Новини
Ракурс

2021 рік очами політологів: успіхи, провали, прогнози

30 гру 2021, 09:59

Канун Нового року для багатьох із нас – це час підбивати підсумки. Ми вирішили не відходити від традицій і звернулися до відомих експертів-політологів з трьома запитаннями, що стосуються політичних підсумків року.

Якими були найбільше досягнення і найгучніший провал української влади? І головне – чи можна спрогнозувати найбільш важливу політичну подію 2022, тобто чого чекати українцям у новому році?

Наші експерти:

директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала,

політтехнолог, експерт із виборчих кампаній Олег Постернак

директор Інституту світової політики Євген Магда

1.     Яким ви бачите найбільше досягнення української влади у році, що минає?

Віталій Бала:

З моєї суб’єктивної точки зору немає сенсу говорити про якісь досягнення. Гадаю, влада вважає  великим досягненням прийняття закону проти олігархів, але як зауважила посол Канади в Україні Лариса Галадза, закон, спрямовано проти конкретних осіб, не є законом. Закон має бути проти певних тенденцій і дій, а не проти конкретних людей. 

Олег Постернак:

Найбільшим загальним досягненням слід вказати зміцнення ефективного державного механізму. Назвав би цей процес реінсталяцією держави як такої, зміною її функціональної композиції та внутрішнього дизайну. Те, що деякі політологи називають потягом до авторитаризму чи режимом особистої влади, насправді є виправданим і  необхідним явищем в умовах зростання постійної воєнної загрози з боку РФ, консолідації кланово-олігархічних сил, втрати ілюзій щодо ефективної допомоги західного світу та потяг до нехай і показової, але ж власної суб’єктності, відсутності підтвердження євроінтеграційних та атлантичних амбіцій у короткостроковій перспективі, великої енергетичної гри, в епіцентрі якої позбавлення України ролі країни-транзитера через запуск «Північного потоку-2».

Процес реінсталяції проявляється передусім в інституційному плані: увалення закону про всеукраїнський референдум, експлуатація механізму санкцій РНБО, курс на деолігархізацію, судова реформа та повнапідпорядкованість виконавчої влади президенту, відновлення керованості та представництва держави в наглядових радах провідних державних підприємств, періодичні кадрові ротації в уряді, скріплення монолітності правлячої фракції «Слуга народу» після Трускавця, швидка зміна спікера.

Зеленський та його оточення взяли фактично за основу етатистську модель (етатизм – широкий вплив державної влади на економічне і соціальне життя в країні – Ред.) сервісної і комфортної держави, хоч подекуди вона і набуває тактичного, карикатурного чи ситуативного характеру.  Однак тенденція примітна та об’єктивна. Тому досягнення в сфері цифровізації та інфраструктурної модернізації країни фактично вже є фірмовим успіхом політичного курсу Зеленського. Результати національного проекту «Велике будівництво» вже зараз говорять, що інфраструктурний кейс Зеленського не йде в жодне порівняння ні з часами Януковича, ні з часами Порошенка за якістю, підходом, обсягом, широтою намірів та швидкістю реалізації політики. Будівництво та ремонт доріг, шкіл, стадіонів та дитячих садків стали одними з факторів зростання ключових економічних показників, тоді як ковідна пандемія і коливання зовнішнього попиту тягнули економіку вниз.

Євген Магда:

Очевидно, що влада вважає власним головним досягненням цього року ухвалення закону про олігархів. Але на мою думку, це класична пірова перемога, тому що нею влада не лише хоче обмежити можливості будь-кого, хто має певні ресурси, але іне робить жодних зусиль для того, щоби підтримати малий та середній бізнес. Те ставлення до ФОПів, яке виявили представники фракції «Слуга народу», в цьому випадку дуже показове. Тому ця історія матиме продовження наступного року, і очевидно, що це вже буде не настільки тріумфальний підхід, як влада вважає на сьогоднішній момент.

2. Що стало найгучнішим провалом влади?

Віталій Бала:

Найбільший провал – це десятки тисяч померлих від коронавирусу, частину з яких можна було би врятувати. І це сталося через провал чинної влади у боротьбі з пандемією. Візьмемо вакцинацію: спочатку були закуплені вакцини, потім виявилося, що у них обмежений термін придатності, тож українців змусили вакцинуватися, навколо вакцинації створили ажіотаж, щобільше нагадує хаос. При тому, що я свого часу дуже критикував колишнього міністра МОЗ Степанова, у нього був хоч якийсь план боротьби з коронавирусом. Що ми бачимо зараз? Найменше вакциновані люди саме з груп ризику.

Виходячи з цього, про які досягнення можна взагалі говорити, якщо влада фактично вбивала своїх громадян? У Бразилії комісія сенату, що розслідує дії влади у період пандемії, схвалила обвинувачення проти президента країни за те, що його дії погіршили епідемічну ситуацію. (7 з 11 сенаторів комісії звинуватили президента Бразилії Жаіра Болсонару і ряд високопосадовців у злочинах проти людяності за те, що пандемія спричинила загибель більш ніж 600 тисяч громадян – Ред.) Хоча особисто президент не опікувавсяцим питанням. А у нас… весь час лунають якісь заклинання, а головні борці з пандемією, що Степанов, що Ляшко, нагадують якихось шаманів.

Людей цікавлять питання роботи, безробіття, питання корупції, питання миру, безпеки, рівня життя. І питання здоров’я. Але на жодному напрямку нічого не зроблено державою. По всіх фронтах мінус. То які взагалі можуть бути досягнення? Живемо в театрі абсурду. Те, що відбувається в країні, напевно, ще декілька років тому в страшному сні не наснилося би.

