Парадокси судової системи і досвід судді Величко: як оживити мертву справу?

Про те, що очищення судової влади ані добре, ані погано, але все ж відбуваються, кажуть прецеденти, коли Вища рада правосуддя усуває суддів від роботи за ті чи інші проступки. У травні нинішнього року одним із відсторонених суддів став навіть суддя Верховного суду. Але якщо останнього усунули від виконання правосуддя за водіння у нетверезому стані (що, безумовно, проступок серйозний, проте не стосується професійних обов'язків судді), то свіжий випадок відсторонення судді Святошинського суду дуже яскраво демонструє типові вади української судової системи.

Нещодавно Вища рада правосуддя відсторонила суддю Святошинського районного суду Тетяну Величко, і наразі вирішується питання про її можливе звільнення. Історія, що почалася у 2012 році і яка призвела до усунення судді, відверто тхне корупцією.

Отже, у Києві є кілька фармацевтичних підприємств, два найбільших із них — Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод і фармацевтична фірма «Дарниця».

Вісім років тому Головне управління комунальної власності Києва зібралося продати майже третину акцій Борщагівського заводу, але ціну, яку просили за 30% акцій, не вдавалося відразу встановити. Спочатку їх оцінили у 278 млн грн, але провести торги не вдалося. Наступного року був організований повторний аукціон, і ціна акцій впала спочатку до 222 з ґаком млн, а потім до 143 млн, і тоді дивним падінням ціни на акції успішного підприємства зацікавилися правоохоронні органи. Навесні 2014 року за клопотанням слідчого суддя Величко наклала арешт на акції строком на місяць.

Місяць пройшов, скандал навколо акцій вщух, кримінальне провадження щодо відчуження було закрито, і пакет за майже 172 млн грн викупила фармацевтична фірма «Дарниця».

І раптом через три роки новий гендиректор Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу подає заяву про «виправлення описки» в рішенні від 2014 року про арешт акцій. Після цього суддя виключає з вирішення термін дії арешту (1 місяць), і замість цього в рішення вставляється пропозиція: «Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення».

Отже, вже продані акції, виявляється, були продані... незаконно.

Новий власник акцій подав скаргу в апеляційний суд, той рішення скасував і відправив справу на новий розгляд... знову до судді Величко. І та знову «виправила» рішення у справі, яка, між іншим, вже три роки була закрита.

В апеляційній інстанції навколо справи виникали і інші цікаві історії. Наприклад, виявилося, що пропав журнал судового засідання, а протокол засідання був написаний... не тим секретарем, тому розглядати справу по суті було, м'яко кажучи, важко.

Восени минулого року Господарський суд Києва визнав за фармакологічною компанією «Дарниця» право на володіння 30% акцій борщагівського заводу. Але місяць тому Північний апеляційний господарський суд визнав договір купівлі-продажу недійсним і скасував рішення на користь фармкомпанії «Дарниця».

А днями Вища рада правосуддя відсторонила Тетяну Величко від здійснення правосуддя.

Цікаво буде простежити, чим закінчиться ця історія. Адже це дуже мило — взяти закриту справу, виправити в ній «описку» і тим самим перевернути рішення з ніг на голову.

Уявіть, наприклад, що йдеться не про китів фармацевтичної індустрії, пакетах акцій і мільйонні суми, а про вашу особисту суперечку, наприклад, за спадок. Ви її виграли, а за кілька років суддя раптом дістає давно закриту справу з архіву, виправляє «описку» в рішенні, і ви залишаєтеся ні з чим.

Кумедно, правда?