Новини
Ракурс

Рішення Верховного суду і процесуальний колапс у судовій системі

16 бер 2016, 09:42

Кожен із суддів має власний графік розгляду справ, і фактично заміна одного або кількох суддів ламає графіки розгляду справ мало не всього суду, які розвалюються відповідно до ефекту доміно.

Loading...

Йдеться про постанову судової палати в адміністративних справах ВСУ від 1 грудня 2015 року №П/800/235/15 у справі судді Володимира Макаренка. Проблема торкнулася судів усіх рівнів, де справи розглядаються у складі трьох осіб, а передусім, звісно, громадян, що звертаються до суду за захистом своїх прав і чекають, зокрема, на розгляд справи у визначений час.

Відповідно до вимог закону «Про судоустрій і статус суддів», визначення складу суду для розгляду справи здійснюється автоматично, за принципом випадковості. Аби уникнути фактичного паралічу роботи судової системи, рішенням Ради суддів України зборам суддів було делеговане повноваження вирішувати питання щодо зміни автоматично підібраної колегії суддів у виключних випадках: у разі хвороби судді, відпустки, відрядження, закінчення терміну повноважень.

Виходячи із рішення зборів суддів і положення Ради суддів України, ця проблема вирішувалася так: у випадку, коли змінювався хтось із членів колегії суддів — ясна річ, не доповідач по справі — питання його заміни розв’язувалося шляхом відповідного розпорядження секретаря судової палати. Тобто у випадку раптової відсутності когось з суддів розпорядженням секретаря палати змінювався один із членів колегії, який того дня не був зайнятий у розгляді справ у своїй трійці та мав можливість ознайомитися з матеріалами справи перед засіданням. Заміна обиралася із числа суддів, вільних у той день від розгляду інших справ, отже не порушувався хід розгляду жодних справ.

Доповідачем, звісно, міг бути лише суддя, визначений автоматично. До доповідача так само автоматично підтягувалася трійка суддів, визначена зборами суддів — так звані сталі трійки. Метою створення таких сталих трійок була ефективна організація роботи, адже якщо по кожній справі автоматично «перетасовувати» весь список суддів певної палати, зистикувати їхні графіки практично неможливо.

Але 2015 року Верховний суд України ухвалив постанову про скасування рішення Вищого адміністративного суду і відправив її на новий розгляд. Підставою для скасування стало порушення вимог закону щодо визначення колегії суддів: такими, що не відповідають вимогам закону, визнано рішення ради суддів про делегування у виключних випадках повноважень зборам суддів, які делегували їх секретарю палати. Верховний суд виходив з того, що у випадку, коли один із суддів з якоїсь причини не може продовжити розгляд справи, до нього залучається інший суддя, який визначається, відповідно до вимог закону «Про судоустрій і статус суддів», за принципом випадковості.

«Багато хто з суддів і співробітників Державної судової адміністрації стверджують, що така можливість спрямована на прискорення розгляду справ. Але якщо благі наміри суперечать закону, то пріоритет повинен мати закон. Рішення ж Ради суддів і зборів суддів фактично спотворили принципову позицію законодавця в цьому надзвичайно важливому питанні. Адже за цими намірами можуть ховатися далеко не благородні цілі, зокрема, інтерес у зміні складу суду, який може бути викликаний різноманітними обставинами. У зв'язку з цим зазначені акти, які приймалися на рівні як Ради суддів України, так і зборів суддів, оскільки вони суперечать принципам і засадам, які закладені в законі, підлягають скасуванню, адже повинен застосовуватися акт, що має найвищу юридичну силу — закон», — зазначив суддя Верховного суду України Петро Панталієнко в коментарі «Судово-юридичній газеті».

Водночас тепер, після цієї ухвали Верховного суду, що є обов’язковою до виконання, судді змушені вирішувати питання заміни у виключних випадках лише шляхом застосування автоматичної системи. До чого це призвело? Не буде перебільшенням стверджувати, що наслідком таких змін стане процесуальний колапс.

Крім уже описаних вище незручностей, що унеможливлюють нормальний розгляд справ, є ще чимало нюансів. От, наприклад, стала трійка минулого року розглядала якусь справу або повертала касаційну скаргу без розгляду,і когось із членів колегії не було, а нині вся колегія працює в повному складі — але автомат визначає ту трійку, яка колись брала участь у розгляді справи. І виходить так, що одночасно один суддя може бути автоматично вибраний у різні колегії. Вже були випадки, коли один суддя паралельно розглядав справу у складі двох трійок, будучи визначеним автоматично і в першу, і в другу, більше того — ті справи були призначені на один і той самий час.

Водночас, візьмімо, до прикладу, Вищий господарський суд, де понад 80 суддів, справи розглядаються не в кабінетах, а в залах судових засідань, кількість яких, звісно, обмежена, а сторони мають бути повідомлені заздалегідь про судовий розгляд, аби прибути до суду, або ж, на їхнє прохання, прибути до того суду, де їм зручніше взяти участь у судовому засіданні в режимі конференції. Очевидно, що розгляд справ має плануватися завчасно, і в разі вибуття з розгляду одного із суддів автоматична система, підбираючи заміну для нього, внесе цілковитий хаос в розгляд справ мало не всього складу суду.

Однак стверджувати, що такий спосіб заміни члена трійки за винятковими обставинами створює ґрунт для зловживань — це перебільшення, одна особа не вирішує результат розгляду справи. Як уже вказувалося, доповідача на власний розсуд змінити не можна, він визначається виключно автоматичною системою. І вимушена заміна одного судді не має вирішального впливу на рішення по конкретній справі. Та і, щиро кажучи, відомо, що за бажання обійти автоматичну систему можна значно простішими методами.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter