Новости
Ракурс

Как дерибанили государственную агрофирму «Квіти України»: За дело берется НАБУ

Частину першу читайте тут

Певно, за випадковим збігом обставин, коли повторний розгляд  господарського спору перемістився на рівень апеляційної та касаційної інстанцій з прогонозовано негативним для колишнього орендаря вердиктом, за справу взялося НАБУ.


.

3 серпня 2023 року воно розпочало кримінальне провадження за фактом пропонування «фактичними власниками» (так за визначенням НАБУ) ТОВ «Сітігазсервіс» неправомірної вигоди віце-прем’єр-міністру з відновлення України – міністру розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександру Кубракову.

Примітно, що, як з’ясувалося згодом, це кримінальне провадження було розпочате за повідомленням підлеглого міністра Кубракова – керівника департаменту Мінінфраструктури Олександра Доценка (дуже цікава особистість, яка заслуговує на окреме дослідження).

Напередодні він зустрівся з директором ДП «Укркомунобслуговування» Аллою Сушон з приводу укладених цим ДП договорів з ТОВ «Сітігазсервіс» щодо інвестування будівництва на зазначеній вище земельній ділянці. В ініційованій ним розмові з директором ДП вказаний посадовець Мінінфраструктури порушив питання про начебто наявність проблем з підписаними договорами та необхідність спілкування «фактичних власників» нового інвестора з  його міністром «щодо вирішення цих проблем». І, видно, за звичною для себе практикою, записав їхню розмову на схований диктофон (звичайно, зробив він це без «кураторства» НАБУ).

Але уже наступного дня Доценко з’явився до НАБУ із заявою про пропонування «фактичними власниками» ТОВ «Сітігазсервіс» (такими він разом із НАБУ визначив підприємця-забудовника Сергія Копистиру) неправомірної вигоди його шефу – віце-прем’єр-міністру з відновлення України – міністру розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександру Кубракову.

Детектив НАБУ Роман Догойда прийняв заяву Доценка за неспростовну істину та негайно вніс до ЄРДР дані щодо пропонування вказаному міністру неправомірної вигоди. Хоча, як з’ясовувалося з інформації сторони захисту на подальших відкритих судових засіданнях у цій справі, підстав для внесення таких відомостей до ЄРДР не було. Були усього-на-всього голослівні судження Доценка за відсутності будь-якої конкретики стосовно суб’єкта, предмета та будь-яких інших обставин пропонування неправомірної вигоди. Не кажучи вже конкретно про вигодонабувача від такої пропозиції – міністра Кубракова. Але міністра як отримувача неправомірної вигоди треба було конче «ввести» у цю справу, щоб вона стала підслідністю НАБУ. Все було юридично підігнано для того, щоб почати оперативну розробку «фактичного власника» компанії, яка уклала договори інвестування на зазначеній земельній ділянці і таким чином стала на заваді у її «освоєнні» іншою приватною фірмою.

Отже, 3 серпня 2023 року (у розпал судового розгляду спору про продовження оренди вказаної ділянки) Доценко став викривачем пропонування неправомірної вигоди (незрозуміло якої) його шефу – міністру Кубракову. А вже 4 серпня викривачем стає і сам міністр Кубраков – він з посиланням на нічим не підтверджені слова свого підлеглого Доценка звернувся до НАБУ (чи НАБУ звернулося до нього?) щодо пропонування йому неправомірної вигоди «фактичними власниками» ТОВ «Сітігазсервіс» – без будь-якої конкретики щодо того хто, коли і що йому пропонував.

Про можливу мотивацію таких дій Кубракова «Ракурс» писав у матеріалі «Феномен Кубракова: прозахіний реформатор, антикорупціонер-викривач чи ненадійний член команди?».

