100 тисяч гривень за матюки

У нервовий час ми живемо. Коли хто-небудь заводить розмови про те, що непогано було б легалізувати зброю, багато хто відповідає: «Як можна?! Люди й без того на взводі, а ну як почнуть палити один в одного?». Ну, стріляти один в одного звичайні люди поки можуть хіба що з рогатки. А от обкласти опонента, використовуючи все багатство табуйованої лексики, цілком можна. Принаймні, судова практика відповідає на це запитання ствердно.

Щоб не бути голослівною, розповім дві історії.

Перша відбулася в одному райцентрі Львівської області. Заступниця міського голови посварилася з мером в його кабінеті, вилетіла звідти і сказала знаменні слова, які (цитую судове рішення) можна розуміти як «підла, нікчемна людина, винятковий дурень... тупий і неадекватний негідник». (Порийтеся в своєму особистому словничку обсценної лексики й уявіть, як могла б звучати ця тирада!)

Діло було в травні минулого року. Історія вийшла некрасива: дама обматюкала шефа, пила заспокійливе, той, розсердившись, ініціював справу про звільнення у зв'язку з порушенням нею присяги держслужбовця. Того ж дня ображена жінка написала заяву в поліцію про сексуальні домагання з боку шефа. Судячи з матеріалів справи, заява була сумбурною: мовляв, під час обговорення робочих питань він образив її жіночу честь і в нецензурній формі примушував вступити з ним у статеві стосунки. (Пригадується старий анекдот: майстер сказав начальникові цеху, що вступить в інтимні стосунки з його матір'ю, з ним, з верстатом, з деталями і з усім заводом.) Дама навіть розмістила фото своєї заяви в поліцію у соцмережах. Але поліція справу закрила, і конфлікт начебто вщух...

...Але раптом півроку тому в далекій країні Америці спалахнув скандал навколо амурних пригод голлівудського продюсера Харві Вайнштейна. Здавалося б, до чого тут Голлівуд і якийсь Вайнштейн? Та при тому, що тележурналісти «плюсів» (програма «Українські сенсації») почали збирати історії про домагання вітчизняного розливу. Ну і... як ви розумієте, хтось витягнув цю стару байку про те, як міський голова нібито домагався своєї підлеглої. Журналісти приїхали до міста. Даму, що розповідала свою драму, всю запікселили (хоча, судячи з міських сторінок в Facebook, всі чудово знали, хто вона). Побалакали і з мером, чим його, зрозуміло, не порадували.

Не дивно, що після цієї передачі мер подав до суду позов про захист честі, гідності та ділової репутації. Далі я не втомлюватиму вас юридичними подробицями. Скажу коротко: за «....ка», «.....йоба» та інші симпатичні визначення, висловлені привселюдно на його адресу, укупі з обвинуваченням про сексуальні домагання голова просив 100 тис. грн моральної шкоди.

Суд першої інстанції задовольнив його позов частково. За голослівні звинувачення в сексуальних домаганнях, які спочатку було вкинуто в соцмережі, а потім витягнуто на один з центральних українських телеканалів, колишня співробітниця мала сплатити 25 тис. грн (разом із судовими витратами за все вийшло 30 тис. грн). А ось матюки їй пробачили.

Виходить, нецензурщина не зачіпає честі, гідності та ділової репутації? «Ні, не зачіпає», — такий висновок кілька років тому зробив і один з районних судів Київської області. Справа, яку він розглядав, виглядає якоюсь водевільною. Уявіть: базар, дві... хм... дами-продавчині за сусідніми прилавками люто одна одну ненавидять і ведуть діалоги в стилі «Тітка Секлета просила передати, шо ви — падлюка!».

