Новости
Ракурс

Позиція нової адміністрації США щодо України: невизначеність та можливі сценарії

Новообраний президент США Дональд Трамп зробив завершення війни в Україні одним із ключових елементів своєї кампанії 2024 року. Його адміністрація може не лише змінити курс американської підтримки України, а й спричинити радикальні зрушення у глобальному балансі сил. Як Трамп дивиться на питання України та які сценарії можливі?

Чому Трамп так холодно ставиться до підтримки України?

Ми весь час чуємо, що Трамп так чи інакше не бажає підтримувати Україну в війні. В українців природно виникає питання: «чому?». Одна з відповідей на запитання може бути доволі прозаїчною — недолугість українських дипломатів.

Україна відкрито симпатизувала політичним опонентам Трампа ще з виборів 2017 року.  Скептичне ставлення Трампа до України та його переконання, що її лідери підтримують Демократичну партію, стало помітною лінією в його передвиборчій кампанії. Під час дебатів із віце-президентом Камалою Гарріс Трамп уникав прямої відповіді на запитання щодо його бажання бачити перемогу України у війні.  

Трамп звинуватив Володимира Зеленського в тому, що він фактично підтримав кампанію Камали Гарріс. Як приклад, Трамп навів візит Зеленського на завод з виробництва боєприпасів у Пенсильванії разом із губернатором Джошем Шапіро та сенатором Бобом Кейсі — обидва представники Демократичної партії. Цей візит відбувся в ключовому штаті напередодні виборів.  

«Зеленський – найкращий продавець в історії», – заявив Трамп під час мітингу в Пенсильванії наступного дня після візиту українського лідера. Так Трамп прокоментував постійну підтримку України з боку адміністрації Байдена. «Кожного разу, коли він приїжджає до США, він повертається з 60 мільярдами доларів», – додав Трамп.

Особисті образи та політичні інтереси Трампа формують його ставлення до України, і це помітно відбивається на зовнішній політиці. А імпульсивність Трампа і його схильність дозволяти особистим емоціям впливати на політику адміністрації має прямий вплив на позиції України у війні. 

Продовження фінансової та військової допомоги від США залишається під питанням

Чи продовжуватимуть Сполучені Штати допомагати Україні так, як це робила попередня адміністрація? Відповідь неоднозначна: 50/50%. «Той, хто стверджує, що знає більше про плани Трампа щодо України, просто не розуміє, що він приймає рішення самостійно, часто спонтанно, особливо коли мова йде про такі важливі питання, як це», — зазначив колишній співробітник Ради національної безпеки США за адміністрації Трампа.

Кінець 2024 року показав нам сумніви в стінах Конгресу США із приводу продовження воєнної допомоги Україні. Ініціативу президента Байдена про швидку передачу допомоги Україні перед тим, як адміністрація Трампа набуде повноважень, сприйняли холодно. 

На таку поведінку варто було очікувати з кількох причин. Питання про передачу мільярдів доларів платників податків не вирішується за один день. На це потрібні місяці, яких немає у поточної адміністрації. Конгрес іще не знає, якою буде зовнішня політика адміністрації Трампа щодо України.

Спікер Майк Джонсон, республіканець, прямо висловився: «Не Джо Байдену це вирішувати [чи продовжувати виділяти гроші для України — Авт.]». Тобто Конгрес у будь-якому разі вимушений чекати на президентство Трампа, щоб приймати такі важливі стратегічні рішення, як воєнна чи фінансова допомога нашій державі.

Попри те, що республіканці пліч-о-пліч із демократами виділили понад 60$ млрд на воєнну допомогу, зараз їхній ентузіазм, на тлі негативних висловлювань майбутнього президента, сильно впав. Як каже представник республіканців Тодд Янг: «Апетит слабшає».

Існує й оптимістичний погляд на це питання. Деякі найближчі радники Дональда Трампа з питань зовнішньої політики сигналізують, що він має намір продовжити постачання зброї Україні, водночас працюючи над завершенням війни. Такий інсайд є вельми обнадійливий сигналом для України.

За даними трьох осіб, обізнаних із перебігом переговорів із західними чиновниками, Трамп планує зберегти військову підтримку Києва після своєї інавгурації — однак її продовжуваність залишається під питанням, враховуючи інтенцію Трампа на швидке завершення конфлікту й відомі нам можливі плани його реалізації. 

Важливо також зазначити, що надання військової допомоги не передбачає політичної підтримки вступу України до НАТО.

Трамп обіцяє швидке завершення війни в Україні, але не знає, як його досягти

Питання вступу до НАТО Дональд Трамп неодноразово заявляв, що завершить війну в Україні, якщо повернеться до Білого дому. Однак деталі його планів залишаються туманними навіть для його найближчого оточення. Є декілька основних версій того, як забезпечуватиметься припинення вогню.

Одним із варіантів, який обговорюється в його команді, є пропозиція, щоб Україна зобов’язалася не вступати в НАТО протягом наступних 20 років. Натомість США продовжать постачати Києву озброєння для стримування майбутньої агресії з боку Росії.

Під час зустрічі в Парижі 7 грудня Трамп повідомив президенту України Володимиру Зеленському та президенту Франції Еммануелю Макрону, що він не підтримує вступ України до НАТО. Проте офіційні особи, знайомі з результатами зустрічі, зазначають, що Трамп хоче бачити сильну та добре озброєну Україну після завершення бойових дій — для підтримання перемирʼя.