В інформаційних потоках щодо цієї справи вказувалися фактори, які, окрім, звичайно, завдань боротьби з корупцією, вплинули на те, щоб НАБУ максимально ретельно «зайнялося» новим приватним інвестором («Сітігазсервіс»). Ними могли бути: інтереси фінансово та політично потужного колишнього орендаря, який ніяк не хотів змиритися з можливою втратою перспективи «освоєння» ласого шматка столичної землі та міг задіяти для досягнення своєї мети правоохоронні органи; інтереси окремих співробітників НАБУ, яким, як засвідчили скандали зі зливом інформації із НАБУшних справ, зовсім не чужими виявилися проблеми із «освоєнням» державних коштів та майна. А ще – інтереси міністра Кубракова, який саме у цей час, по-перше, активно проштовхував скандальний законопроект у сфері містобудування, прийняття якого призвело би до утворення картелю у сфері містобудування (його зусиллями як викривача «вибивався» серйозний гравець на будівельному ринку), по-друге, за інформацією ЗМІ, і сам уже певний час перебував під «опікою» НАБУ.

Як заявив фігурант скандалу щодо зливу інформації із справи розкрадання державних коштів «Великого будівництва» екс-очільник Броварської РДА, радник ОП Георгій Біркадзе, наприкінці 2022 року було зроблено запис, коли «пан Кубраков розподіляв фінансові потоки». Після цього «пан Кубраков прийшов здаватися до НАБУ і вирішив, що буде непогано, якщо його ніхто не буде чіпати. І дали йому детектива на прізвище Рокунь». Крім того, у січні 2023 року НАБУ затримало заступника Кубракова – Василя Лозинського за отримання хабаря у 400 тисяч доларів, що могло зумовити певні питання і до самого міністра.

А далі в ініційованому Доценком та Кубраковим кримінальному провадженні почалося те, що адвокати підозрюваного підприємця на засіданнях суду з розгляду питань про обрання йому запобіжного заходу, арешту майна тощо називали реалізацією чітко спланованої провокації. Це була активна спільна діяльність НАБУ та викривачів (Доценка та Кубракова) із витягування Копистири на зустрічі з ними; проведення з ним стимулююче-провокаційних розмов; спеціальне підведення тем розмов до відповідного вирішення питань з неодмінним відео- та аудіо документуванням зустрічей та розмов. Зрештою, плідна співпраця Кубракова та Доценка з НАБУ дала свої результати – 21 листопада 2023 року НАБУ повідомило Копистиру про підозру саме за тією фабулою, яку ще 3 серпня визначили викривач Доценко та старший детектив НАБУ Догойда, а 4 серпня підтримав викривач Кубраков.

Безперечно, не справа журналістів давати юридичну оцінку кримінальним провадженням – це виключна прерогатива суду. Нині досудове розслідування у цій справі завершено, триває ознайомлення сторони захисту з її матеріалами. Після цього вона стане предметом розгляду та оцінки суддів ВАКСу. Тоді предметно з усіма деталями, озвученими суду сторонами обвинувачення та захисту, більш-менш стане зрозуміло, що і як саме відбувалося з інкримінованим вказаному підприємцю підкупом міністра Кубракова.

Але вже сьогодні з доступної інформації можна зробити певні неюридичні висновки щодо цієї справи. До них спонукають, зокрема, ті скандали зі зливом із НАБУ конфіденційної інформації. Йдеться про злив інформації щодо проведення/непроведення обшуку у екс-очільника Мінрегіону Чернишова, діяльність якого в частині укладення договорів стосовно вказаної земельної ділянки є предметом розслідування НАБУ.

Причому можна говори про двоякий злив конфіденційної інформації: з одного боку несанкціонований злив у ЗМІ інформації про вказаний обшук у Чернишова, з іншого – офіційні повідомлення НАБУ з прив’язуванням Чернишова до цієї справи без зазначення конкретних його протиправних дій та без повідомлення підозри. Ці інформаційні повідомлення виглядають штучними та передчасними – заснованими не на доказовій базі, а зумовленими якимось непроцесуальними мотивами та спрямованими на досягнення нагальної політичної мети. Якби така інформація стосовно конкретної особи подавалась журналістами, то це б одразу назвали інформаційним кілерством. А коли така інформація офіційно подається спеціальним антикорупційним органом, то це вважається інформуванням громадськості.

