Психологічні та психіатричні проблеми в українській армії

Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос виступив під час VIII Львівських психіатричних зустрічей. «Ракурс» наводить найцікавіші моменти з його промови, яка, за оцінками слухачів, була найяскравішою на форумі. 

Неочікуваний ворог армії

Вже п’ятий рік поспіль на території України триває війна, наслідком якої є щоденні непоправні втрати. Проте ледве не найбільшу загрозу для обороноздатності держави на сьогодні становить такий непередбачуваний та неочікуваний для органів військового управління ворог, як стрес.

Військові прокурори дуже часто стикаються з проблемою впливу стресу на свідомість, діяльність людини, її здатність керувати своїми діями. Розуміння особливостей психічної діяльності, функціювання психіки людини у складних, екстремальних умовах є вкрай необхідним під час розслідування злочинів у військовій сфері, з’ясування причин та умов численних небойових втрат.

Минулого року під егідою Міноборони нарешті вийшов методичний посібник Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних сил України під назвою «Психологічна робота з військовослужбовцями — учасниками АТО на етапі відновлення». Це дуже актуально, але багато часу для вирішення цієї проблеми вже втрачено, і наслідки такої легковажності непоправні. Насправді, розвиток військової психології в Україні на сьогодні перебуває в ембріональній стадії.

За період з 2014 року по вересень 2018-го до Головної військової прокуратури від військових органів управління надійшли повідомлення про понад 2,7 тис. небойових безповоротних втрат серед військовослужбовців. Серед них самогубства — 615 випадків, вбивства — 228. Тобто стан психічної напруженості перетворив насилля в армії на хворобу, яка вже має усі ознаки епідемії.

У багатьох на слуху страшний випадок, який стався 14 лютого 2018 року у військовій частині А2802, коли двоє військовослужбовців-контрактників, виконуючи завдання з охорони командно-спостережного пункту десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти, прицільними одиночними автоматними пострілами розстріляли чотирьох своїх співслужбовців, які спали.

Ще один майже аналогічний випадок стався 16 червня 2016 року, коли прапорщик військової служби за контрактом військової частини В0927 у стані алкогольного сп’яніння у спальному приміщенні бліндажу на території взводного опорного пункту розстріляв солдата цієї ж військової частини, а потім протягом приблизно 10–15 хвилин завдавав ударів клинком ножа по його тілу.

У лютому поточного року військовослужбовець ЗСУ, молодший лейтенант, учасник бойових дій внаслідок раптово виниклого конфлікту з громадянином на зупинці громадського транспорту придбав у магазині неподалік кухонний ніж, повернувся на зупинку і зарізав останнього.

20 травня цього року молодший сержант військової частини А3892, перебуваючи у відпустці, в стані алкогольного сп’яніння поблизу сільського кафе в Івано-Франківській області застосував ручну осколкову гранату дистанційної дії Ф-1, внаслідок вибуху якої восьмеро громадян отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а один помер у лікарні.

І таких прикладів безліч. Як свідчать матеріали кримінальних проваджень, у поведінці суб'єктів, які перебувають у стані так званого стресу комбатантів, відзначаються такі психічні явища як підвищена образливість, запальність, імпульсивні реакції, неадекватне уявлення про негативне ставлення оточуючих, знижений самоконтроль, порушення зв'язків з реальними умовами аж до повної дезорганізації поведінки, соціального функціювання. Після звільнення військовослужбовців з лав Збройних сил виникають суперечності між незадоволеними потребами та існуючими в суспільстві обмеженнями і заборонами, тобто фрустрація. І тут найбільш поширеними емоційними реакціями стають агресія, спрямована на подолання виниклої перешкоди; реакція заміщення за принципом «зірвати зло»; депресія, що супроводжується необґрунтованими самообвинуваченнями, які можуть перерости в спроби самогубства. Відстрочені реакції на важкий бойовий стрес приводять таких осіб до конфліктів з суспільством і законом вже в мирний час. Це стосується і виникнення масових заворушень, соціальних конфліктів.

За даними американських кримінологів, третина ув'язнених, які відбували кримінальні покарання за скоєння тяжких злочинів проти життя і здоров'я, були ветеранами війни у В'єтнамі, багато з них побували в полоні. Подібні дослідження в Україні перебувають лише на початковій стадії і провадяться тільки військовими прокурорами практично за відсутністю будь-яких важелів для отримання необхідної інформації.

За даними фахівців, у 93% скоєних комбатантами злочинів їхні протиправні дії були пов'язані з агресією, відзначалися непередбачуваністю, імпульсивністю, неадекватністю з вивільненням автоматизованих бойових навичок. Найбільше турбує те, що такий вид посттравматичного стресу має більш тривалий, кумулятивний характер. У свідомості осіб в такому стані відбувається девальвація цінності як власного життя, так і життя іншого, послаблюється страх смерті, особиста відповідальність за соціальні наслідки здійснюваних дій. Мінімальний строк прояву посттравматичних стресових порушень у комбатантів становить від одного до шести місяців. Таким чином, заручниками стресового стану комбатантів упродовж тривалого часу стають не лише близькі родичі та оточення, а й зовсім сторонні люди, які взагалі не готові до подібних реакцій.