Олег Постернак:

Загальною проблемою для вибудованої Зеленським архітектури влади є надмірний потяг до віртуальності та електоральної медійності дій. Будучи наслідком електоральної революції 2019 року, вона продовжує залишатись залежною від популістського сприйняття населенням тих чи інших кроків влади, які підпорядковані переважно мінливому електоральному запиту. Це, в принципі, нове явище для української політики. Воно проявилось в бажанні призначати лише маловідомих осіб з підкресленою відсутністю політичних амбіцій (Стефанчук, Шмигаль), витісненні Авакова з адміністративної вертикалі, боротьбі з мером Києва Кличком, відкликанні Разумкова. Серед найбільших викликів для влади відзначив би відсутність прогресу у питанні мирного врегулюванні на сході Донбасу (пошук різних формул миру фактично вилився у прожекти),  висока смертність від ковіду через низький рівень медичних послуг та низький рівень вакцинації влітку та восени, невдала реакція на «вагнергейт» як інструмент нав’язування суспільству ідеї про наявність шпигунів на вищих щаблях влади, медійно-економічну війну з Ахметовим.

Не може президент похвалитисяі успіхами в антикорупційній боротьбі, оскільки призначення спеціалізованого антикорупційного прокурора, опір судових кланів новоствореній Етичній раді, блокування Конституційного суду України, пасивність НАБУ, залежність частини судів від олігархів не дозволяє говорити про результативність змін в системі правосуддя.

Серйозним викликом для Зеленского як президента, що у свідомості мас сприймається як відповідальний за абсолютно всі справи в державі, є соціальна політика. Сезонна інфляція, відтерміноване тарифне зростання,побоювання зриву опалювального сезону формують певні ризики для влади.

Наприкінці року президент вийшов з деякими кейсами, які позитивно сприймаються українським суспільством (підвищення зарплати медиків у 2022 році, «єПідтримка» у вигляді 1000 грн всім вакционованим, економічний паспорт українця, доплати пенсіонерам віком 75+ тощо).

Однак частина цих ідей реально позначиться на добробуті населення лише згодом.

Євген Магда:

Найбільші проблеми пов’язані з питаннями безпеки. Не відбулось жодних позитивних змін у ситуації на Донбасі. Два роки немає доступу до українських полонених навіть для Міжнародного Червоного Хреста. Скандал звагнерівцями підтвердився, знайшов кілька незалежних підтверджень, і владі, за великим рахунком, немає що на це сказати. Скандал із заступником міністра Гогілашвілі набуває все нових і нових рис і просто стає загрозливим для влади. Тобто влада не контролює ситуацію у сфері безпеки,не виконує власних функцій, і це дуже тривожний симптом.

3.    Найважливіша політична подія нового року. На що сподіватися і чого стерегтися українцям?

Віталій Бала:

Я гадаю, що ситуація буде погіршуватися. Не бачу ніяких тенденцій, які свідчили би, що вона почала виправлятися. Ситуація виправляється, коли є взаємодія фахівців, і це залежить від кадрових призначень. У нас,на жаль,немає ані фахових кадрів, ані плану, як ми маємо виходити із загальної кризи. Я не згадую окремо про енергетичну кризу, падіння рівня життя, хоча це теж провали влади.

Було б наївним сподіватися на те, що люди, які привели країну  до такої кризи, зможуть її звідти вивести. Прогнозувати якісь серйозні речі навряд чи зараз можливо, враховуючи те, що дії чинної влади іноді бувають просто алогічними.

Влада може ініціювати якісь дії, щоб зупинити падіння рейтингу, втриматися при владі, не допустити дочасних парламентських виборів. Тобтощоб вийти еволюційним шляхом з тієї ситуації, яка зараз склалася в країні.

Олег Постернак:

На жаль, українська політика та економіка апріорі важко піддаються стратегічному прогнозуванню, але якщо все ж таки спробувати, то слід зосередитися на тих процесах, на які вже є натяки сьогодні.

Високоймовірним є всеукраїнський референдум щодо статусу територій ОРДЛО. Це дало би змогу артикулювати узагальнений інтерес українського суспільства щодо майбутнього Донбасу. Наступного року Рада зосередиться навколо змін до Конституції щодо завершення процесу децентралізації, реформи системи місцевого самоврядування та,можливо,масштабної податкової реформи. Нас очікує новий закон про політичні партії. Думаю, варто  чекати на спробу запровадити інтернет-голосування чи його пілотний проект. До 6 травня має повністю запрацювати закон про олігархів, тому буде відбуватися шалена боротьба представників великого капіталу, щоб не потрапити до реєстру таких осіб.

Найголовніший «непрогнозований» чинник  –  нова воєнна загроза з боку РФ. Путін приступає до відтворення наддержавного утворення на кшталт СРСР, тому можливе включення до нього Білорусі і, як приклад, невизнаних республік на пострадянському просторі. Завдати новогоболісногоударупо Україні в такій системі координат відповідає інтересам РФ (удар по лінії зіткнення для захоплення частини підконтрольного Україні Донбасу, продовження мілітаризації Криму, провокаційні дії в Азовському і Чорному морях).


Євген Магда:

Ми перебуваємо у стані кризи, і, на жаль, новорічні свята можуть хіба що на якийсь час притамувати це відчуття, але не змінити його повністю. Криза буде, на жаль, тривати і надалі, і це відбиватиметься ще протягом тривалого часу. Очевидно, що змінити можна щось буде дочасними виборами, але йти на дочасні парламентські чи президентські вибори партія влади, партія «Слуга народу» очевидно не хоче. Проте взимку ми будемо мати енергетичні проблеми,  і вони можуть підштовхнути певні процеси. Знову таки ніхто не знімає з порядку денного питання російської агресії. Тому наступний рік буде для нас складним. Але ми переможемо, у нас немає іншого вибору.

 


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter

.