Новини
Ракурс
Внесення підозрюваних до бази даних Інтерполу. Фото з відкритих джерел

Екстрадиція: повернути підозрюваного стало значно легше

Останнім часом Комісія з контролю за файлами Інтерполу через направлення до неї упереджувальних запитів з боку розшукуваних осіб схильна рекомендувати Генеральному секретаріату цієї організації видаляти з її файлів дані, надані Національним центральним бюро Інтерполу в Україні.

Loading...

Надто багато політики

На думку Комісії, у багатьох справах має місце політична складова, що суперечить ст. 3 статуту Інтерполу. Через це Міжнародна організація кримінальної поліції відмовляє українським правоохоронцям  в отриманні як синьої, так і червоної картки (повідомлення-сповіщення), що надають можливість встановлювати місцезнаходження особи, а також затримувати та екстрадувати її до України.

Безсумнівно, доведений факт політичного переслідування є об’єктивною причиною відмови у розміщенні даних особи в базі Інтерполу, видачі карток, і нерідко наслідком стає видалення відповідних файлів.

 

Проте враховуючи недосконалість кримінального процесуального законодавства України в поєднанні з вимогами міжнародної організації, і по кримінальних справах без політичної складової існують технічні перешкоди для затримання розшукуваного підозрюваного, його екстрадиції та обрання запобіжних заходів.

Замкнуте процесуальне коло

Шлях міжнародного розшуку підозрюваних та внесення їх до бази даних Інтерполу є складним і повільним. Необхідний пакет документів проходить через Відділ міжнародного поліцейського співробітництва ГУ НП у місті Києві, після чого через Департамент міжнародного поліцейського співробітництва столичного ГУ НП. Лише тоді спрямовується до Генерального секретаріату Інтерполу у французькому місті Ліон, а перед цим погоджується Комісією з контролю файлів Інтерполу. До того ж Генеральна прокуратура має надати гарантії, що у випадку затримання особи за кордоном уповноважені органи України ініціюватимуть процедуру екстрадиції.

Для внесення особи в базу даних для розшуку слід надати Інтерполу ухвалу слідчого судді про тримання під вартою, винесену за ст. 193 КПК (про застосування запобіжного заходу). Адже для Міжнародної організації кримінальної поліції ухвала про дозвіл на затримання за ст. 188 КПК (дозвіл на затримання з метою приводу) не є належним процесуальним документом згідно з рішенням Комісії з контролю файлів Інтерполу від 27 лютого — 3 березня 2018 року.

Скріншот з сайту Інтерполу

Водночас суди відмовляли у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про вжиття запобіжних заходів через неможливість доведення факту перебування особи у міжнародному розшуку. За попередньою судовою практикою це потребувало наявності розміщених даних особи на обліку в базі Інтерполу, а не просто постанови слідчого або прокурора про оголошення у розшук (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75891433, http://reyestr.court.gov.ua/Review/51113502, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73684922). Утворювалося замкнуте процесуальне коло.

Така конкуренція вимог національних судів та міжнародної організації Інтерпол певною мірою паралізувала роботу правоохоронних органів та діяльність адвокатів потерпілих. Єдиним виходом до останнього часу було отримання так званого синього повідомлення щодо особи. Тобто включення підозрюваного до обліку Інтерполу з метою встановлення місцеперебування, однак без можливості затримання та екстрадиції.

Після отримання письмового підтвердження включення особи до обліку Інтерполу прокурор отримував доказ, який можна надати слідчому судді для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук. Відповідно, у випадку задоволення клопотання слідчим суддею ухвала про застосування запобіжного заходу з іншими документами надсилається до Генерального секретаріату Інтерполу для отримання червоного повідомлення, що передбачає дозвіл на затримання, позбавлення особистої свободи з метою екстрадиції.

Цей алгоритм дій потребує комунікації між значною кількістю суб’єктів та займає чималий проміжок часу. Так, отримання лише синього сповіщення може тривати понад три місяці, а вся процедура загалом сягає понад півроку. Таким чином, кримінальне переслідування особи, яка переховується за кордоном, виявляється повільним та неефективним.

Достатньо постанови слідчого

Однак 20 вересня 2018 року Апеляційним судом Києва у справі №11-сс/796/4578/2018 було винесено прецедентну ухвалу, якою змінено правову позицію щодо підтвердження оголошення особи у міжнародний розшук (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76647178). На сьогодні замість витягу або довідки з бази даних Інтерполу достатньо постанови слідчого або прокурора, щоб виконати вимоги ч. 6 ст. 193 КПК та ініціювати обрання відсутньому підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Такий підхід до встановлення кола належних та достатніх документів, що підтверджують оголошення особи у міжнародний розшук, значно спрощує процес закордонного затримання та екстрадиції на стадії досудового розслідування.

Цим однозначно скористається сторона обвинувачення, доки сторона захисту не вигадає нових тактик протидії таким процедурам.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter