«Побутовий» сепаратизм і сепаратист: побачив, почув — телефонуй

В Україні стартувала соціальна кампанія по боротьбі з «побутовим» сепаратизмом. «На Україні почалося полювання на відьом», «кампанія за стукацтво», «українцям пропонують доносити на «побутових» сепаратистів, «1937 рік відпочиває» — рясніють заголовками і сюжетами російські та проросійські ЗМІ. «Переслідування за інакомислення, стукацтво — все це в крові справжніх свідомих патріотів», «в країні, в якій ненависть до Росії видають за патріотизм, подібне не дивно і навіть очікувано» — обурено підхоплюють «свідомі росіяни» в соцмережах.

«А че там у хохлов?» замінює в РФ власний порядок денний. Та й нема його зовсім. Свого порядку. Який порядок денний у людей, котрі сумують за минулим? Переглядати старі фотографії, ковтаючи пилюку, та зітхати? Всі новини крутяться довкола «молодшого брата», який скинув недоношений светр старшого і втік із дому. Наберіть у яндексі слово «бытовой», вже на четвертій букві переконаєтеся.

Що ж викликало такий резонанс? В Україні на початку квітня стартувала і сьогодні набирає обертів соціальна кампанія по боротьбі з «побутовим» сепаратизмом, ініційована Кризовим медіацентром. У містах південного сходу з’явилися білборди російською мовою: «”Бытовой” сепаратист: оскверняет национальные символы, ждет прихода ”русского мира”. Наказание: 7–12 лет лишения свободы (стаття 110 УК Украины)». Внизу телефон гарячої лінії СБУ. Також активісти роздають листівки про те, як розпізнати «побутового» сепаратиста.

«Мета цієї акції — привернути гостру увагу до того, що будь-яка дія людини може викликати ланцюжок подій, здатний зрештою привести до фатальних наслідків, — каже Іветта Делікатна, співавтор ідеї, ініціатор соцкампанії по боротьбі з «побутовим» сепаратизмом. — Наразі в українському суспільстві існує дуже мало відповідальності за ті дії, які вчиняє кожен із нас. Це стосується всіх аспектів нашого життя, починаючи від побутових питань, наприклад, відсутності лампочки у під’їзді (мовляв, це повинен робити ЖЕК), продажу свого голосу на виборах (що може змінити один мій голос?), участю в проплачених мітингах (важка економічна ситуація, потрібно якось заробляти). Найчастіше люди не розуміють, що будь-які дії призводять до наслідків, не усвідомлюють, що вони зобов’язані (і в деяких випадках це зобов’язання закріплено законом) нести відповідальність за неправомірні дії. Ми вирішили не перекладати відповідальність тільки на державу, цю кампанію сьогодні запущено як громадську ініціативу.

Україна перебуває у стані війни. Це накладає певний відбиток на те, що ми робимо, як потрібно думати. Не з точки зору держави, а з точки зору відповідальності перед суспільством і собою. Потрібно донести до тих, хто у своєму щоденному житті говорить про прихід «русского мира», про те, що «такої держави як Україна не існує», що такі дії є кримінально караними.

Нас звинувачують у тому, що ми повертаємося до сталінізму, вводимо репресії, що це недемократично. Ми не закликаємо до переслідування цих людей. До того, що людина за свої політичні чи інші погляди має бути засуджена. Ми говоримо про те, що вона повинна замислитися.

Якщо людина когось вбиває на вулиці, а я стаю свідком злочину і повідомляю про це в міліцію, можна вважати, що це буде стукацтвом. А можна вважати, що це буде збереженням правопорядку. Це питання до кожного з нас. Безумовно, права і свободи людини треба захищати. Дзвінок в СБУ лише означає, що людина стурбована якимись подіями, що відбуваються. Кожен із нас повинен знати алгоритм дій і куди дзвонити. Ми дбаємо про тих проукраїнських громадян, які періодично відчувають себе розгубленими, зіштовхуючись із ситуаціями, коли, наприклад, водій таксі всю дорогу активно ностальгує за принадами «русского мира». Або українці-патріоти чують заклики до відвертих сепаратистських дій. Люди губляться і не знають, що робити».

Багато країн використовують подібні методи для збереження миру і спокою у своїх державах. Дуже схожі листівки роздають поліцейські на вулицях Великої Британії. У них йдеться, що спокій у країні може бути збережено лише в тому разі, якщо кожен із громадян приділятиме цьому увагу: «Якщо ви помітили які-небудь підозрілі дії, можете повідомити у відповідні органи за телефоном...»

