Чому українці застряють в аеропортах і що з цим робити

Середина літа ознаменувався авіаційними туристичними скандалами. Тиждень сотням людей не вдавалося вчасно вилетіти з аеропортів України та інших країн. Проблеми були організовані туроператорами та авіаперевізниками, що не зуміли з різних причин виконати свої прямі обов'язки. Туроператори були різні, а недбайливих перевізників, які не змогли вивезти людей на літнє море і вчасно забрати їх звідти, два — Bravo Airways і Yanair Airlines.

Всі складності в бізнесі завжди передусім пов'язані з грошима: з їх відсутністю або несвоєчасним отриманням. Пінг-понг між туроператорами й авіаперевізниками щодо оплати своїх послуг цікавий тільки для судових розглядів. Людині, яка всю зиму планувала літні дні на морі, не важливі підприємницькі колізії, їй потрібна допомога у здійсненні планів. Помічником і посередником між споживачем і бізнесом історично було обрано державу. В Україні є структури, які в цьому випадку представляють державу — Мінекономрозвитку і Міністерство інфраструктури, а бізнес представляють кілька туристичних асоціацій — наприклад, Національна туристична організація, Українська асоціація туристичних агентств і Туристична асоціація України. Перші видають ліцензії та дозволи, другі мають представляти солідарну думку бізнесу й надавати йому допомогу в разі виникнення проблем.

В аеропорту «Бориспіль» з середини червня регулярно затримуються рейси авіакомпанії Yanair Airlines: запізнення на чотири-п'ять годин стали нормою, та й добові не рідкість. З Жулян — затримки на рейси в Грузію, Іспанію, Туреччину і Єгипет, пов'язані з компанією Bravo. Ця ж компанія не може вчасно вивезти туристів з різних країн — від Тунісу й Іспанії до Албанії.

Допомогою туристам, які застрягли за кордоном, зобов'язана опікуватися консульська служба держави. Якщо сталася багатогодинна затримка рейсу, то за це несуть відповідальність і дипломатичні служби, яким доручено захищати юридичні та економічні інтереси своїх держав і громадян. В День Конституції, 28 червня, в туніському аеропорту «Монастир» застрягли близько 300 українських туристів, рейси яких постійно відкладалися. В очікуванні на виліт вони просиділи більш як добу. В українському консульстві людям казали про відсутність палива для заправки літаків та іншу нісенітницю. Туроператор і авіакомпанія активно перекладали провину один на одного.

Посередниками в переговорах між пасажирами і бізнесменами виступили два українських міністерства — економрозвитку та інфраструктури. Цікаво, чи буде покарано хоч одного українського дипломата, який не зумів розібратися у виконанні своїх обов'язків, і що чиновники мають намір ще зробити в напрямі економічного розвитку і створення міцної інфраструктури. Так, міністр цієї інфраструктури Володимир Омелян, коли число застряглих у Тунісі туристів досягло 800 осіб, а очікування перевищило три доби, грізно заявив про заходи впливу, які він збирається застосувати проти винних, скликавши 2 липня нараду з туроператорами й авіаперевізниками. Непоганим першим кроком у подібних репресіях була б відставка міністра, який не може впливати на роботу інфраструктури, адже подібні наради потрібно проводити до початку туристичного сезону, а не в його розпал.

Всі ці затримки часто-густо поєднуються ще й з хамським ставленням авіаторів і туроператорів до своїх клієнтів. Людей в найкращому випадку інформують про перенесення рейсу, не відчуваючи за собою жодної провини. Розміщення в готелі та надана вода з бутербродами подаються як величезний успіх у роботі. Насправді це є безумовною і обов'язковою умовою в разі зриву рейсу компанією, як і обов'язок доставки пасажира в пункт призначення наступним рейсом або рейсом авіакомпанії-партнера. За неможливості такого гроші за квиток має бути повернуто протягом семи днів. Крім того, пасажир може вимагати компенсацію в розмірі від 135 до 650 дол., залежно від дальності перельоту, що не відбувся. Це міжнародна практика, яка стосується всіх перельотів, зокрема й чартерних компаній і лоукостерів.

Практично всі пасажири, які звернулися з претензією щодо свого рейсу, отримують гроші з перевізника. Краще на руках мати документ зі штампом, що підтверджує факт скасування або заміни рейсу, із зазначенням справжніх причин, хоча якщо справа дійде до суду, вистачить позначки про скасування рейсу. Такий документ можна отримати на стійці реєстрації, в касі авіакомпанії, біля виходу на посадку або у співробітників аеропорту. Непогано зберегти всі квитки, посадкові талони та багажні бирки. Сфотографувати табло вильотів із зазначенням зміни часу і статусу рейсу. Зберегти чеки з готелю, про придбану їжу і про проїзд на транспорті, який довелося використовувати внаслідок скасування рейсу.

Відповідно до міжнародних правил, якщо рейс затримується більш як на дві години, авіакомпанія зобов'язана надавати пасажирам харчування і прохолодні напої, а також зв'язок для дзвінка або надсилання повідомлення, в разі більш значної затримки — організувати перевезення в готель і місце в ньому.

Якщо справа дійде до суду, то претензії потрібно висувати і авіаперевізнику, і туроператору, який несе відповідальність за якість послуг туристичного продукту. Зазвичай відповідальність за цей продукт застрахована на суму до 20 тис. євро, і в разі настання несприятливих обставин гарантом виступає і страхова компанія. Фінансові претензії переважно вирішуються в досудовому порядку, але якщо доходить до суду, у постраждалої сторони завжди пріоритет.

Сучасне життя підштовхує споживача до скорочення числа посередників між ним і кінцевим продуктом. Зараз у мережі можна знайти недорогий квиток і спосіб проживання в найекзотичніших місцях. Сумнівні туристичні компанії й авіаперевізники, що потроху вмирають, — це залишки вчорашньої недорозвиненої системи, зараженої анахронізмом. Переваги XXI століття сьогодні цілком доступні.