Новини
Ракурс
Фото: Francisco Antunes / flickr.com

Сороміцькі картинки і кримінальна стаття за «фото друга»

Ну хто, скажіть, любить паскудників, що розсилають фото своїх частин тіла великим планом, припустимо, у приватні повідомлення? Правильно, ніхто. Але, судячи з опитування друзів, яке я зробила в соціальних мережах, чи не кожен другий активний користувач отримував подібні сумнівні «привіти». Погодьтеся, це вкрай неприємно. А якщо людина не шле вам свої причандали в месенджер, а викладає їх просто на люди? Ну, це вже взагалі фу-фу-фу! Однак є питання — де саме він це все оприлюднить. У фейсбуці, наприклад, за таке жорстоко банять. А на специфічних ресурсах?

Loading...

Коротко кажучи, коли питання витягують з моральної площини у правову, буває, переймаєшся майже співчуттям до віртуального ексгібіціоніста. Щоб не бути голослівною, розповім історію однієї кримінальної справи, розбавляючи сухі факти власними припущеннями.

Отже, спочатку факти. У середині вересня один з районних судів міста Суми виніс вирок одному громадянину, якого звинуватили за ст. 301 «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів». Частина 1 цієї статті, найлегша, звучить так: «Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні». Вона передбачає штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.

 

Сумський «порнограф» був пристойним одруженим чоловіком, співробітником однієї з невеликих приватних фірм, ніколи раніше, не приведи Господи, не мав справи з криміналом. Що ж він накоїв такого страшного, що тягне на цілу кримінальну статтю? А ось що. Дядько зареєструвався на спеціальному сайті секс-знайомств, та не під ім'ям Іван Сидоренко, наприклад, а під вигаданим коротким ніком. Створив анкетку. І в ній у січні 2016-го розмістив фото під назвою «14,5» (ну вихвалявся, а що, не можна?!), яке, на думку суду, «непристойно і неприродно відображає сферу статевого життя» і являє собою «цинічну вульгарно-натуралістичну непристойну демонстрацію»... ну, ви розумієте, чого саме. Це «розумієте, що» було ерегованим та ще й, вибачте, зі слідами секреції. Перепрошую за подробиці — про це сказано у вироку. У листопаді минулого року любитель повештатися сайтами секс-знайомств знову помістив портрет великим планом свого улюбленця. На сайті скрупульозно, до секунд, зареєстровано час появи цих штуковин і кількість відвідувачів сторінки. Згідно з лічильником, більш пізнє подивилися 13 осіб, а те, перше, півторарічної давнини — аж 39!

У вироку сказано, що пустун діяв з прямим умислом, спрямованим на «вчинення протиправних дій у сфері культурного, духовного життя суспільства і суспільної моралі, моральних засад суспільства в частині демонстрування статевих органів ...» і далі десь так само.

Але розумієте, яка штука? Ці фото було розміщено, повторюю, на спеціальному сайті, адресу якого знов-таки було названо у вироку. А чи не зайти мені туди, подумала я… і зайшла. І що? Виявилося, це дуже специфічний сайт знайомств, на якому зазвичай шукають не чоловіків і дружин, а випадкових партнерів та навіть вправних професіоналів. Іноді навіть для віртуальних стосунків. Але для того, щоб отримати доступ до анкет, треба було спочатку зареєструватися. Не питання! Зліпити гугл-скриньку — справа трьох хвилин. Нік та пароль вигадати просто. Із солідарності з «порнографом» з Сум я назвалася… як то… ну, тією самою частиною тіла, за яку його спіймали, тільки іноземною мовою. Відкрила сайт, і…

…І побачила, що такого добра там мало сказати, що вдосталь — мені здалося, що сайт взагалі на три чверті складається з картинок, що зображують частини тіл і різні захоплюючі маніпуляції з ними. Ну а щодо анкет з геніталіями, грудинками і філе — так там їх практично кожна друга! Але чому ж з усього цього багатства було витягнуто лише нещасні 14,5 см нашого підсудного?

А ось тепер я змушена буду від фактів перейти до припущень. Тому залишимо поки що хвалька у спокої. Ось зізнайтеся чесно, серед ваших знайомих є любителі подивитися цікаві картинки? Та й ви самі теж — що, ніколи, ані трішечки не підглядали, а?.. Чесно?.. Та боронь боже — це ж непристойно, особливо для одруженої людини! А якщо людина, припустимо, ще не має сім’ї або одружена нещасливо або просто — є затятим прихильником різноманітного і багатого на пригоди життя? Що робити? Зрозуміло, шукати ці самі пригоди.

На запит «знайомства для сексу» звичайний пошуковик Гугл вивалює силу-силенну сайтів різного градусу паскудності: вибирай досхочу! І практично всі вони обіцяють, що все тут «конфенденційно (так в оригіналі!) і анонімно». Але вся ця конфіденційність насправді копійки ламаної не варта. Коротко кажучи, комп'ютер можна знайти за IP-адресою, телефон — за MAC-адресою. Навіть якщо ви хитромудро сховаєте свій IP, існують десятки способів знайти учасників форуму, під якими б кучерявим ніками вони не ховалися.