Нарешті одна з торговок не витримала й подала до суду. Мовляв, її опонентка привселюдно образила її, назвавши, вибачте, курвою. Та, в свою чергу, в судовому засіданні подала зустрічний позов: мовляв, ця... хм... називала курвою її. Суд терпляче вислухав обох, вислухав і показання свідків і постановив: «курва», а також «хвойда», «повія» та інші слівця, що фігурували в справі, не принижують честь, гідність і ділову репутацію, оскільки, будучи, безумовно, образливими, водночас не є такими, що «поширюють недостовірну інформацію». Честь обох дам, таким чином, було врятовано, а ось позови задоволенню не підлягали.

Завдання суду — відокремити недостовірну інформацію від оціночних суджень, вважає наш експерт Надія Івашкова, керуючий партнер адвокатського об'єднання «Івашкова, Купченко і партнери»:

— Громадяни мають право на вільне поширення інформації, і водночас захищені законом від шкоди, якої може завдати інформація недостовірна. (Від поширення інформації особистого характеру і персональних даних громадяни теж захищені, але це окрема тема.)

У позовах про захист честі, гідності та ділової репутації основним способом захисту є зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію, і тільки другорядним — відшкодування збитку, заподіяного таким поширенням.

Українські суди зазвичай чітко відокремлюють фактичну інформацію про людину та її дії («домагався громадянку X у службовому кабінеті») від оціночних суджень («кобель такий») — практика усталена. Новий Верховний суд правовий підхід до цієї проблеми кардинально не міняв, і тільки акцентував увагу, що кожне поширене висловлювання треба ретельно оцінювати — інформація це чи оціночне судження. Захисту від оціночних суджень громадяни не підлягають. Також особа, яка висловила оціночне судження, не повинна доводити його правдивість. Природно, нецензурна лайка сама по собі є порушенням громадського порядку, і якщо відбувається в громадському місці — може бути розцінена як дрібне хуліганство і привести до штрафу або навіть громадських робіт. Нецензурна лайка в колі сім'ї, в сукупності з постійним психологічним знецінюванням партнера, може бути розцінена як психологічне насильство в сім'ї. Те ж саме, але у школі або іншому колективі розцінюється як булінг. Але лайка сама по собі не є «поширенням інформації», оскільки жодної об'єктивної інформації про людину не несе і не містить ознак поширення.

Відмінність першої справи, про конфлікт у міськраді, від другої, про конфлікт між торговцями, в тому, що в першому випадку інформація про сексуальні домагання, які начебто мали місце, після її поширення ЗМІ дійсно могла бути оцінена невизначеним колом осіб як фактичні відомості про дії сексуального характеру, нібито скоєні позивачем. У випадку ж на ринку від самого спочатку зрозуміло, що мали місце лише емоції дійових осіб. З початком виборчої кампанії кількість бруду, що виливається один на одного політичними опонентами, традиційно збільшиться. Важливо розуміти, що чим більш публічною є особа, тим менше захищена вона від критики, навіть надмірно жорсткої і необ'єктивної.

Звісно, я рекомендувала б утриматися від критики один одного і влади за допомогою нецензурної лексики. А в письмовій критиці ситуацію можуть врятувати смайлики. В одному з рішень Верховний суд вказав, що закрита дужка — «)» — не є характерною для традиційної української мови, але є елементом емодзі й означає усмішку. Тому текст, поширений відповідачем, з урахуванням характеру використання мовних і стилістичних прийомів є не поширенням невірної інформації, а оціночним висловлюванням.

P. S. Втім, любителям міцного слівця не варто розслаблятися. Наприкінці липня, наприклад, один з райсудів Черкаської області вліпив одному такому сільському любителю посваритися десять діб адмінарешту. Щоправда, порушник, що обклав свою літню сусідку, яка сиділа на лавочці поруч з будинком, не просто лаявся, а ще й намагався розпускати руки, та й інші сусіди відгукувалися про нього як про людину скандальну. Тому його визнали винним за ст. 174 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне хуліганство) і на десять днів відправили за ґрати подумати про свою поведінку. Це я до того, що нерви нервами, але кидатися в опонента геніталіями і вчиняти на словах різноманітні дії з ними слід все-таки обережніше.