Корупція в Україні: не нарікайте на президента

Україна зробила свій вибір. У нас є президент, є Верховна Рада. З двома гілками влади народ визначився. З цим не посперечаєшся. Залишилась проблемна третя гілка влади — судова система. Навіть такий диктатор, як Сталін, усвідомлював не тільки важливість судової влади, але і необхідність довіри до неї з боку народу. Тому у жахливий пік сталінських репресій 1937 року суди ухвалили 13% виправдувальних вироків. Колективний сталін дбав, щоб люди вірили, що у суді можна віднайти справедливість. Було зроблено більше. На процеси було запрошено авторитетних людей Заходу (таких, як Бернард Шоу і Ромен Роллан), які підтвердили прогресивність радянської судової системи. Але перейдімо до теми нашої статті — корупція в Україні.

Якщо послухати наших політиків (як попередньої, так і нинішньої влади), а також професійних глашатаїв слова, то одна з найбільших проблем країни — це недолуга судова система, де неможливо досягнути справедливості. Щойно конкретний суддя ухвалив рішення, яке когось не влаштовує, одразу ж починається істерія, але не на конкретного суддю у справі, а на всю судову систему. До того ж обов’язково прив’язують, що це зроблено з подачі президента або в результаті підкупу. Поки що йдеться про п’ятого президента. Незабаром почнуть ті чи інші рішення пов’язувати з іменем шостого президента. Це справа часу.

Корупція в Україні та надії на Антикорупційний суд

Вже зовсім скоро, 5 вересня, розпочне свою роботу Вищий антикорупційний суд України (ВАКС). На нього покладають великі надії. Насправді основний тягар боротьби з корупцією в Україні повинен покладатись на економічні механізми, а не на правоохоронну систему і суди.

Коли будуть чітко визначені функції кожного чиновника, коли у нього буде оптимальний рівень дискреції і його дії можна буде оскаржити в суді, масштаби корупції в Україні значно зменшаться. А всі ці конкурси із залученням комісій доброчесності, психологів тощо не дають тих гарантій, на які дехто сподівається. Припустімо, суддя має кілька квартир, автомобілів і т. ін. Йому значно легше відмовитись від корупційних кроків, ніж тому, у якого ні квартири, ні машини, ні можливостей поїхати на Мальдіви…

Досі не вирішено, які справи щодо боротьби з корупцією в Україні розглядатиме ВАКС. Сходяться на тому, що це будуть тільки справи, які розслідує НАБУ. Отже, основна маса справ і надалі буде вирішуватись загальними судами, які задихаються від перевантаження. Щоб суди справлялись з такою навалою справ, потрібно до 15‒20 тис. суддів. Реально працює 4‒5 тис.

Рада доброчесності може з’ясувати поведінку людини в минулому. Однак жодним чином вона не може гарантувати, що в майбутньому суддя не кинеться у всі тяжкі і не буде хапати все, що дають. Не буду стверджувати, що така перевірка непотрібна. Просто вона не дає стовідсоткових гарантій. У суспільстві потрібно створити нетерпимість корупційних діянь. Але коли 70% населення бере участь у корупційних діях, коли чи не кожний каже, що він за реформи, але тільки не в нашому селі, подолати корупцію в Україні неможливо. Та знизити її рівень під силу новій владі.

Роль влади у боротьбі з корупцією в Україні

Українці не люблять владу і не поважають її. Вони не розуміють цінності для них держави, а тому власними руками знищують її: знищують державні інститути, суди, армію, а потім майже голіруч частина з них біжить рятувати те, що залишилось від держави, на Майдан і проти озброєного противника — російської армії...

Після кожної революції до влади приходить «смиритель народа», тобто людина, яка повинна одягнути гамівну сорочку на тих, хто перестав поважати владу і державні інститути. Доля розпорядилася так, що цю роль покладено на президента Зеленського. Впорається він з нею чи ні — побачимо. Але на шляху боротьби з корупцією в Україні є певні ризики. Про них і поговоримо.

Огульна критика судів і президентської влади найнятими активістами, окремими «корисними ідіотами» з-поміж патріотичних сил, «агентами Кремля» і п’ятої колони, а також прямі антиукраїнські дії путінської влади дали кумулятивний ефект. Всі негативні явища були перенесені на одну особу — п'ятого президента. Успішні позитивні кроки глави держави, яких було більше, ніж у будь-кого іншого, не помічали. На нього та його команду начепили ярлик «партії війни». Патріотичні сили в Україні у своїй більшості перемикнулись на боротьбу з п’ятим президентом. В результаті програли всі — і влада на блюдечку була вручена Зеленському.

Найбільшим побажанням населення, згідно з багатьма опитуваннями, була боротьба з корупцією в Україні і посадка п’ятого президента, а вже потім — тарифи, мир тощо.

Отже, у президента Зеленського немає вибору. Він повинен виконувати вимоги своїх виборців. Для цього розроблено Антикорупційну програму. І не одну. Найбільшим недоліком цих програм є те, що вони взагалі не передбачають економічних механізмів боротьби з корупцією в Україні та реорганізації роботи чиновницького апарату.

Особливістю програм є здійснення тотального контролю за населенням, оцифрування (діджиталізація) кожної особи, ухвалення нового Кримінального кодексу, вихваляння сексотів, інформаторів, конфідентів та створення позитивного іміджу для них у засобах масової інформації і соціальних мережах. Про створення позитивного іміджу для судів нічого не сказано. Важливо, щоб народ полюбив новоявлених павликів морозових...

Корупція в Україні: адвокати, виправдувальні вироки і репресії

І як тут обійтись без адвокатів? Проголошено, що потрібно доручити Національній асоціації адвокатів повідомляти відповідні органи про порушення ними етичних норм, про зобов’язання їх подавати декларації про сімейні зв’язки. Важливим моментом вважається необхідність внесення змін до Кримінального процесуального кодексу для обмеження прав адвокатів, які визнано надмірними.

Скаржаться на те, що виправдувальні вироки у корупційних справах сягають 1%, в той час як по інших справах — приблизно 0,3%. Для порівняння, на Заході виправдувальні вироки сягають 20%. Ратують за рівень репресії (реального позбавлення волі) до 100%. Для цього у новому КК і змінах до КПК пропонують значно звузити дискрецію суддів і прокурорів. Пригадую, у радянські часи, коли я був суддею, нас починали кошмарити, якщо рівень репресії наближався до 30%. Хвалили тих суддів, рівень репресії у яких був 40% і більше. Про 100% мова не йшла ніколи.

Події в нашій країні можуть піти саме шляхом значного посилення репресії. В ході боротьби з корупцію в Україні під удар потрапляють звичайні громадяни: медсестри, які за 100 грн ставлять крапельниці, провідники вагонів, викладачі і вчителі, які за копійчину ставлять оцінки, професори, які за 10 тис. дол. пишуть на продаж дисертації, артисти, які не сплачують податки з коштів, одержаних на корпоративах, водії, охоронці тощо (ст. 354 КК та інші на них чекають).

Тож не дивуйтесь, якщо декілька десятків тисяч з них доведеться реально посадити за допомогою інформаторів, сексотів і конфідентів. Саме цього вимагали від нового президента, саме цього добивались виборці. Отже, начувайтесь. І не нарікайте на президента. Не він писав програми по боротьбі з корупцією в Україні, не він придумав діджиталізацію, не він вписував в Антикорупційну програму стейкхолдерів (групи впливу), щоб бабка з вулиці не второпала, що стоїть за цим «вченим» словом.

Ну а адвокатам, мабуть, доведеться забути про favor decisions (теорію сприяння захисту), якою ще нещодавно ми так гордились…