І ось уявіть ситуацію — ви особисто знаєте такого шукача пригод, живу людину з ім'ям і прізвищем, а також знаєте і про ті картинки, які вона розміщує на паскудних сайтах. І раптом ви його за щось зненавиділи так сильно, що захотіли зіпсувати йому життя. Тоді ви повідомляєте, що такий-то красується, виставляючи на загальний огляд свої причандали. І ось — готово. Сьогодні, коли практично у кожного є телефон з цифровою камерою, таке «порно» може наштампувати будь-хто. Звичайно, експерту ще потрібно буде довести, що це саме порно, а не особисті інтимні фото, зняті для власного задоволення.

До речі, про «особисті фото». Виходить, що нав'язливі розпусники, які розсилають свої причандали в особистих повідомленнях, шлють все ж таки «особисті фото», а безсоромний дядько, який виклав свої принади саме там, де їх викладають тисячі інших товаришів по нещастю, спеціально не примушує нікого на них милуватися і не бажає заробити на цьому, а всього лише мріє про пригоди, — злий порнограф!

Чисто по-людськи мені це здається несправедливим. Але що поробиш — такий закон.

Між іншим, районний суд, незважаючи на кучеряві формулювання у тексті вироку, поставився до підсудного досить м'яко. Втім, ще до суду обвинувачений уклав з представником прокуратури угоду про визнання його винним. Суд цю угоду затвердив і призначив покарання — штраф у 1360 грн. Крім того, у нього вилучили телефон (ціною близько 1500 грн). А ще плюс 3500 грн процесуальних витрат. Тобто разом сума становила близько 6500 грн. Хвилюючі віртуальні знайомства таки стали бідосі в копійку, але, можна сказати, що він ще легко відбувся.

Ну а взагалі-то любителям відвертих фото потрібно бути дуже обережними, спілкуючись в інтернеті, вважає наш експерт Надія Івашкова, керуючий партнер адвокатського об'єднання «Івашкова, Купченко і партнери»:

Адвокат Надія Івашкова

— Єдиний державний реєстр судових рішень при запиті по тексту «стаття 301 КК» в поєднанні з видом документа «вирок» видав 5338 документів. Звичайно, серед них — багато вироків, коли обвинувачені займалися збутом порнографії як видом нелегального бізнесу, але і описаний в статті випадок аж ніяк не унікальний.

Досудове розслідування за фактом розповсюдження порнографії може бути розпочато як за заявою зацікавленої особи, так і в разі самостійного виявлення такого кримінального правопорушення співробітниками правоохоронних органів. При цьому якщо хтось напише гнівну заяву про внесення відомостей про поширення порнографії до ЄРДР, а потім вирішить від цієї заяви відмовитися, то така відмова не спричинить правових наслідків, тому що ця стаття не відноситься до справ приватного обвинувачення. Об'єктом злочину тут є не естетичні або етичні страждання глядача, а моральні засади суспільства.

Розповсюдження продукції сексуального характеру регулюється Законом України «Про захист суспільної моралі». Цей закон було ухвалено в далекому 2003 році, і хоча протягом років до нього вносилися різноманітні зміни (найсвіжіші — у 2015 році), закон все ж таки більше розрахований на врегулювання продажу друкованої, відео- та іншої продукції сексуального характеру на матеріальних носіях, а не на врегулювання сексуального спілкування між громадянами у всесвітній павутині, і тому трохи відстав від життя.

* * *

Якщо двома словами, то порно в нашій країні заборонено (тобто взагалі), а еротику дозволено, але регламентовано за сферою застосування (еротичні журнали мають продаватися в непрозорій упаковці, фільми транслюватися в нічний час з 24.00 до 4.00, секс-шопи повинні мати непрозорі вітрини і т. д.). При цьому під порнографією розуміють вульгарно-натуралістичне зображення статевих актів і органів, а під еротикою — високохудожнє. Тобто різниця між еротикою і порнографією — це суто оціночний критерій, який на практиці вирішується правоохоронними органами шляхом призначення відповідної експертизи.

Практично будь-яке інтимне фото, своє чи чуже, може бути розтлумачено як поширення порнографії, якщо має місце факт поширення, тобто передачі його у спосіб, в результаті якого фото може бути переглянуто невизначеним колом осіб. Тому любителям вже зовсім відвертих фото, з акцентом на статевих органах, варто бути дуже уважними при спілкуванні в інтернеті з малознайомими людьми.

Водночас якщо з’ясується, що фото виклав нинішній або колишній партнер, або третя особа без згоди людини, що взяла участь у зйомках для особистого або родинного використання, то відповідальність нестиме лише особа, що поширила зображення. Причому не лише за поширення порнографії, але й за розголос персональних даних і порушення права на повагу до приватного та сімейного життя (ст. 8 Конвенції про права людини).

У відомому романі Джона Грішема «Шантаж» під маскою милого юнака з гомосексуальними вподобаннями ховалися троє суддів, які відбували покарання в місцях позбавлення волі і попутно заробляли шантажем. В українських реаліях ніком користувача сайту інтимних знайомств цілком може прикритися не лише журналіст, але і співробітник правоохоронних органів.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter


Загрузка...