На Сході України питання децентралізації є ключовим для одного відсотка населення

Ще один омнібус (регулярне опитування шляхом анкетування) Київського міжнародного інституту соціології під назвою «Опитування громадської думки щодо ставлення до розвитку політичної системи, бачення розвитку демократії» мав на меті з'ясувати ставлення населення України до змін, що відбулися після Майдану. Соціологи зробили як ментальний зріз суспільства, виявивши думки, що домінують, погляди на майбутнє, так і емоційний, який оголив найбільш гострі людські переживання останніх 18 місяців.

Опитування проводилося з 20 травня по 2 червня в 110 населених пунктах у різних регіонах України, у тому числі й на Донбасі (на Луганщині — лише на підконтрольних українській владі територіях, на Донеччині — у різних населених пунктах, у тому числі в окупованому Донецьку).

Професор соціології НаУКМА, директор КМІС Володимир Паніотто зауважив, що громадську думку формує як власний досвід, так і досвід знайомих, соціальні мережі та ЗМІ.

«Соціологи збирають інформацію про факти, тому дані соціологічних досліджень більш достовірні, ніж цифри статистики. Наприклад, за результатами анонімного анкетування кількість випадків зґвалтування завжди виявляється більшою, аніж та, що є в офіційних джерелах, бо чимало жертв не звертаються до міліції. Тому ми у свої анкети завжди вставляємо запитання щодо фактів, запитуємо, які саме стресові ситуації пережила людина протягом минулого року», — розповів В. Паніотто.

Спочатку — про емоційне забарвлення сьогодення. На сьогодні третина опитаних не переживали жодних стресових ситуацій протягом року. Раніше стресових ситуацій не відчувала половина респондентів.

Так само, як і минулого року, в середньому по Україні 12% респондентів відчувають свою безпорадність. Переживають через важку хворобу близьких 10%, втратили віру в людей через зраду та підлість 8%, страждають через втрату роботи 8% (на 2% більше, ніж торік), смерть близьких — 6%, втрату засобів для існування — 6%, втрату віри у власні сили — 5%. Нове серед варіантів відповідей — переживання через можливі бомбардування і обстріли (7% громадян України, що мешкають далеко від лінії фронту).

Суттєво відрізняється ситуація у зоні воєнного конфлікту. «Ми свого часу проводили дослідження у трьох сотнях міст Донбасу. Для останнього опитування виділили 29 міст, що, за результатами попереднього дослідження, потерпають найбільше. Мешканців територій, підконтрольних ДНР та ЛНР, здебільшого опитували по телефону», — розповідає В. Паніотто.

Серед мешканців Донбасу, які зазначили, що потерпають від стресу, 57% відчувають свою безпорадність, 80% бояться обстрілів, 20% переживають через важку хворобу близьких. У чотири рази більше, ніж в цілому по Україні, мешканці Донбасу переживають через втрату віри в людей та втрату роботи. В опитуванні, на жаль, не було зазначено переживань, пов'язаних із втратою житла або зі страхом втрати житла. Якщо б таке запитання було, на думку пана Паніотто, щонайменше, кожен другий, відповів би на нього позитивно.

Що було дивно і неочікувано: понад половина мешканців Донбасу (56%) заявили, що протягом року взагалі не відчували жодного стресу. Скоріш за все, це є наслідком того шокового стану, у якому повсякчас перебувають люди, які переживають щоденні обстріли, бачать понівечені людські тіла.

Щодо рівня довіри, то мешканці підконтрольних ДНР та ЛНР територій не вірять нікому — ані українській владі та ЗМІ, ані російській владі та ЗМІ. Вони у своїй більшості проти всіх. Та й у цілому, рівень довіри до українських політиків та політичних партій в Україні дуже низький.

Тепер про роздуми і очікування. Не є несподіванкою, що найголовнішим пріоритетом для населення України є встановлення миру на Донбасі. Про це заявили 52% опитаних. Це усереднений показник, звісно, найбільш гостро питання порушується населенням на самому Донбасі (76,9%) та у прилеглих регіонах, жителі яких переживають за власну безпеку. У західній частині України, що значно віддалена від епіцентру подій, це питання поставили на перше місце 41,2% населення.