«Якби ці листівки і плакати з’явилися рік тому, можливо, в Одесі не сталася б трагедія 2 травня, — вважає Альона Балаба, керівник Одеського кризового медіацентру. — Держава повинна показувати, що вона є. Коли ти ховаєшся за сміттєвим баком перед Будинком профспілок, дзвониш у Київ, питаєш, чому не включається міліція, а тобі відповідають, що міліція не ваша... Мовляв, у вас нічого не працює. Це дуже страшно. Громадські діячі показали, що держава є, є СБУ, що вона реагує на тривожні факти. В Одесі є ряд проукраїнських сил. Можливо, не так вже й багато, 20–30%, але явно проукраїнських. 10% — проросійських. Більша ж частина чекає, у який бік нахилиться площина. Прийде Росія — ми приймемо Росію, прийде Україна — приймемо Україну. Тобто, станемо на бік сили. Кампанія показує, що сила на боці України.

Ставимо питання насамперед самим собі: що я зробив, щоб ця ситуація змінилася? У квітні прокремлівська партія «Родина», яку досі в Україні не заборонили, на білбордах привітала всіх одеситів із днем визволення Одеси. Громадські активісти вирахували, яка компанія їх повісила. Вони під’їхали до власника і сказали: «Зніми по-хорошому. Псувати білборди ми не збираємося, але ти ж розумієш, що партія «Родина» — сепаратисти». Борди прибрали. Тобто, люди самі включилися, протистояли і вирішили це питання».

Перші підсумки. З початку квітня було поширено 720 тис. листівок, 100 тис. наклейок, поставлено близько 150 бордів та 30 сітілайтів. Зі слів авторів цієї акції, особливо активним показало себе Запоріжжя і область, а також Бердянськ: просили додаткові тиражі, брали макети, щоб самостійно роздрукувати тираж.

В акцію боротьби з «побутовим» сепаратизмом включені всі малі прифронтові міста. Пенсіонери самі приходять у точки розповсюдження і просять дати листівки, щоб роздати друзям і знайомим.

Показово, що чим ближче до фронту, тим менше актів вандалізму. Люди, що пережили жах і страх, прекрасно розуміють, навіщо ця кампанія проводиться. Що далі від фронту, то більше невдоволення серед проросійських сил. Наприклад, в Одесі, Харкові були випадки, коли борди знімали і псували.

Автори соціальної кампанії зазначають, що оскільки до поширення листівок і плакатів долучалися знайомі активісти, акцент було зроблено на Донецьку область. З Луганською було складніше. Але звідти почали сипатися прохання. Луганська область також активно включилася в цю соціальну кампанію. Пішла ініціатива від місцевої влади.

СБУ позитивно сприйняла цю громадянську ініціативу. «У Запоріжжі дуже активні люди. Городяни повідомляють про будь-які підозрілі предмети та людей. Наприклад, недавній випадок: подзвонив чоловік і розповів, що за сусіднім столиком у кафе він почув розмову чоловіків, їхня бесіда здалася йому підозрілою. Він записав номер машини цих людей і повідомив нам, — кажуть у прес-службі СБУ Запорізької області. — На сигнал ми відреагували, людей перевірили, провели з ними роз’яснювальну бесіду».

В цілому, зі слів силовиків, 70–80% дзвінків — це реальні сигнали, завдяки яким вони затримують потенційно небезпечних людей. І вважають подібну ініціативу корисною для спецслужб. Зазвичай порядок відпрацювання отриманої інформації стандартний. Дзвінок фіксується, інформація перевіряється. Не виключено, що людина, яку запідозрили в сепаратизмі, вже «світилася» в інших місцях: наприклад, її було помічено на протестних мітингах або вона вже потрапляла під підозру. У такому разі на неї звертають особливу увагу. Природно, що просто на підставі дзвінка і підозр ніхто людину заарештовувати не буде, а ось перевірять — обов’язково.

Автори кампанії по боротьбі з «побутовим» сепаратизмом задоволені зробленим ефектом також із точки зору того, наскільки активно на неї відреагували проросійськи налаштовані медіаресурси, російське телебачення і преса. Це попадання в больову точку. Перетягування на український бік людей, що не зовсім усвідомлюють свої дії та свою відповідальність за них, не може не зіграти позитивну роль, у тому числі й в стабілізації ситуації в нашій країні.