«Картина маслом»

Отже, якщо не занурюватися у юридичну суть цієї справи та спробувати скласти докупи наявну у публічному просторі інформацію, то у загальному вимальовується така картина виведення з державної власності столичної землі  площею понад 150 га з цілісним майновим комплексом унікального державного підприємства.

Спочатку спеціально створена приватна фірма отримує у довгострокову оренду вказаний майновий комплекс, цінність якого зумовлюється землею, на якій він розташований.

Після цього з майновим комплексом та землею починаються відбуватися дива. Комплекс зазнає непоправного руйнування; дивним чином зникає державний акт на землю; частина землі шляхом зміни функціонального та цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі багатоповерхової житлової забудови вибуває зі сфери державного управління; відбувається відшматування земельних ділянок різними комерційними структурами; значна частина державної землі потрапляє під приватну забудову – зводиться житловий комплекс площею понад 500 тис. кв. м., з якого державі не дістається жодного квадратного метра.

Понад те, держава не лише нічого не отримує від такої оренди її майна, але ще й втрачає: за оцінками спеціалістів від фактичного відчуження вказаного майна держава зазнає збитку приблизно на 1,3 млрд. грн.

Виходячи з цього, після завершення строку оренди держава в особі Мінрегіону відмовляється продовжувати (переукладати) цей договір і через суди повертає під свій юридичний контроль майновий комплекс та залишки землі. Згодом проводить конкурентний відбір та укладає з обраною приватною компанією інвестиційний договір, за яким у результаті реконструкції зруйнованого майнового комплексу та будівництва нових житлових будинків держава має одержати майже 6 тис. кв. м. житла.

Але вигідний для держави договір інвестування виявився невигідним для нового керівництва міністерства. Тому воно майже відкрито стало підігравати попередньому орендарю у його намаганні продовжити (переукласти) договір оренди і таким чином нівелювати вигідний для держави договір з новим приватним інвестором.

Коли стає очевидним, що попри зусилля нового керівництва міністерства у попереднього орендаря нічого не вигорає із продовженням договору оренди, на арені з’являється НАБУ. З подачі міністра Кубракова та його підлеглого Доценка воно розпочинає кримінальне провадження стосовно «фактичного власника» будівельної компанії, яка перед цим домовилась з балансоутримувачем майнового комплексу здійснити його реконструкцію та будівництво соціально-житлового комплексу на взаємовигідних умовах. Держава в особі міністерства мала отримати від інвестора нерухоме майно вартістю не меншою, ніж сума ринкової вартості землі та об’єкту реконструкції. Натомість діяльність попередніх забудовників, від якої держава зазнала величезних збитків, антикорупційників не цікавить.

Більше того, з ініціативи Мінінфраструктури та за активної участі НАБУ розпочинається новий судовий процес – на цей раз щодо визнання недійсними вигідних для держави договорів інвестування, що знову відкриває «вікно можливостей» для колишнього орендаря. У лютому 2024 року Мінінфраструктури подає позов до Господарського суду м. Києва про визнання недійсними договорів, укладених у грудні 2022 року між ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс», аргументуючи тим, що визнання цих договорів недійсними «є найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів держави».

Вибачте – але це серйозно? У держави вперше з’явилася можливість отримати значну матеріальну вигоду від надання у користування залишків згаданого майнового комплексу та землі, але вона в особі очолюваного Кубраковим Мінінфраструктури вважала це порушенням своїх прав та інтересів держави?  А що ж тоді було «з правами та інтересами держави» до цього, коли упродовж багатьох років знищувався унікальний майновий комплекс та фактично розкрадалися десятки гектарів державної землі? Тоді з «правами та інтересами держави» було все нормально?

При цьому відчувалася тісна спайка Мінінфраструктури з НАБУ, яке міністерство просило суд допустити у цю господарську справу третьою особою. Це вже після того, як суд відмовив у подібному клопотанні самому НАБУ.

З усього виглядає так, що НАБУ «включилося» у бізнесову боротьбу за вказану земельну ділянку у той момент, коли для колишнього орендаря стало зрозуміло, що усі інші вжиті ним заходи не дадуть бажаного результату. І об’єктивно (чи суб’єктивно?) НАБУ разом з очолюваним Кубраковим Мінінфраструктури не лише виявилося на його боці, але й почало захищати його інтереси.

