Генеральна довіреність: авто за фільчиною грамотою

Чесно зізнаюся: я продавала машину тільки один раз, свою стару мазду-шістку. Шкода було розлучатися, але запчастини для цього ветерана японського автопрому знайти можна було хіба що на розборках, та й руки в мене з... ну, не призначені для догляду за ретрокарами епохи диско. Було це, якщо не помиляюся, років вісім тому, продавала я машину за так званою генеральною довіреністю. А півроку по продажу мені зателефонував посередник: попросив заскочити на хвилинку до нотаріуса й перепідписати довіреність, оскільки стареньку перепродали в треті руки. Часу це зайняло справді хвилин десять, а потім я й думати про це забула.

А даремно. Ні, в мене після цього дійсно жодних неприємностей не було, і привид білої мазди лише іноді турбує мене, коли я бачу на дорозі машину зі схожими обрисами кузова, модними в середині 80-х. Але насправді продаж за генеральною довіреністю може загрожувати неприємностями як для продавця, так і для покупця.

Ось, наприклад, одна майже анекдотична історія, що почалася 20 років тому і закінчилася у Верховному суді лишень місяць тому.

Отже, в тисяча дев'ятсот затертому році такий собі пан N. купує в акціонерного товариства Volkswagen Passat за фантастичну суму в 28 тис. грн (навіть не віриться зараз у такі ціни!). На машину оформлюється горезвісна генеральна довіреність. Все було зроблено честь по честі, АТ видає покупцеві належним чином складену розписку про те, що гроші отримані. Все чудово.

Минає 12 (!) років, і в акціонерного товариства починаються фінансові проблеми. У сплату боргу банк, в якому кредитувалося АТ, вимагає майже мільйон гривень. Повернення грошей відбувається зі скрипом, і судові виконавці накладають арешт на майно акціонерного товариства, в тому числі й на злощасний фольксваген. Машину затримують співробітники Державтоінспекції. Щоправда, незабаром державний судовий виконавець міського управління юстиції віддає автомобіль фактичному власнику «на відповідальне зберігання», і той продовжує їздити на ньому.

Минає ще три роки. Служба судових виконавців знову приходить по нещасний пасат, вимагаючи віддати машину на продаж для погашення боргів акціонерного товариства. Ясна річ, господар автомобіля обурений: він чесно сплатив за покупку, ось генеральна довіреність, ось розписка. Він подає в суд, щоб з акту опису та арешту майна виключили його фольксваген. І суд першої інстанції... відмовляє йому.

Суд мотивував своє рішення тим, що видача довіреності на володіння, користування і розпорядження транспортним засобом без укладення договору купівлі-продажу не є підставою для отримання права власності. Простіше кажучи, і довіреність, і розписка про отримання грошей — це просто фільчина грамота. Адже машину не було перереєстровано на ім'я фактичного власника.

Але господар фольксвагена вирішив боротися далі. Він подав апеляцію в обласний суд — той залишив рішення суду першої інстанції без змін. Тоді касаційна скарга рушила до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. У скарзі — все ті ж самі аргументи: фактично було укладено договір купівлі-продажу, ось довіреність, ось розписка. Тим часом банк подав відзив на касаційну скаргу, заявляючи, що довіреність і розписка — це не доказ купівлі-продажу.

Зрештою наприкінці січня справу про спірний фольксваген передають до Верховного суду, наприкінці лютого справу розглядають і... залишають скаргу без задоволення. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, як сказано в рішенні вищої судової інстанції, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу, зняття з обліку, отримання нового техпаспорта. А довіреність, згідно зі ст. 244 Цивільного кодексу, — це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Відповідно, відносини за довіреністю — це представницькі відносини. Аналіз же норм матеріального права дозволяє суду зробити висновки, що видача довіреності без укладення акта купівлі-продажу не є підставою для отримання прав власності. Тобто оформляючи генеральну довіреність на машину, ви отримуєте її в користування, а не у власність. Акту купівлі-продажу не відбувається, і господарем машини залишається продавець.

У рішенні Верховного суду позначена ще одна юридична тонкість. Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу, позов про визнання прав власності може бути поданий у двох випадках: якщо людина вже є власником і це право оскаржує хтось інший, або якщо загублено документи, які підтверджують право власності.

В цьому ж випадку громадянин N. згідно із законом не був власником автомобіля. Тому всі суди дійшли єдиного можливого висновку — про відсутність правових підстав для задоволення позовних заяв людини, яка «купила» автомобіль за довіреністю. Простіше кажучи, була в людини машина — і немає машини. Залишається втішатися хіба тим, що фольксваген був уже не першої молодості й відкатав своє.

Але, між іншим, після оформлення довіреності проблеми можуть виникнути не лише у «покупця», а й у «продавця» (беремо ці слова в лапки, бо ви зрозуміли, що насправді акту купівлі-продажу не відбувається).

Отже, спочатку про небезпеки, що підстерігають покупця. Перше, як видно з цієї історії, — це те, що машину у вас можуть просто відібрати. Стягнути за борги, наприклад. Заборгував ваш продавець банку, описали його майно — а машину забрали вашу. Тобто, пардон, це ви її вважаєте своєю, а насправді вам просто дали покататися. «Окрім банківських боргів, до речі, у продавця можуть виникнути й інші проблеми, — пояснює юрист Тарас Уманець. — Мені зустрічалися історії, коли люди розлучалися, ділили майно, а в опис цього майна входила машина, продана за генеральною довіреністю. Або, наприклад, продавець вмирає: в такому разі його спадкоємці теж можуть вимагати повернути машину, і за законом вони матимуть усі підстави для цього».

А чим ризикує продавець? «Найбільша небезпека — якщо автомобіль потрапить у ДТП з вини водія довіреної машини. У такому разі перший, до кого звертаються по відшкодування матеріальної та моральної шкоди, — господар автомобіля, — продовжує наш консультант. — Якщо водій, наприклад, перевищив швидкість, авторегістратор зафіксував цей факт, то штраф прийде теж вам, а не тому, кому ви видали довіреність. Зрозуміло, довести, що ви не маєте стосунку до ДТП або порушення Правил дорожнього руху, можна. Але це коштуватиме багато часу, сил і нервів».

Нарешті, тим, хто спокусився простотою купівлі за довіреністю, треба враховувати, що довіреність легко не лише укласти, а й відкликати. Особливо про це варто пам'ятати, якщо ви купуєте машину в людини, яка теж «володіє» нею за довіреністю. Заплатили ви гроші, а тут — раз! — і довіреність відкликали, ви залишилися без машини й без грошей, і головне — вдіяти з цим практично нічого не можна. Тому досвідчені люди радять купувати по «генералці» тільки у добрих знайомих, якщо вже вам так хочеться заощадити час і гроші. Та й у цьому разі стовідсоткову гарантію того, що все буде добре, дати не можна.

Ну і, звичайно, якщо ви збираєтеся укласти або вже уклали такий договір, наполегливо раджу простудіювати главу 17 Цивільного кодексу України.

До речі — вишенька на торті! — в законодавстві взагалі немає такого поняття, як «генеральна довіреність». Є просто «довіреність», умови якої обумовлюються в кожному конкретному випадку.