Український виняток із лобістської діяльності

Закон України «Про лобіювання» було прийнято 23.02.2024 р., а набуде чинності він наступного року. На жаль, коли закон розробляють і приймають задля суто формального виконання зобовʼязань щодо євроінтеграції, результат виходить невтішний. Так сталося і цього разу.

Одним із найцікавіших положень закону, що привертає увагу, є виняток із лобіювання, сформульований як «Народна ініціатива на всеукраїнському референдумі та ініціатива на місцевих референдумах». Це положення варте уваги.

Чому цей виняток слід переписати

Отже, «Народна ініціатива на всеукраїнському референдумі та ініціатива на місцевих референдумах». Навіть у людини без досвіду в юридичній сфері виникне логічне питання: це ініціатива щодо проведення референдуму чи власне ініціатива у вигляді голосування на референдумі? У контексті закону важливо уникати таких двозначностей.

В Україні закон «Про всеукраїнський референдум» №1135-IX чітко розмежовує ініціативу щодо проведення референдуму та власне участь в голосуванні на референдумі. Тому для забезпечення чіткості та однозначності в законодавстві про лобіювання важливо уточнити та визначити поняття.

Нечіткість може призвести до суперечок, судових спорів і не сприятиме правовій стабільності у сфері лобіювання, особливо у контексті референдумів та народних ініціатив.

Порівняймо з американським підходом, що може пролити світло на суттєві аспекти цього питання.

Народна ініціатива і референдум у США

Чи є відповідний українському пункт у винятках до актів лобіювання в США?

Українське законодавство щодо референдуму й народної ініціативи відрізняється від американського. Ми помістили виняток, що стосується референдумів, прямо до закону про лобіювання, тому що в нас унітарна держава, і ми можемо однозначно визначити наявність народної ініціативи й референдуму.

У США регулювання референдумів належить до юрисдикції штатів. Кожен штат має власні закони та правила, що регулюють процес ініціювання, організації та проведення референдумів. Ці закони можуть суттєво відрізнятися в різних штатах з точки зору вимог до збору підписів, доступу до бюлетенів та інших процедурних аспектів.

Хоча є деякі федеральні закони, які можуть опосередковано впливати на референдуми, наприклад, ті, що стосуються виборчих прав або фінансування виборчих кампаній, не існує всеосяжного федерального регулювання, спеціально орієнтованого на референдуми. Як наслідок, правила та процедури проведення референдумів значною мірою визначаються кожним окремим штатом. Відповідно, закон про розголошення інформації щодо лобіювання, який є федеральним актом, не містить згадок про референдум і повʼязані з ним події.

Законодавство про референдум і народну ініціативу у різних штатах

Деякі штати в США дозволяють народну ініціативу та референдум, тоді як інші не передбачають жодного з цих процесів або дозволяють лише один із них. Наприклад, у Флориді, Іллінойсі та Массачусетсі громадяни можуть ініціювати поправки, але вони повинні бути внесені місцевим урядом. Референдуму як такого тут немає.

У штатах Нью-Мексико і Меріленд ситуація протилежна — тут відсутній процес народної ініціативи, але є референдум. У 1915 році штат Меріленд ветуав народну ініціативу, стикнувшись із сильним лоббі й побоюваням місцевими законодавцямив балтиморських селян. Всього референдум в Меріленді провели 17 разів за 110 років, починаючи з 1914-го.

У штаті Нью-Мексико також спостерігався схожий сценарій під час розробки законодавства. Тут у 1910 році прийняли закон, який дозволяє референдум, але відмовилися від народної ініціативи.

У решті штатів присутня як народна ініціатива, так і референдум. Як бачимо, законодавство щодо референдуму або народної ініціативи регулюється кожним штатом самостійно.

Чи є референдум і народна ініціатива лобізмом у США?

Федеральний закон про розкриття інформації щодо лобіюванняне не має точної відповіді на це, і аналогічного до українського винятку із законодавства США не має. Щоб знайти відповідь на наше питання, звернімося до податкового кодексу США.

Згідно з інтерпретацією Податкової служби, робота з виборчими заходами розглядається як лобістська діяльність, оскільки учасники голосування діють як законодавці, коли вони голосують. Тобто організації, впливаючи на учасників голосування, займаються прямим лобізмом, бо впливають напряму на законодавця — громадянина.

Можливий вплив на заходи, пов'язані з голосуванням, а саме ініціативи щодо голосування, конституційні поправки, облігаційні позики, референдуми і відкликання, відмінні для різних типів організацій. Для благодійних організацій, які позначені як «501(с)(3)» у податковому кодексі визначені такі опції:

• можуть брати участь в лобістській діяльності в обмежених обсягах, відповідно до «тесту витрат» на лобістську діяльність, щоб не вийти за рамки свого звільнення від оподаткування. Відповідно, такого роду організації мають двічі подумати, чи не є їхня діяльність лобізмом, перш ніж намагатися вплинути на суспільну думку;
• не можуть підтримувати або виступати в опозиції до кандидата на державну посаду. можуть закликати виборців підтримати або виступити проти заходів, що виносяться на голосування;
• можуть пропонувати законодавчі ініціативи;
• можуть збирати підписи на петиції;
• можуть вкладати/позичати гроші в ініціативчі кампанії;
• можуть проводити заходи кампаній у своїх офісах;
• реєструвати людей на голосування й заохочувати їх голосувати за чи проти певних законодавчих заходів. 

Організації соціального захисту, позначені «501(с)(4)», і обʼєднання працівників можуть:

• лобіювати в необмежених обсягах — головне звірятися із законами в кожному штаті, в якому вони планують діяти;
• підтримувати ті, чи інші законодавчі заходи;
• підтримувати або виступати в опозиції до кандидатів на посади державної служби.

Одним словом, можуть дозволити собі чимало.

Усі інші субʼєкти, які здійснюють вплив на виборців на референдумі, здійснюють лобістську діяльність відповідно до податкового кодексу США і мають розголошувати її згідно із законом про розкриття інформації про лобіювання.

Над українським законодавством про лобіювання ще слід працювати

Розвиток законодавства щодо лобіювання є критично важливим для нашої держави, і тут є чому повчитися у законодавства США. На жаль, ми маємо неточності в законодавстві щодо базових винятків із актів лобіювання. Наше законодавство має виправити недоліки у цій сфері, зокрема, стосовно впливу на виборця під час референдуму.

Законодавство США встановлює чіткі відмінності між різними типами організацій, які здійснюють лобізм, що дозволяє краще регулювати їхню діяльність. У нашому законодавстві таких розрізнень немає, і це потребує негайного уваги.

Сподіватимемося, що зможемо внести відповідні зміни до нашого законодавства про лобіювання до того, як воно набуде чинності. Це важливий крок у створенні прозорої та ефективної системи, яка врахує найкращі світові практики.