Вважаю, що психіатри та психологи повинні ініціювати перед керівництвом держави та оборонним відомством питання щодо створення ешелонованої системи надання психологічної допомоги військовослужбовцям на полі бою починаючи з передової, а потім у батальйонних та бригадних медичних пунктах.

Психологічної реабілітації практично немає

Головна військова прокуратура у 2018 році вивчала стан забезпечення психологічної реабілітації учасників операції об’єднаних сил та виявила, що така реабілітація практично не здійснювалась. Попри законодавчо визначену обов’язковість проходження учасниками АТО психологічної реабілітації, у 2017 році рівень їх забезпечення такою послугою становив лише 0,1%. Вказане призвело до зменшення обсягів бюджетних призначень на цьому напрямі з 49,9 млн грн до 21,9 млн грн (або на 56,1 %).

Державним бюджетом на 2018 рік на заходи з психологічної реабілітації, соціальної та професійної адаптації учасників антитерористичної операції та забезпечення постраждалих санаторно-курортним лікуванням передбачено 109 млн грн (на послуги з психологічної реабілітації — 21,9 млн грн). 25 квітня прем'єр-міністру було надіслано листа з конкретними пропозиціями щодо виправлення ситуації. Як наслідок, уже за кілька днів було затверджено необхідні обсяги використання бюджетних коштів на вказані цілі, розроблено відповідну документацію.

Чинний закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» впроваджує нові стандарти проходження військової служби, підвищує рівень матеріального і правового забезпечення, зокрема отримання військовослужбовцями гарантованих державою пільг і преференцій, безоплатної освіти та медичного забезпечення. Однак окремі норми закону фактично не працюють через відсутність чітко визначеного механізму їх застосування.

Так, однією з основних проблем при проведенні заходів з психологічної реабілітації учасників АТО (як діючих військовослужбовців, так і звільнених у запас) є категоричне невизнання ними факту необхідності проходження такої реабілітації, що обумовлено небажанням будь-яким чином пов’язувати себе з особами, які мають психологічні (психічні) розлади. Через це особи, які потребують психологічної реабілітації, самостійно до районних органів соціального захисту населення та командування військових частин або медиків чи офіцерів-психологів не звертаються.

Іншою причиною такої поведінки є те, що у запропонованих реабілітаційних заходах військовослужбовці можуть взяти участь лише за рахунок своєї щорічної відпустки.

Тому з метою встановлення осіб, які отримали психологічні травми під час АТО, надання їм своєчасної допомоги і недопущення розвинення посттравматичних, психічних розладів необхідно закріпити на законодавчому рівні обов’язковість проходження психологічного аналізу всіма учасниками АТО.

Як перший крок Головна військова прокуратура вже ініціювала внесення змін до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах.

Наразі в організації психологічної, психіатричної допомоги та ресоціалізації в нашій країні не розроблено єдиного підходу та не створено працюючої системи допомоги. Недостатнім і не завжди підготовленим є штат психологів та соціальних працівників.

Робота спеціалістів необхідна не тільки в період повернення з війни — вона має починатися кваліфікованою психодіагностикою на етапі добору військових кадрів, допомогою у польових умовах, обов’язковим обстеженням, що передуватиме поверненню додому.

У нас відсутнє системне навчання командного складу. Військові психологи більше займаються особовим складом і не вчать командирів, як впоратися з наслідками бойового стресу, як поліпшити власний психологічний стан. Командир, який має почуття провини і сорому, має свої особистісні проблеми, перекладає їх на своїх підлеглих і тим самим посилює їхній стрес.

Наприклад, в армії Ізраїлю бійців та їхніх командирів ґрунтовно навчають уникати бойового стресу і долати його ще до потрапляння в реальні бойові умови. Відсоток самогубств в ізраїльській армії є дуже низьким, хоча її бійці й ведуть постійні реальні бойові дії.

Концепція реабілітації військовослужбовців

Розглянемо орієнтовну концепцію реабілітації військовослужбовців, яку було б доречно запровадити в Україні.

Перший етап — обов’язковий превентивний огляд контрактників та мобілізованих за участю психолога перед підписанням контракту та мобілізацією. В українській армії у всіх військових частинах відсутні психологи, які можуть вчасно розпізнати осіб з передхворобливими розладами. Сучасний командир української армії не отримав від держави жодних достатніх інструментів для розпізнавання зниження концентрації або інших проявів ПТСР.

Другий етап — це можливість забезпечення медико-психологічної реабілітації бійців безпосередньо на місці проведення ООС перед та після виконання бойових завдань.

Третій етап — психологічна реабілітація бійців після виведення із зони ООС. Тимчасове гарантоване державою (не за рахунок основної відпустки) залишення місця постійної дислокації для «зміни картинки».

Четвертий етап — медико-психологічна реабілітація військовослужбовців зі встановленими ознаками ПТСР, яка здійснюється у лікувально-профілактичних закладах на території України за кошти державного бюджету.

П’ятий етап — система довготривалих заходів (соціальних, санаторно-курортних, лікувально-профілактичних) адаптації до цивільного життя звільнених та демобілізованих у запас після участі у бойових діях.

Вирішення поставлених завдань передбачає формування розгалуженої системи психологічної та медико-соціальної допомоги з кваліфікованими та досвідченими спеціалістами, стійкими до емоційного вигоряння, з урахуванням досвіду Ізраїлю.