Мати п’ятьох дітей, яка оформляла субсидію, звинуватили в шахрайстві і підробці документів

Нещодавно Верховний суд повністю виправдав «злочинницю».

Узимку ми писали ще про одну обурливу справу — на Волині жінку обвинуватили в шахрайстві та підробці документів. 

«Злочинниця», яка, на думку прокуратури і судів першої та другої інстанцій, незаконно отримувала субсидію, була самотньою матір'ю дитини-інваліда. Але вона, бачте, володіла другою квартирою. Те, що квартира ця була непридатна для житла (тобто здавати її і отримувати дохід було неможливо), нікого не цікавило.

Суд першої інстанції обійшовся із самотньою матір'ю ще більш-менш милосердно, присудивши її до обмеження волі строком на два роки і звільнивши від покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році». Однак прокурору вирок видався надто м'яким, і вже апеляційний суд, куди він подав скаргу, засудив жінку не до обмеження, а до позбавлення волі строком на два роки (правда, теж звільнивши від покарання).

На щастя, Верховний суд, куди жінка звернулася в пошуках справедливості, зняв із неї кримінальні статті.

Ця справа стала прецедентом, згадка про неї є в свіжому рішенні ВС. Знову йдеться про обвинувачення в шахрайстві та підробці документів. Але цього разу річ була не в другій квартирі, а в... мінітракторі. А сама виправдана «злочинниця» — селянка з Полісся, мати п'яти дітей.

«Шляхом обману заволоділа бюджетними коштами»

Як ви вже зрозуміли, справа відбувалася в одному з прикордонних із Білоруссю районів України, в Рівненській області. Українське Полісся — дуже своєрідне місце. Прекрасні ліси і досить бідні ґрунти, де добре росте, мабуть, тільки картопля. Вражаючі туристичні місця і хутори, загублені в бездоріжжі, де найпрактичніший транспортний засіб — віз із конем. Сільські хати, побудовані з дерева, тому що цегла дорога, і її ще потрібно завезти, і повиті стрічками дерев'яні хрести на перехрестях доріг. Багато важкої сільської праці і закупівельники, що навідуються в ці місця і скуповують урожай за копійки.

Отже, непросте там життя у селянина. І от жила там сім'я: батько, мати і п'ятеро дітей. Дорослі працювали на землі і, між іншим, обидва заплатили за цю працю своїм здоров'ям: у обох були діагнози, які давали право на інвалідність.

Усі ці обставини начебто передбачали можливість оформити субсидію, чим і зайнялася мати сімейства. У серпні 2014 року вона подала в управління соціального захисту населення районної держадміністрації декларацію про доходи і майновий стан, в яку, на думку обвинувачення, внесла «неправдиві відомості» — не вказала, що її чоловік наприкінці минулого року купив китайський мінітрактор. Субсидію сім'ї призначили і виплатили — разом 30 із гаком тисяч гривень за пів року.

Потім жінка ще двічі подавала документи на субсидію — в січні і серпні наступного 2015 року, і двічі її отримувала. Таким чином, вона «шляхом обману заволоділа бюджетними коштами» на понад сто тисяч гривень (перед тим, як обуритися, розподіліть цю суму на півтора року та на п'ятьох дітей).

Так у чому шахрайство? А в тому, на думку прокуратури, що наприкінці 2014 року сім'я купила машину, бюджетний фольксваген. І тепер у них було... два транспортні засоби — малолітражка і трактор. Цілий автопарк, можна сказати, катайся — не хочу.

Шахрайства не було

Районний суд у серпні 2018 року ухвалив «шахрайці» виправдувальний вирок, не знайшовши в її діях складу злочину. А от обласний апеляційний розглянув скаргу прокуратури і все-таки жінку засудив, вирішивши, що вона має повернути державі майнову шкоду в 116 тисяч гривень (злощасний китайський трактор можна купити за бажання тисяч за 70). І головне — засудив її до позбавлення волі строком на один рік. Утім, від реального відбування терміну підсудну звільнили за Законом України «Про амністію 2016 року».

