Договорів з 2014 року по 24.02.2022 у нього були відсутні підстави передбачати настання відповідної зміни обставин, пов`язаних з повномасштабним
вторгненням Російської Федерації, наслідкомчого стало ведення бойових дій на території Запорізької області та окупація міста Токмак, в якому розташована теплоелектроцентраль, на будівництво якої
залучалися кошти позичальником».
«Суд апеляційної інстанції вважає, що станом на момент укладення Договору поруки та Іпотечних договорів 1, 2, позивач був обізнаний про те, що ці Договори укладаються в умовах розпочатої у 2014
році збройної агресії Російської Федерації проти України, анексуванням Автономної Республіки Крим і м. Севастополь, частин Донецької і Луганської областей, на лінії розмежування з якими велися
бойові дії, що є загальновідомими обставинами.
Отже, позивач міг і повинен був прийняти їх до уваги при укладенні спірних Договорів та передбачити створювані ними ускладнення.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися та розумно передбачати виникнення при цьому ускладнень».
По суті на думку суддів господарського суду, позичальник ще задовго до 24 лютого 2022 року зобов’язаний був передбачати фактичний форс-мажор, тобто широкомасштабну війну та її наслідки
https://racurs.ua/ua/3059-kojen-ukrayinec-zobov-yazanyy-zaplatyty-bankam-za-vtrachene-chy-zruynovane-mayno-na-yake-vin-brav.html
У звʼязку з цим просимо надати відповідну інформацію та прокоментувати відповідну констатацію вищевказаного суду саме за позовом державного (Вашого) банку про стягнення заборгованості з
позичальника, який дав особисте поручительство перед банком.
1. Як саме, на думку Вашого банку, подібні рішення судів кореспондуються з чинним законодавством, статутом та позицією ТПП щодо форс-мажорних обставин, які виникли у зв’язку з
широкомасштабною агресією РФ?
2 Як Банк розцінює вищевказаний висновок українського суду саме в частині обґрунтування обовʼязковості передбачення субʼєктами ( сторонами договору) господарювання настання форс- мажорних
обставин в контексті виконання кредитних зобов'язань?
3. Чи зверталися Ви до ТППУ з проханням надати інформацію про настання в Україні обставин непереборної сили протягом 2014-2024 років?
4. Чи мали, на Вашу думку, юридичні та фізичні особи та сторони угоди про кредитування обовʼязок і можливість передбачати заздалегідь настання форс-мажорних обставин (обставин
непереборної сили), зокрема, ризику і наслідків неспровокованоі широкомасштабної агресії?
5. Чи мали, на Вашу думку, банківські установи, у свою чергу, обовʼязок і можливість передбачати заздалегідь настання форс мажорних обставин, починаючи з 2014-го року,
зокрема, ризику і наслідків неспровокованоі широкомасштабної агресії?
6. Чи вважає Правління Банку, що його Кредитний комітет та ризик-менеджмент, здійснюючи проведення кількісного та якісного аналізу і оцінки ризиків, на які Банк може наразитися або які згодом
можуть виникнути, мав, починаючи з 2014-го року оцінювати ризики таким чином, як це вказано у вищенаведеному судовому рішенні, адже ризик-менеджмент, а відтак і кредитний комітет банку несе
повну відповідальність за всебічний аналіз ситуації при вирішенні питання про надання кредиту?
7. Чи завдані, з огляду на судову позицію Банку, конкретних фінансових збитків державі як основному акціонеру банківської установи, з боку членів Кредитного комітету, ризик- менеджменту
внаслідок знехтуваної, непередбаченої обома сторонами кредитної угоди ймовірності настання обставин непереборної сили, як це випливає з вищевказаного рішення суду?
8. Чи здійснюється на даний час згідно вищевказаного рішення суду стягнення з позичальника заборгованих внаслідок форс мажорних обставин сум позичених кредитних коштів?
Читайте такжеКаждый украинец обязан заплатить банкам за утраченное или разрушенное имущество, на которое он брал ссуду — решение апелляционного суда