Міністерство освіти України – що ми насправді знаємо про його діяльність?

Чи багато ми знаємо про українських міністрів освіти? Як я переконався під час написання тексту про одного з екс-міністрів, відомості про них нагадують уламки скла, розпорошені мережею. Щоб дізнатися про сутність реформ за каденції певного міністра, потрібно готуватися до кропіткої роботи з пошуку, перевірки та зіставлення фактів. А зібрати докупи корупційні схеми та скандали, повʼязані з ним, буде ще важче.

Проєкт “Дискурсу” присвячений діяльності українських міністрів освіти і науки, що має на меті заповнити цю прогалину, розпочинається матеріалом про діяльність першого міністра освіти і науки незалежної України.

У масовому сприйнятті керманичі МОН викликають мінімум асоціацій: Таланчук – університет “Україна”, Гриневич – Нова українська школа, Шкарлет – плагіат тощо. Але самих лише штампів недостатньо для усвідомлення процесів, які відбувалися в міністерстві та загалом українській освіті. А це необхідно для того, аби планувати реформування цієї сфери та її подальший розвиток.

Мережа рясніє якісними (та не дуже) публікаціями про окремі здобутки і провали кожного з міністрів, не даючи загальної картини. “Дискурс” розпочав серію матеріалів про життя, кар’єру і тіньові аспекти діяльності українських міністрів освіти і науки. 

Кожен, кому цікава історія української системи освіти, дістане можливість познайомитися з людиною, під керівництвом якої починалась її розбудова.

Тексти, присвячені Петру Таланчуку, відкривають проєкт, присвячений усім українських міністрам освіти і науки України.