За цим планом лінія фронту буде зафіксована, а обидві сторони погодяться створити 800-мильну демілітаризовану зону. Невідомо, хто контролюватиме цю територію, але радники Трампа запевняють, що американські війська не братимуть участі в цій миротворчій місії, як і будь-які структури, які фінансуються США, наприклад ООН.

Ідея створення демілітаризованої зони на сході України нагадує приклад Корейського півострова. Такий підхід може стабілізувати лінію фронту, але не вирішить основної проблеми — браку довіри до Росії як сторони конфлікту. Відсутність американських або міжнародних військ у зоні лише посилює ризик того, що Москва зможе поступово встановити контроль над цією територією шляхом гібридних дій або провокацій. У тому разі, якщо партнери наполягатимуть на створенні такої зони, Україна муситиме боротися до останнього за присутність міжнародних сил в її межах. Інакше її створення матиме мало сенсу.

Дональд Трамп заявляв лідерам Франції та України, що якщо і вводити миротворчі війська в Україну, то саме європейські, а не американські. Війська європейських держав матимуть стежити за дотриманням режиму припинення вогню. За словами чиновників, будь-яка європейська військова присутність буде частиною миротворчої або моніторингової місії з дотримання режиму припинення вогню і не матиме відношення до операцій НАТО.

Адміністрація Байдена, багато європейських столиць, а також команда Трампа виступають проти прямої участі військ НАТО в Україні заради уникнення ескалації до глобального конфлікту. Водночас існують побоювання, що навіть якщо Москва погодиться на припинення вогню, вона може використати цей час для відновлення своїх сил і спроби повторного вторгнення в підконтрольні Україні території. Історичний досвід подібних конфліктів свідчить, що такий підхід нерідко дозволяє агресору відновити свої сили, що може призвести до нової ескалації в майбутньому.

Чиновники кажуть, Україна збереже право на повернення своїх територій, але лише шляхом дипломатичних переговорів — звісно, ніхто не знає конкретного шляху для цього.

Як США планує ввести Україну в переговорний процес? Наприкінці 2024 року два колишніх чиновники адміністрації Трампа, Кіт Келлог і Фред Флейц, представили Дональду Трампу план, який передбачає припинення постачання зброї Україні до моменту, поки Київ не погодиться на переговори з Росією.

Глобальні амбіції Трампа та можлива пастка Путіна

Амбітні плани президента Дональда Трампа стати головним миротворцем століття можуть мати серйозні наслідки не лише для України. Найбажаніший довгостроковий варіант розвитку подій для Путіна — це поділ сфер впливу із іншим глобальним гравцем, тобто США. 

З одного боку — президент США Дональд Трамп, який має намір укласти угоду про мир в Україні, що допоможе йому здобути репутацію глобального миротворця. З іншого боку — президент Росії Володимир Путін, хитрий і маніпулятивний автократ, який хотів би заманити Трампа у створення нової світової системи.

Про наміри Путіна заявляв консервативний олігарх Костянтин Малофєєв, близький до Кремля, який в інтерв'ю Financial Times висловлювався, що Путін відкине будь-яку угоду з Трампом, яка стосуватиметься тільки України. Він підкреслив, що це має бути угода, яка охоплює всю Європу та світ.

Путін хоче укласти масштабну угоду про європейську безпеку, яка залишить Україну під контролем Кремля, ослабить НАТО та закріпить за Росією роль глобальної сили.

Один російський академік на умовах анонімності повідомив Financial Times, що Москва може навіть продемонструвати готовність йти на поступки щодо деяких своїх територіальних претензій до України в обмін на зміни в архітектурі безпеки Європи.

Тому саміт Трамп-Путін може бути доволі ризикованим не тільки для України. Він може призвести до поділу світу на сфери впливу, де Росія матиме домінуючу роль у питаннях України, Грузії та інших пострадянських держав, що не є частиною НАТО. Це може послабити НАТО та поставити під загрозу безпеку Європи.

Позиція нової адміністрації Дональда Трампа щодо України залишається мінливою та залежить від кількох факторів: особистих переконань президента, внутрішньої боротьби в Республіканській партії та геополітичної ситуації. Наразі немає гарантій, що США збережуть поточний рівень підтримки України, особливо у військовій сфері.

Україні слід зосередитися на кількох напрямах: інтенсифікації дипломатичних зусиль, розробці сценаріїв на випадок скорочення допомоги і на внутрішній мобілізації ресурсів. Паралельно з зовнішньою підтримкою, Україні потрібно посилювати оборонний комплекс та стимулювати власне виробництво зброї та боєприпасів, щоб зменшити залежність від імпорту.

Важливо розуміти, що Трамп може прагнути швидкого вирішення конфлікту, проте умови такого “миру" можуть виявитися неприйнятними для України. Києву потрібно бути готовим до складних переговорів і наполягати на чітких гарантіях безпеки та територіальної цілісності. У цьому контексті, стратегічна гнучкість та проактивний підхід до міжнародної дипломатії стануть ключовими елементами подальшої політики України.

Заметили ошибку?
Выделите и нажмите Ctrl / Cmd + Enter