На друге місце серед найбільш значущих завдань для України громадяни поставили протидію корупції. Про це частіше заявляють на Заході України (20,9%).

Проблема децентралізації, надмірно роздмухана деякими політиками, насправді виявилася зовсім не цікавою населенню. Про неї як про найбільш значущу заявили лише 1,7% опитуваних. Керівник проекту Юлія Тищенко пояснює це тим, що громадяни у своїй більшості майже нічого не знають ані про адміністративно-територіальне реформування, ані про, скажімо, реформу освіти. Це сигналізує про те, що люди мало інформовані, потрібно вибудовувати більш ефективну комунікацію між владою і народом.

До речі, на Сході України вважають питання децентралізації нагальним і ключовим лише 1,4% населення! А чи не це питання (децентралізації та її крайнього прояву — федералізації) ставилося на чільне місце сепаратистами, які почали криваву баню на Донбасі?

На запитання, хто ж найбільше впливає на ситуацію в країні та відіграє значну роль у житті суспільства, 33,9% опитаних назвали олігархів. До речі, 5,5% населення  вважає, що курс на деолігархізацію, який був оголошений Майданом і новою владою, провалився. Майже стільки ж (5,7%) думають, що деолігархізація України все ж відбувається.

Як фактор впливу «грошові мішки» випередили і президента (8,4%), і уряд (8%). Але на другому місці зовсім неочікувано після олігархів опинилися волонтери і громадські організації. Їх назвали провідними рушіями ситуації в країні 22,6% опитаних на Заході та 14,2% респондентів у центральній частині України. Цікаво, що на Сході України, де волонтери практично перебрали на себе функції держави, забезпечуючи як армію, так і мирних жителів усім необхідним, допомагаючи здійснювати евакуацію населення, мешканці їх просто «не помічають». Про вагомий внесок волонтерів у суспільне життя на Сході говорять лише ті жителі Донбасу, які особисто задіяні у волонтерському русі, допомагають іншим.

34,9% опитаних не бачать ніяких досягнень після Майдану. Ті ж 50% респондентів, хто вважає, що Майдан позитивно вплинув на розвиток України, ранжують його досягнення так: він посприяв розвитку громадянського суспільства (16,9%), сформував волонтерський рух (11,1%) і ,як вже було сказано, поклав початок війни з владою олігархів (5,7%).

Майже половина респондентів на Сході України вважає, що Майдан не приніс позитивних плодів, що є очікуваним результатом. Ми пам'ятаємо, що Майдан з самого початку ворожо сприймався у східних та південних областях.

Серед тих громадян України, хто вважає наслідки Майдану негативними, 14% опитуваних пояснюють свою думку втратою Криму (14,3%), війною на Донбасі (49,2%) та економічною кризою (16,3%). На Сході, звісно, більше говорять саме про воєнний конфлікт — 61,8%. Про економічну кризу там згадують лише 7,4%, вочевидь, коли триває війна, думати і говорити про щось інше — важко. Анексія Росією Криму як втрата найбільше згадується на Заході України (22%).

Щодо зовнішнього вектору розвитку України, то він дуже змінився за останні півтора року: відтепер розвивати стосунки з РФ прагне лише 6,4% респондентів (13% — на Півдні, 17% — на Сході), а інтегруватися у ЄС бажають в цілому 26,5% опитаних (33% населення Заходу, Центру та Півдня, 13% — Сходу).

Дослідники зауважили, що на виборах до місцевих органів влади мешканці східного регіону нададуть перевагу тим партіям, які запропонують методи досягнення миру або хоча б методи припинення вогню, запропонують способи відновлення суспільної злагоди, єдності та територіальної цілісності. На Заході, вочевидь, люди віддадуть перевагу партіям, які звернуть увагу на економічну ситуацію в країні, стабілізацію соціальних стосунків.