Таке враження посилюється важливою обставиною, що стала відомою ще 24 листопада 2023 року на відкритому засіданні ВАКС, який обирав запобіжний захід підприємцю Копистирі.

Тоді прокурор САП Єлена Дроботова, яка підтримувала клопотання сторони обвинувачення, як один із доказів протиправної діяльності підозрюваного в частині здійснення впливу на суди та правоохоронні органи продемонструвала суду знайдений у процесі обшуку «документ» (надрукований на листку паперу текст) під назвою «Довідка щодо необхідності сприяння у відбитті рейдерської атаки на державне майно через судові інстанції».

У цій «Довідці» йдеться про те, що ПРАТ «Агрофірма «Квіти України» в період дії довгострокового договору оренди державного майна (органом управління якого є Мінінфраструктури, а балансоутримувачем ДП «Укркомуобслуговування») всупереч діючого законодавства реалізувала протиправну схему з незаконного знищення профільного виробничого підприємства, а також вибуття у протиправний спосіб з державної власності земельної ділянки площею понад 11 га по вул. Тираспольський, 43 у м. Києві. Зазначені протиправні дії рейдерства державного об’єкту колишній орендар намагається легалізувати шляхом завідомо неправомірних рішень судів.

У «Довідці» зазначається, що при першому розгляді цього питання суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про неможливість продовження «переукладення» договору оренди від 2008 року. У той же час всупереч уже висловленій позиції Верховного суду колишній орендар, не полишаючи своїх протиправних цілей, вдруге намагається легалізувати протиправне відчуження державної власності. Після суду апеляційної інстанції, який виніс рішення на користь держави, справа перебуває у касаційній інстанції. З огляду на це, у «Довідці» містилося прохання довести до відома відповідальних працівників Офісу президента та керівництва Верховного суду інформацію про зазначену ситуацію щодо спроб протиправного захоплення державного майна та легалізацію таких дій через суди, а також недопущення задання збитків державі та перешкоджання реалізації соціально спрямованих намірів державних структур та залучених ними юридичних осіб.

Коли прокурор САП «засвітила» цю довідку на суді, захисник підозрюваного з подивом запитала представницю сторони обвинувачення: «Так ви що – захищаєте рейдерів, ви на їхній стороні? Адже отримавши таку довідку, ви мали вжити щодо рейдерів передбачених законом заходів правового реагування?».

Однак на поставлене питання відповіді по суті не прозвучало. Не надано її й до сьогодні. Як і не вжито жодних дій щодо розслідування заподіяння державі колосальних збитків в результаті протиправного відчуження державного майна.

Не чути також про нові розслідування розкрадання державних коштів на «Великому будівництві», зведенні фортифікаційних споруд, спорудженні захисних систем вітчизняних ТЕЦ. У правоохоронних органів не виникає питань до того ж Олександра Кубракова, до сфери відповідальності якого упродовж 2019-2024 років входило управління цими процесами? Що ж це виходить: багато пишуть та говорять з наведенням конкретних прикладів про масштабні розкрадання у цій сфері, а найвищий керівник процесів з освоєння сотень мільярдів бюджетних коштів – взагалі ні до чого? Не знав, не підписував, не розподіляв…? Чи за існуючою у нас антикорупційною практикою викривачу бодай будь-чого прощається все?

На жаль, у зв’язку з багатьма відомими подіями суспільна репутація антикорупційних органів поступово «підмочується» все більше і більше – вони вже не сприймаються як «дзеркально чисті» та політично незаангажовані. Україна може опинитися в ситуації, яка виникала у деяких інших державах, коли створені з великими суспільними сподіваннями спеціалізовані антикорупційні структури були повністю дискредитовані і навіть ліквідовані через свій вибірковий підхід до кримінального переслідування, активну участь у політичній боротьбі, бізнесових та кланових розборках.


Заметили ошибку?
Выделите и нажмите Ctrl / Cmd + Enter