Захист від агресії Росії: не слід винаходити велосипед

Сьогодні, коли побажання миру стало до болю актуальним, ставлення до вступу України в оборонний блок НАТО багато українців стрімко змінили на протилежне. Чи варто нашій країні шукати захисту пiд парасолькою НАТО та як врегулювати ситуацію на Сході?

Сергій Джердж, голова Громадської ліги Україна-НАТО:

Україна з 1994 року входить до програми «Партнерство заради миру», всі роки ми були партнером Альянсу, наша країна брала участь у всіх місіях під керівництвом НАТО. Сьогодні настав час допомогти Україні. Поки що цю допомогу не можна вважати достатньою. Ми як партнери хотіли б бачити результат.

Я вважаю, що Путін не зупиниться. Він не зможе зупинитися, адже є заручником своєї команди. Згідно з офіційними документами, Україна є позаблоковою державою. Наразі нам не стільки потрібно поглиблювати питання вступу до Альянсу, скільки, я вважаю, необхідно проводити нагальні реформи, стандартизацію і готуватися до цього. Адже членство в НАТО — це перспектива на майбутнє. Для нас дуже важлива позиція Альянсу і країн-членів НАТО. НАТО — це міжнародна організація, яка не володіє якимось майном, амуніцією, проте може закликати своїх членів допомогти технікою, зброєю Україні. Поки це почали робити США, Польща (днями також Іспанія запропонувала допомогу Україні у вигляді військової техніки. — Ред.). Потрібно на цьому більше наполягати. Ми повинні зауважувати нашим партнерам, що допомога достатньою мірою не надається. Реальна допомога, наприклад, надання зброї, підняла б дух української армії і була б позитивно сприйнята в українському суспільстві.

Мені здається, що в Європі не до кінця розуміють масштаби можливої катастрофи. Слід усвідомити: якщо Україна є демократичною, правовою країною у складі Європейського Союзу та НАТО, це посилює європейські цінності та демократію в цих країнах. Якщо ж наша країна підпадає під вплив новітньої Російської імперії, то тоді ця імперія у тому числі й ресурсом України буде протидіяти і воювати з Європою. Це буде трагедія. Наразі таким прикладом може бути Крим. Адже сьогодні на Сході України воюють також кримчани, яких Росія мобілізує як рядових солдат і як найманців за гроші, використовує зброю, що залишилась на українських складах.

Олексій Коломієць, президент Центру європейських і трансатлантичних студій:

Умиротворення противника веде до погіршення ситуації. Ми це бачили на прикладі Грузії. З боку Росії йде величезний тиск, в першу чергу на країни Середземномор'я — Грецію, Італію, Іспанію, які або мовчать, або виступають проти санкцій. Місяць тому я був у Братиславі на Global Security Forum і помітив відвертий страх, розгубленість в очах європейців. Виступи були голими текстами, без дій. Діяти почали в Нормандії та Варшаві: 1 млрд дол., який планується виділити з бюджету США на підвищення безпеки у країнах Східної Європи не тільки країнам-учасницям НАТО, а й їхнім союзникам, у тому числі Україні, Грузії та Молдові.

Якщо хоча б 100 млн дол. підуть в Україну — це дуже серйозна підтримка. Але постає питання: як розподіляться ці гроші? Поза сумнівом, терміново потрібні кадрові зміни: новий міністр закордонних справ, міністр оборони, секретар Ради нацбезпеки. Зміна всіх ключових фігур в Адміністрації президента.

Першочергові кроки для врегулювання ситуації на Сході

С. Джердж: Перш за все, ми повинні наполягати на серйозності економічних санкцій, які б змусили Росію відступити. Другий аспект — необхідно закрити кордон України з Росією. Як це зробити, потрібно вирішувати не тільки в Україні, а й нашим партнерам в НАТО і ЄС. Третє — всі, хто говорять, що нам не потрібно вводити військовий стан, матимуть рацію у тому випадку, коли зроблять все можливе, аби АТО була успішною. Адже АТО сьогодні — це поліцейська операція. Росія діє проти нас військовими методами, видає зовсім не поліцейську зброю — як-то ПЗРК, гранатомети і т. п. Ми в різних вагових категоріях з Кремлем.

У вересні відбудеться саміт НАТО в Уельсі, який планувався як підсумок завершення операції НАТО в Афганістані. На порядку денному з'явилася Україна. Сподіваюся, що за цей час ми позбудемося позаблокового статусу, який привів нас до цієї війни. Наразі ж нам потрібна реальна допомога і справжні партнерські відносини.

Час від часу лунають розмови про можливість нового договору про гарантії безпеки. Але чим він відрізнятиметься від Будапештського меморандуму? Сам по собі договір не містить жодних механізмів і гарантувати безпеку не може. Навіщо нам вигадувати велосипед? Адже є Північноатлантичний альянс, який успішно існує з 1949 року і об'єднує 28 країн. Витрачає багато коштів на взаємодію, вироблення інструментів захисту — і це працює. Навіщо нам відкидати те, що є реальним, і створювати міфічне, та ще й сподіватися, що це буде діяти. Треба розуміти: іншої структури, яка має реальні механізми, можливості для захисту і безпеки своїх членів, крім НАТО, немає.

О. Коломієць: Найважливіші заходи, яких потрібно вжити терміново: здійснення максимально потужної операції АТО. Але це як інструмент, і без політичної волі не обійтися. Хаос тільки заохочує терористів. Друге — різке збільшення оборонних витрат у бюджеті. Третє — терміново підготувати укази президента щодо зміни головних документів: стратегію національної безпеки України та військову доктрину. (До речі, проект щодо скасування позаблокового статусу вже давно лежить у Верховній Раді.) Підготувати указ президента щодо стратегії набуття членства в НАТО. Крім того, у всіх ключових міністерствах повинні бути поновлені структури євроатлантичної інтеграції.

24–25 червня на засіданні Ради НАТО на рівні міністрів закордонних справ ухвалюватимуться дуже важливі рішення. Переконаний, що до того часу у нас з'явиться новий голова зовнішньополітичного відомства. Сподіваюся, що він поїде туди з дуже серйозними повноваженнями і розумінням того, що потрібно. Наразі ми чекаємо від НАТО дій, адже головний принцип Альянсу — оборона союзників.

Підготувала Оксана ШКЛЯРСЬКА