Про зв’язок кримінології та психіатрії

Є така наука — кримінологія. Іншими словами, вивчення причин злочинної поведінки. За радянських часів, що вже віддаляються від нас, офіційна кримінологічна доктрина містила впевнене твердження: в СРСР злочинність є пережитком, що дістався нам від дореволюційного буржуазного суспільства. А отже, піде в минуле зі зміцненням соціалістичного суспільства. Писали і таке: радянська кримінологія доказово розкриває класову природу злочинності. І т. д. і т. п.

Зрозуміло, були в СРСР і розсудливі кримінологи. Але їхньою долею була публікація обережних статей у малотиражних наукових збірниках. З дотриманням обов'язкової умови — повчального цитування класиків марксизму-ленінізму. Проте були деякі сміливці, які намагалися створити чесні кримінологічні «школи», а офіційну доктрину м'яко ігнорували. Такий, нещадно критикований, професор посмів мати власну думку в 70-ті роки минулого століття в Саратовському університеті.

Заведено вважати, що наука кримінологія виникла завдяки відомому психіатру Чезаре Ломброзо. Він стверджував: злочинність має спадкові причини. Зрозуміло, його вчення радянські кримінологи засуджували, оскільки покійний нічого не знав про класове, буржуазне походження злочинності. Пізніше з'явилися інші, генетичні теорії. Так, в середині XX століття багато дослідників заговорили про так звану трисомію як причину злочинності. Потім переконалися, що ця хромосомна патологія зустрічається і серед цілком гідних, добропорядних громадян. Було й таке: французький дослідник, який гаряче підтримував цю теорію, виявив такі хромосомні зміни... у самого себе. Порядна була людина, справжній учений, опублікував і це своє дослідження.

Нам, психіатрам, кримінологічні дослідження, здавалося б, нецікаві. Наша, психіатрична доктрина, міжнародна класифікація психічних хвороб, не містить таких дефініцій, як злочинна або така, що відхиляється, поведінка. Але нам важливо зменшити страх звичайних, законослухняних громадян України щодо психічно хворих людей. Ми ж знаємо, що переважна більшість убивств чи інших насильницьких дій скоюють зовсім не наші пацієнти. Але цього не знають, з різних причин, законослухняні українські громадяни. Іншими словами, ми, психіатри, хочемо максимально зменшити стигму стосовно наших пацієнтів.

Саме тому ми проявили ініціативу в проведенні мультидисциплінарного круглого столу на тему «Кримінологія та психіатрія». За участі компетентних у цій проблематиці юристів, генетиків, психологів, нейрофізіологів, психіатрів та пенітенціарних фахівців. Потім, після проведення круглого столу, ми маємо намір зібрати фахівців у рамках великої конференції і запропонувати українському експертному товариству і законодавцю кілька дослідницьких проектів.

Уже зараз можу повідомити, що західні колеги, не тільки лікарі, готові взяти участь у наших майбутніх дослідженнях. На відміну від наших можновладців, президента і прем'єра, вони впевнені в нашій інтелектуальній спроможності і в дослідницьких здібностях.