До речі, згідно з декларацією про доходи, у прокурора, який підтримує обвинувачення, були накопичення в 20 тисяч доларів. А дружина його (просто так, до слова) — громадянка держави, з якою наша країна вже сім років веде війну.

Засуджена жінка написала касаційну скаргу до Верховного суду. Крім усього іншого, там було сказано, що з огляду на сімейні обставини (двоє хворих батьків і п'ятеро неповнолітніх дітей) соціальну допомогу сім'ї можуть надати навіть у разі наявності двох транспортних засобів. І, до речі, захисник засудженої жінки навела як приклад ту саму волинську справу, яку ми згадували на початку матеріалу.

Що вирішив Верховний суд?

Почнемо із шахрайства. Необхідно було довести, що саме недостовірність наданих відомостей стала безпосередньою причиною призначення субсидії, тобто, що в разі повідомлення достовірних відомостей соціальної допомоги не виплатили б. Згідно з порядком отримання соцдопомоги малозабезпеченим сім'ям (постанова Кабміну 2003 року №250), самі по собі неправдиві відомості без встановлення причинного зв'язку між ними і призначенням допомоги не лише не можуть стати підставою для обвинувачення в шахрайстві, а й не дають підстав для припинення виплати такої допомоги . Ніхто не заперечував, що в родині був мінітрактор (до речі, легковик було куплено вже після подання першої декларації). Тобто на момент подання першої декларації, в якій не було вказано нещасного трактора, в родині все-таки він був єдиним транспортним засобом. (Кому цікаво, знайдіть, як виглядає цей «сімейний» транспортний засіб — трактор Changfa CF-344.)

У двох наступних «злочинних» деклараціях жінка автомобіль указувала, але, знову-таки, не вказувала мінітрактора. Але як сказано в рішенні Верховного суду, для того щоб зробити висновки про наявність обману в значенні статті 190 Кримінального кодексу України, необхідно було не лише встановити те, що в сім'ї було два транспортні засоби, а й перевірити, чи підлягали вони оподаткуванню в цей період.

Наприкінці 2014 року в Податковому кодексі України з'явилася стаття 267 «Транспортний податок». Відповідно до неї мінітрактор, яким володіла родина, не був об'єктом оподаткування. Тобто його наявність не впливала на призначення субсидій, а значить, відсутність його в декларації не була обманом у значенні кримінальної статті 190 (шахрайство).

Підробки документів теж не було

А тепер розберемося з підробкою документів (стаття 358 ККУ). Тут простіше. Предметом підробки може бути лише офіційний документ. Офіційним (і це теж є в ККУ) може бути лише документ, який видається чи посвідчується уповноваженими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб, а також окремими громадянами, яким закон надав право у зв'язку з їхньою професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів. Невідповідність документа хоча б одному з цих критеріїв не дозволяє визнати його офіційним.

Декларацію громадянин складає та подає від себе особисто, а не як особа, якій делеговані повноваження видавати або візувати офіційні документи. Таким чином, декларація — неофіційний документ, і про підробку теж не може бути мови.

Верховний суд повністю виправдав жінку, скасував вирок апеляційного суду, а кримінальне провадження закрив.

...Наостанок хочеться сказати кілька слів. І вони не про виправдувальний вирок, хоча він, безумовно, вселяє надію на те, що добитися справедливості все-таки можна. З новітньої історії СРСР ви пам'ятаєте, напевно, як у сталінські часи судили за жменю зерна в кишені або десятихвилинне запізнення на роботу. Складається враження, що сьогодні теж простіше притягнути людину за дріб'язкові або зовсім надумані гріхи, бо пересічний громадянин, загалом-то, не може змагатися з каральною машиною, а їй, цій машині, куди простіше наганяти «відсотки розкриття», борючись із валютним міняйлом, який наварив аж 80 гривень,або з айтішником, що відкрив «сірий кінотеатр».  Або от із злісними «шахрайками», які нахомутали з документами при оформленні субсидій.